Справа № 1-203/2011

П О С Т А Н О В А

іменем України

"28" грудня 2012 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Дзюба О.А.

при секретарі Гаєвському О.С.

за участю прокурора Морунова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження та апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на постанову від 24 жовтня 2012 року про визнання апеляції захисника засудженого ОСОБА_2 ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 12 квітня 2012 року по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_3, ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 307 КК України такою, що не підлягає розгляду суд, -

В С Т А НО В И В :

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 12 квітня 2012 року ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 5 місяців, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 3 місяці 22 дня, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 11 місяців 5 днів.

11 червня 2012 року від захисника засудженого ОСОБА_2 ОСОБА_1 на зазначений вирок надійшла апеляція.

03 серпня 2012 року постановою судді Апеляційного суду м. Києва справа була повернута до Дніпровського районного суду м. Києва для виконання вимог ст.. ст.. 350, 352 КПК України, оскільки вище зазначена апеляція не відповідала вимогам ст.. 350 КПК України, а саме прохання апелянта було сформульоване всупереч положень ст.. 366 КПК України, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не має змоги за результатами її розгляду винести виправдовувальний вирок, у зв'язку з чим, постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 13 серпня 2012 року апеляція була залишена без руху, а апелянту надано строк на усунення недоліків.

20 серпня 2012 року захисник ОСОБА_1 подав нову редакцію апеляції на вище зазначений вирок.

04 жовтня 2012 року постановою судді Апеляційного суду м. Києва справа була повернута до Дніпровського районного суду м. Києва для виконання вимог ст. 352 КПК України, оскільки вище зазначена апеляція не відповідала вимогам ст.. 366 КПК України, а зазначені у постанові суду від 13 серпня 2012 року недоліки апелянтом не усунуті, у зв'язку з чим, при детальному аналізі матеріалів даної кримінальної справи постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2012 року апеляція адвоката ОСОБА_1 на вирок від 12 квітня 2012 року була визнана такою, що не підлягає розгляду.

01 грудня 2012 року, згідно штемпеля пошти, адвокатом ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 було подання клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження та апеляцію на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2012 року.

В судові засідання, які були призначені на 24.12.2012 року о 10 год. 00 хв. та 28.12.2012 року о 10 год. 00 хв. ОСОБА_1 будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи, в судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, однак суд, враховуючи норми ст.. 353 КПК України (у редакції 1960 року), думку прокурора, який вважав за можливе провести розгляд у відсутність апелянта, приходить до висновку, що розгляд вище зазначених питань можливий у його відсутність.

Суд, з'ясувавши думку прокурора, який вважав клопотання про відновлення строку апеляційного оскарження адвоката ОСОБА_1 на постанову від 24.10.2012 року передчасним, оскільки апелянтом зазначений у постанові від 24.10.2012 року строк не було пропущено та наголосив на необхідності залишити апеляцію без руху, враховуючи, що в ній наявний ряд процесуальних недоліків, дослідивши матеріали кримінальної справи, письмові доводи апелянта, що були викладені ним у клопотанні та апеляції, приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме поштового повідомлення, адвокатом ОСОБА_1 постанова Дніпровського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2012 року була отримана 16 листопада 2012 року.

Статтею 347 КПК України (у редакції 1960 року) передбачено, що апеляція може бути подана на вироки, постанови які не набрали законної сили, ухвалені місцевими судами.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 348 КПК України (у редакції 1960 року) апеляцію мають право подати засуджений, його законний представник і захисник - у частині, що стосується інтересів засудженого.

Згідно положень ст. 349 ч.3 КПК України (у редакції 1960 року) апеляція на постанову суду, якщо інше не передбачено цим кодексом, може бути подана протягом 15 діб з моменту її проголошення.

У разі подання апеляції з пропуском встановленого статтею 349 КПК України (у редакції 1960 року) і при відсутності клопотання про його відновлення апеляція, відповідно до ст. 353 КПК України (у редакції 1960 року), постановою головуючого визнається такою, що не підлягає розгляду.

Отже, враховуючи, що апелянтом постанова від 24.10.2012 року бала отримана 16.11.2012 року, при її проголошенні він не був присутній, а апеляцію ним подано 01.12.2012 року, приходжу до висновку, що дану апеляцію подано у межах строку апеляційного оскарження, а тому клопотання про його відновлення є передчасним.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 349 КПК України (у редакції 1960 року), апеляція, за винятком випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті, подається через суд, який постановив вирок, ухвалу чи постанову. До апеляції прокурора і захисника додається стільки її копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгляду, інтересів яких стосується апеляція.

