АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/793/6/13 Головуючий по 1 інстанції

Категорія: ст. 115 ч. 1 КК України Дудніченко В.М.

Доповідач в апеляційній інстанції Безверхий І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2013 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого судді Безверхого І.В.,

суддів Ятченка М.О., Літвінцева В.М.,

за участю прокурора Якушиної О.В.,

адвоката ОСОБА_3,

розглянула кримінальну справу за апеляцією із змінами прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції та апеляціями адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 і засудженого ОСОБА_4, на вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 14 травня 2012 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимий,

засуджений за ст. 115 ч. 1 КК України на дванадцять років позбавлення волі.

Із засудженого ОСОБА_4 стягнуто на користь МВС України 11441,28 грн. в рахунок відшкодування судових витрат при проведенні по справі експертиз.

Вирішена доля речових доказів по справі.

За вироком суду, ОСОБА_4 засуджений за те, що він 15 вересня 2010 року, в період часу з 02.00 год. по 02.39 год., знаходячись на проїзній частині по вул. Енгельса в м. Звенигородка Черкаської області, в районі розташування домоволодінь № 134 та № 117 за вказаною адресою, після спільного розпиття спиртних напоїв зі своїм знайомим ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків з останнім, маючи умисел на вбивство ОСОБА_5, діставши з сумочки розкладного ножа, якого він носив з собою, утримуючи його у правій руці, підійшов до ОСОБА_5 і клинком ножа наніс один удар в область грудної клітки ОСОБА_5, який знаходився в положенні стоячи обличчям до ОСОБА_4, і після отриманого удару впав обличчям та верхніми кінцівками на асфальтоване покриття проїзної частини, а ОСОБА_4 відразу з місця вчинення злочину втік. Таким чином, ОСОБА_4, своїми умисними діями спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення грудної клітки з ушкодженням хрящової частини 6-го міжребір'я та крайове ушкодження грудини як одне ціле, ушкодження серцевої сумки та серця, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 44/21 від 02.02.2011 року, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя; садна на обличчі та верхніх кінцівках, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, а причиною смерті ОСОБА_5 є проникаюче колото-різане поранення грудної клітки з ушкодженням серця, що супроводжувалось внутрішньою кровотечею і привело до тампонади серця кров'ю, що потрапила в серцеву сумку.

В поданій першопочатково апеляції прокурор, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції ставить питання про його скасування в зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.

При цьому посилається на те, що судом першої інстанції не в повній мірі враховано те, що ОСОБА_4 скоїв вбивство, тобто найтяжчий злочин проти особи. Крім того, злочин останнім вчинено в стані алкогольного сп'яніння.

Просить постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді 15 років позбавлення волі.

В послідуючих змінах до апеляції прокурор не заперечуючи доведеності вини засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочині просить вирок місцевого суду скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

В обґрунтування своїх вимог посилається на невідповідність мотивувальної частини вироку місцевого суду вимогам ст. 334 КПК України 1960 року, а зокрема в мотивувальній частині вироку не зазначено мотиви чому саме суд, взяв до уваги одні докази, а відкинув інші, також в мотивувальній частині не розкритий зміст доказів, а саме судом не надано оцінку доказам; також судом в основі обвинувального вироку враховані покази свідків, які наведені у вироку, та які жодним чином не вказують на підтвердження скоєння ОСОБА_4 інкримінованого злочину. Просить вирок місцевого суду від 14.05.2012 року стосовно ОСОБА_4 скасувати в зв"язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону і вказану кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.

В апеляції адвокат ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції як незаконного та необґрунтованого.

При цьому зазначає, що вирок винесено однобічно, а також висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки судом проігноровані залишилися докази, які свідчать на користь засудженого, та недослідженими залишилися обставини справи, які свідчать про непричетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому злочину. Просить постановити виправдувальний вирок відносно ОСОБА_4

Засуджений ОСОБА_4 у своїй апеляції ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції у зв'язку з непричетністю його до вчинення інкримінованого йому органом досудового слідства злочину. Просить виправдати його за недоведеністю вини.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, підтримавшого апеляцію в зміненому її виді про скасування вироку місцевого суду в зв"язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3, підтримавших подані ними апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи та обміркувавши над доводами вищезазначених апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора в зміненому її вигляді підлягає до задоволення, а апеляції засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3 до часткового задоволення, вирок же місцевого суду підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону виходячи з наступних підстав.

Так, у відповідності до вимог ст. 323 КПК України 1960 року, вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим, тобто постановлений за умови правильного застосування в ньому матеріального і дотримання при провадженні справи кримінально-процесуального закону.

Наведені вимоги законності свідчать, що перед постановленням вироку суд у порядку, визначеному кримінально-процесуальним законом, повинен розглянути всі докази, зібрані на підтвердження пред"явленого обвинувачення, дати оцінку наявним доказам на підставі всебічного, повного та об"єктивного розгляду всіх обставин справи у їх сукупності та залежно від установлених обставин правильно застосувати кримінальний закон.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України 1960 року у мотивувальній частині обвинувального вироку повинно бути викладено формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини, мотивів злочину та докази, на яких грунтується висновок суду, із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази та доводи підсудного на свій захист.

Крім того, висновок суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивоване, при постановленні вироку суду належить дати аналіз усіх зібраних по справі доказів, тобто усіх фактичних даних, які містяться в показах свідків, підсудного, у висновках експертів та інших джерелах доказів, а також керуючись законом дати оцінку доказам з точки зору їх допустимості, достовірності і достатності.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як встановлено перевіркою по даній кримінальній справі, ці вимоги закону при винесенні даного судового рішення місцевим судом виконані не були.

Згідно зі ст.ст. 257, 326 КПК України 1960 року вирок суду окрім того, що має бути законним та обгрунтованим, при цьому повинен грунтуватися лише на тих доказах, які були досліджені у судовому засіданні із достатнім обгрунтуванням своїх висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, судом під час розгляду справи по суті, всупереч вимогам ст. 22 КПК України дана однобока, неповна та необ'єктивна оцінка обставинам справи, що в свою чергу потягло невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи: місцевим судом взято за основу лише обвинувальні докази, які в свою чергу є суперечливими, у вироку не зазначені підстави відхилення доказів виправдальних вину у скоєнні інкримінованого органом досудового слідства ОСОБА_4 злочині, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Суд першої інстанції у вироку лише перелічив джерела доказів, які на думку суду підтверджують винуватість підсудного, без зазначення в більшості випадків даних, які містились в цих документах та протоколах проведених у справі слідчих дій, або ж навів дані, які містились в цих протоколах, висновках експертиз та показах свідків, але не дав їм належної правової оцінки з точки зору обгрунтованості пред"явленого засудженому ОСОБА_4 обвинувачення.

Так, як зазначено у вироку в показах потерпілої ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8 іде лише констатація факту про те, що вони бачили потерпілого ОСОБА_5 відповідно, коли той виходив увечері 14.09.2010 року з свого будинку, коли 14.09.2010 року близько 20.40 год. останнього підвозило таксі до бару «Фенікс» і коли він сидів 15.09.2010 року близько 02.20 год. за столиком в кафе-барі «Чернігівське» в м. Звенигородка. Тобто, місцевим судом не розкрито та не наведено належного аналізу даних вищезазначених доказів по справі.

Також, у вироку місцевий суд посилається як на доказ доведеності вини ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України на дані протоколу огляду місця події від 15.09.2010 року і зазначає, що в даному процесуальному документі «виявлено труп ОСОБА_5 з ознаками насильницької смерті», а яким саме чином даний доказ підтверджує вину ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого йому злочині - у вироку не наведено та не розкрито.

Судом у вироку як на докази вини ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого йому органом досудового слідства злочині також зазначені: - дані висновку судово-медичної експертизи № 44/21 від 02.02.2011 року; - дані висновку судової молекулярно-генетичної експертизи за № 196 від 25.11.2010 року; - дані висновку судової медико-криміналістичної експертизи № 12 МК від 02.02.2011 року; - дані судово-технічної експертизи документів № 1/317 від 21.03.2012 року; - дані повторної судової молекулярно-генетичної експертизи № 20-156 від 28.03.2012 року. Але, місцевий суд у своєму вироку крім констатування самих висновків вищезазначених експертиз не конкретизує і не висвітлює яким чином саме дані докази підтверджують чи спростовують про наявність вини у діях ОСОБА_4, що мали місце 15.09.2010 року, тобто також не наводить належного аналізу даних доказів по справі.

Місцевим судом у вироку наведені покази ОСОБА_4 у судовому засіданні стосовно пред'явленого останньому обвинувачення органами досудового слідства, але у вироку відсутня їх правова оцінка та аналіз у сукупності з усіма доказами по справі.

Крім того, місцевим судом зазначено у вироку, що - «суд не приймає доводи підсудного ОСОБА_4 про те, що на досудовому слідстві він себе оговорив про вбивство ним ОСОБА_5 так як до нього працівники міліції застосовували недозволені методи слідства та катування, так як дані доводи не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а також прокурором відмовлено в порушенні кримінальної справи стосовно працівників міліції в зв"язку з відсутністю в їх діях складу злочинів». Але, суд постановляючи вирок повинен був взяти до уваги всі доводи засудженого ОСОБА_4 в цій частині тверджень останнього стосовно самообмови під впливом фізичного та психічного тиску на останнього з боку працівників міліції, перевірити їх належним чином і дати відповідну правову оцінку в сукупності з іншими доказами по справі, належним чином їх обгрунтувати, що на думку колегії суддів в даному випадку місцевим судом зроблено не було.

Також, у вироку місцевого суду не наведено ні в показах свідків по справі, ні в будь-яких інших доказах прямих підтверджень про наявність неприязних стосунків між засудженим ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_5 ні в день скоєння вбивства ОСОБА_5, ні напередодні (тобто йде мова про підтвердження наявності мотиву скоєння вбивства, яке інкримінується органом досудового слідства ОСОБА_4.).

Крім того, у вироку немає будь-яких мотивів на спростування доводів засудженого про його непричетність до скоєння злочину.

За вказаних обставин суд зобов'язаний був ретельно дослідити наявні по справі докази та дати їм належну правову оцінку з виконанням належного аналізу досліджених по справі доказів, чого судом першої інстанції зроблено не було.

Вказані порушення є істотними, що у відповідності до вимог ст.ст. 367, 370 КПК України 1960 року є обов'язковою підставою для скасування цього судового рішення з послідуючим направленням справи на новий судовий розгляд.

А тому вимоги засудженого ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_3 про скасування вироку в зв'язку з його незаконністю та необґрунтованістю та постановленням виправдувального вироку колегія суддів знаходить необгрунтованими, оскільки всі доводи щодо доведеності обвинувачення підлягають ретельному дослідженню при новому судовому розгляді справи в суді першої інстанції.

При цьому підлягають ретельному дослідженню і матеріали справи.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, в зміненому її вигляді задоволити повністю, а пеляційні скарги засудженого ОСОБА_4 та в його інтересах адвоката ОСОБА_3 - задоволити частково.

Вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 14 травня 2012 року відносно ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 залишити попередній - тримання під вартою.

Головуючий

Судді