АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження: № 22ц/790/445/13 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 2029/2087/12 Шевченко С.В.

Категорія: житлові Доповідач -Костенко Т.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого-судді: Костенко Т.М.

суддів: Колтунової А.І., Міненкової НО.,

при секретарі: Сватенко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України в особі представника ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, треті особи: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Харківська міська рада, Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України, за участі прокурора Харківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення, апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2012 року по цій же справі, -

встановила:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів з вимогами про усунення перешкод у здійсненні ним права власності та виселення їх з квартири АДРЕСА_1

Позовні вимоги ОСОБА_5 обгрунтовував тим, що він є власником спірної квартири, однак позбавлений можливості проживати та користуватися своєю власністю, в повній мірі здійснювати свої права власника, оскільки в його квартирі фактично проживають відповідачі без укладання з позивачем будь-яких цивільно-правових угод. Просив суд усунути перешкоди у здійсненні права власності, які чинять йому відповідачі, та виселити їх з квартири АДРЕСА_1.

В ході розгляду справи до участі були притягнуті Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, а також Харківська міська рада та Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України.

Крім того, за власною ініціативою в інтересах ОСОБА_2 у розгляд справи вступив Харківський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері.

В судовому засіданні в суді першої інстанції представник позивача ОСОБА_7 підтримала позовні вимоги ОСОБА_5 в повному обсязі з підстав, визначених у позові.

ОСОБА_2, діючи в своїх інтересах, а також, як законний представник, в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9, позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що він є військовослужбовцем Державної прикордонної служби України, в спірну квартиру він та члени його родини вселилися на підставі службового ордеру, виданого виконкомом Харківської міської ради за зверненням Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, а тому, на його думку, він та його родина не можуть бути виселені з спірної квартири без надання іншого житла.

Представник відповідача ОСОБА_3 проти позову заперечував з тих же підстав.

Представник Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі СРУ ДПС), ОСОБА_4, позов не визнав з тих підстав, що спірна квартира Адміністрацією Державної прикордонної служби України включена до переліку службового житла СРУ ДПС України та була виділена відповідачу ОСОБА_2 як службова квартира, відповідач з родиною вселився в квартиру на підставі службового ордеру, а тому відповідачі не можуть бути виселені з неї без надання іншого житла.

Прокурор Харківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері просив в задоволенні позову відмовити з підстав, зазначених відповідачем та представником Управління.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 20 листопада 2012 року позов ОСОБА_5 задоволено. Виселено ОСОБА_2 з членами його сім*ї, в тому числі з малолітніми дітьми, з квартири АДРЕСА_1 та вселено їх до гуртожитку за місцем реєстрації та попереднього проживання, а саме гуртожитку, що розташований за адресою АДРЕСА_2.

Крім того, районним судом на адресу Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері внесено окрему ухвалу в порядку ст.211 ЦПК України, якою доручено прокурору здійснити контроль за усуненням Східним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України порушень житлових умов сім*ї ОСОБА_2 шляхом забезпечення їх належним житлом.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач, його представник та представник СРУ ДПС подали апеляційні скарги, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі зазначає, що спірне житло було зайняте його сім*єю на підставі службового ордеру № 009, що виданий згідно рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 18.02.2011 року, зазначений ордер до теперішнього часу ніким не скасовано, отже він не може бути виселений з житлового приміщення без надання іншого рівноцінного житла. Що ж стосується зобов*язання судом СРУ ДПС України вселення його з членами сім*ї до гуртожитку по АДРЕСА_2, то зазначеного гуртожитку не існує, про що в суді заявлялося, а тому рішення суду в цій частині є таким, що не може бути виконаним.

Представник ОСОБА_2, ОСОБА_3, в апеляційній скарзі зазначив, що між його довірителем та балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 ТОВ АН «Рестріелт»було укладено договір найму службового житла, на підставі якого на ім*я ОСОБА_2 був відкритий особовий рахунок і останній весь час проживання сплачував комунальні послуги, тому висновки суду в цій частині є хибними. Крім того, рішення виконавчого комітету Харківської міської ради, на підставі якого видано службовий ордер відповідачам, а також сам ордер, до теперішнього часу також не скасовані та не визнані недійсними.

Представник СРУ ДПС, посилаючись в апеляційній скарзі на ті ж обставини, додатково зазначає, що суд першої інстанції, на його думку, вийшов за межі позовних вимог, зобов*завши Управління вселити сім*ю відповідачів у гуртожиток по АДРЕСА_2 а крім того, суд зобов*язав виконати такі дії особу, що у розгляді справи приймала участь як третя особа, що є беззаперечною підставою для скасування рішення.

Заступником Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері оскаржена також окрема ухвала, внесена районним судом на адресу прокуратури, з тих підстав, що зазначеною ухвалою на прокуратуру покладено обов*язки, не передбачені Законом, крім того прокуратура в даній справі не є стороною, тому покладати на неї будь-які обов*язки суд не мав права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явились, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, судова колегія приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст.11 та ч.1 ст.303 ЦПК України суд першої інстанції розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами, що ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва на право власності на нерухоме майно, виданого 13 липня 2010 року на підставі рішення виконавчого комітету Орджонікідзевської районної в м.Харкові ради № 137/19 від 06.07.2010 року, є власником квартири АДРЕСА_1. Зазначене рішення виконкому як на час розгляду справи судом 1 інстанції, так і на час розгляду справи судом апеляційної інстанції є чинним, як є чинним і свідоцтво на право власності. Згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 26797042 від 22.07.2010 року, виданим Комунальним підприємством «Харківське місьБТІ», позивач зареєстрував своє право власності, тобто набув його правомірно.

ОСОБА_2 з членами сім*ї відповідно до службового ордеру № 0009, виданого на підставі рішення виконкому Харківської міської ради № 72 від 09 лютого 2011 року, набув право користування тією ж квартирою.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у встановленому Законом порядку набув право власності, з відповідачем у будь-яких правовідносинах не перебуває, а відповідач, користуючись спірним житлом, порушує його право власності.

Судова колегія вважає зазначений висновок таким, що відповідає вимогам закону та наявним у справі доказам, яким суд надав належну оцінку.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними доказами та не спростовано відповідачем, що на час прийняття рішення виконкомом Харківської міської ради про надання спірного приміщення та видачі відповідачу службового ордеру на заселення у спірне житло, позивач мав право власності, яке набув у встановленому законом порядку. Своєї згоди на вселення відповідача ОСОБА_2 та членів його сім*ї в спірну квартиру ОСОБА_5, як власник спірного житла, не надавав та в будь-яких правовідносинах з останніми не перебуває.

Згідно ст.ст. 317, 321, 386, 391 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб*єктів права власності. Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З вимогами щодо визнання рішення виконкому Орджонікідзевської районної в мХаркові ради № 137/19 від 06 липня 2010 року про передачу у власність позивачу спірного житла та видачу свідоцтва на право власності, відповідач до суду не звертався.

За таких обставин, а також враховуючи той факт, що між сторонами виникли цивільно-правові правовідносини, а не житлові, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про захист права власності позивача шляхом виселення відповідача з членами його сім*ї з зазначеного житлового приміщення.

Доводи, викладені відповідачем та його представником в цій частині вказаних висновків не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

Між тим, судова колегія не може погодитися з рішенням суду в частині вселення відповідачів до гуртожитку за адресою АДРЕСА_2, оскільки вирішуючи це питання при ухваленні рішення в цій частині суд першої інстанції в порушення вимог ст.11 ЦПК України вийшов за межі заявлених в цій справі позовних вимог.

За таких обставин в цій частині рішення підлягає скасуванню як таке, що ухвалене судом з порушенням норм цивільно-процесуального права.

В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Розглядаючи апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, постановлену в порядку ст.211 ЦПК України, судова колегія зазначає наступне.

Вказаною ухвалою доручено Харківському прокурору з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері здійснити контроль за усуненням СРУ ДПС України порушення житлових прав ОСОБА_2 та його сім*ї шляхом забезпечення їх належним житлом.

Як свідчать матеріали справи, Харківський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері вступив до участі у зазначеній цивільній справі з власної ініціативи в інтересах ОСОБА_2 на підставі ст..45 ЦПК України.

В ході судового розгляду в суді першої інстанції було встановлено, чого не заперечував і відповідач, що протягом тривалого періоду часу житлові приміщення будинку АДРЕСА_1 в тому числі і спірна квартира, були предметом розгляду в судах як господарських, так і загальної юрисдикції. Жодного рішення суду, яке б свідчило про можливість розпоряджатися СРУ ДПС квартирами в зазначеному будинку, ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду сторонами надано не було.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про зобов*язання прокурора здійснити контроль за усуненням Східним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України порушень житлових умов сім*ї ОСОБА_2 шляхом забезпечення їх належним житлом.

Доводи, вказані прокурором в апеляційній скарзі, вказаних висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування окремої ухвали суду від 20 листопада 2012 року.

Виходячи з зазначених обставин, судова колегія погоджується з висновками, зробленими районним судом в цій частині та вважає за необхідне залишити ухвалу суду від 20 листопада 2012 року без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України в особі представника ОСОБА_4 задовольни частково.

Змінити рішення Орджонікідзевського районного суду Харківської області від 20 листопада 2012 року, скасувавши його в частині вселення ОСОБА_2 з членами сім*ї в гуртожиток за адресою АДРЕСА_2.

В іншій частині рішенні залишити без змін.

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері відхилити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду Харківської області від 20 листопада 2012 року залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий, суддя:

Судді :