Статтею 350 КПК України (у редакції 1960 року) зазначено, що в апеляції зазначаються:

1) назва суду, якому адресується апеляція;

2) особа, яка подає апеляцію;

3) вирок, ухвала чи постанова, на які подається апеляція, і назва суду, який їх постановив;

4) вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обґрунтування;

5) прохання особи, яка подає апеляцію;

6) перелік документів, які додаються до апеляції.

При обґрунтуванні прокурором та захисником необхідності зміни чи скасування вироку, ухвали, постанови апеляція повинна містити посилання на відповідні аркуші справи.

В своїй апеляції апелянт просить постанову суду від 24.10.2012 року скасувати.

В якості обґрунтування скасування вироку апелянтом наводяться доводи, що дана постанова суду є надуманою, а зміст резолютивної частини апеляції від 20 серпня 2012 року відповідає вимогам ст.. 366 КПК України.

Статтею 367 КПК України (у редакції 1960 року) визначається вичерпний перелік підстав, за наявності яких суд апеляційної інстанції має змогу скасувати або ж зміни судові рішення, які зазначені у ст.. 347 КПК України (у редакції 1960 року).

Про те, ні в мотивувальній частині, ні в прохальній частині апеляції апелянтам не здійснено посилання на ст. 367 КПК України (у редакції 1960 року) та не зазначено конкретних підстав скасування постанови суду від 24.10.2012 року

Тобто, апелянтом, всупереч вимог ст.. 350 КПК України, в апеляції не наводяться вказівки на те, в чому полягає незаконність постанови та доводи на її обґрунтування, а вказуються фактично поверхневі необґрунтовані посилання.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 353 КПК України ( у редакції 1960 року), постанова судді чи ухвала суду, винесена відповідно до частини першої чи частини четвертої цієї статті, може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції, який має право своєю ухвалою відновити пропущений строк, визнати апеляцію такою, що підлягає розгляду, і дати розпорядження суду першої інстанції щодо виконання ним вимог статті 351 цього Кодексу.

В свою чергу апелянт у резолютивній частині апеляції від 01.12.2012 року просить тільки скасувати постанову суду від 24.10.2012 року без зазначення необхідності надання розпорядження апеляційного суду, суду першої інстанції виконати вимоги ст.. 351 КПК України ( у редакції 1960 року), хоча згідно норм ст.. 353 КПК України (у редакції 1960 року) дані вимоги повинні бути зазначені в сукупності і є неподільними.

Крім того, до апеляції апелянтом всупереч вимог ст.. 349 КПК України (у редакції 1960 року) додано неналежну кількість її копій, а тому не можливо виконати вимоги ст.. 351 КПК України (у редакції 1960 року).

В свою чергу, у апеляції повинні міститися посилання на відповідні аркуші справи, чого апелянтом зроблено не було.

Згідно ст. 352 КПК України (у редакції 1960 року) у разі невиконання особою, яка подала апеляцію, вимог, передбачених статтею 350 цього Кодексу, головуючий своєю постановою залишає апеляцію без руху та повідомляє про необхідність виконання зазначених вимог закону протягом семи діб з моменту одержання повідомлення.

На підставі викладеного, приходжу до висновку, що апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на постанову від 24 жовтня 2012 року про визнання апеляції захисника засудженого ОСОБА_2 ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 12 квітня 2012 року по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_3, ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 307 КК України такою, що не підлягає розгляду, необхідно залишити без руху та надати строк для усунення виявлених недоліків.

Керуючись ст. ст. 347, 348, 349, 350, 352, 353, 366, 367 КПК України (у редакції 1960 року), пунктом 11 розділу ХI «Перехідні положення»Кримінального процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на постанову від 24 жовтня 2012 року про визнання апеляції захисника засудженого ОСОБА_2 ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 12 квітня 2012 року по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_3, ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 307 КК України такою, що не підлягає розгляду, залишити без руху.

Надати апелянту строк для усунення зазначених недоліків протягом семи діб з моменту одержання постанови.

В разі не виконання вимог суду, в установлений строк, апеляція буде визнана такою, що не підлягає розгляду.

Постанова оскарженню не підлягає.

СУДДЯ: