ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.01.2013 р. Справа №18/2391/12
за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк", м.Полтава
до Фізичної особи-підприємця Дяченка Івана Івановича, м.Кобеляки
про стягнення грошових коштів у сумі 80 037,51 грн.
Суддя Мацко О.С.
Представники:
від позивача: Довбенко О.Ю.
від відповідача: відсутні
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення.
Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 80 037,00 грн. заборгованості по кредитному договору №2975 від 30.11.2007р. , з них - 48 474,09 грн. заборгованості по тілу кредиту (основне зобов"язання) та 31 563, 42 грн. прострочених відсотків за користування кредитом за період з 27.02.2011р. по 26.11.2012р.
Позивач на задоволенні позову наполягає.
Відповідач явку представника у засідання не забезпечив. Ухвали суду від 06.12.2012р. та 25.12.2012р. направлялися відповідачу за адресою, вказаною у позові та довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк.справи 59), яка на вимогу суду надана позивачем, та повернулися до суду з відмітками поштової установи про закінчення терміну зберігання.
Таким чином, відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" відповідач вважається належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань та про покладені на нього обов'язки. Судом неодноразово відкладався розгляд справи для належного повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду та надання можливості надати пояснення стосовно спору.
Згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. В даному випадку цей строк закінчується, а тому суд не може більше відкладати розгляд справи.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована
Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:
30.11.2007р. між Полтавським акціонерним банком "Полтава-банк" (у зв"язку зі зміною найменування - Публічне акціонерне товариство "Полтава-банк" (докази - арк.справи 17-21)) та відповідачем було укладено кредитний договір №2975 із додатком №1 (графік повернення кредиту) (арк.справи 8-11). Згідно умов даного договору, банк (позивач) надає у користування позичальнику (відповідачу) кредит у вигляді відновлювальної (револьверної) кредитної лінії в сумі (загальний ліміт заборгованості) 100 000, 00 грн. на умовах, визначених цим договором; кошти кредиту в межах ліміту заборгованості за кредитною лінією після укладення договору надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на користь позичальника за його дорученням, або їх перерахування на поточний рахунок позичальника відповідно до його доручень, або в іншому порядку, що визначається позичальником виходячи із цільового призначення кредиту. Згідно п.2.1 договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 18% річних до повного погашення кредиту. Згідно додаткової угоди від 01.06.2008р. розмір річних змінено до 20%, а додатковою угодою від 01.04.2009р. на період з 01.04.2009р. по 30.11.2010р. проценти встановлено у розмірі 28% річних, інші умови та положення кредитного договору залишено без змін. Дані додаткові угоди підписано сторонами, скріплено печатками (арк.справи 12).
Нарахування процентів здійснюється банком щомісячно 27 числа на суму щоденного залишку заборгованості за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році (метод факт/факт), за грудень місяць - з розрахунку по 31 грудня включно, а по погашеним кредитам - не пізніше наступного робочого дня з дня погашення. Сплата процентів проводиться позичальником щомісячно в день нарахування, а при недостатності коштів на поточному рахунку - в наступні дні, але не пізніше останнього розрахункового дня місяця (п.2.1.1, 2.1.2 договору).
Права та обов"язки сторін регламентовані розд.3 договору. Зокрема, позичальник зобов"язався перераховувати банку проценти та комісії за користування кредитом, повернути наданий кредит не пізніше 30.11.2010р. включно.
Як вбачається з матеріалів справи, банк свої зобов"язання по перерахуванню кредитних коштів виконав (заява-анкета на отримання кредиту - арк.15 справи, заява-розпорядження - арк.16 справи, виписка по рахунку за 30.11.2007р. - арк.75 справи).
Відповідач належним чином взяті на себе зобов"язання не виконав; заборгованість по основному кредиту погашена частково(15.07.2011р. на суму 36525,91 грн., 07.02.2012р. на суму 15 000,00 грн. (арк.справи 103), у зв"язку з чим за ним на момент розгляду справи рахується прострочена заборгованість по кредиту у сумі 48 474,09 грн. Саме цю суму просить стягнути позивач.
Крім того, за період з 27.02.2011р. по 26.11.2012р. нараховано 31 563,42 грн. процентів за користування кредитом. Позивач зазначає, що відповідачем проводилися певні проплати у рахунок погашення заборгованості по процентам, вони були зараховані в погашення простроченої заборгованості за попередні періоди.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався з позовом до відповідача у Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" про звернення стягнення на майно, яке було передано відповідачем у заставу в якості забезпечення виконання основного зобов"язання по вказаному кредитному договору; рішення третейського суду про задоволення позову набрало законної сили, на його виконання був виданий наказ, проте постановою державного виконавця від 18.07.2011р.
виконавчий документ було повернуто стягувачеві (арк.справи 68). У вказаному позові позивач ставив вимогу про стягнення основної заборгованості по кредиту, пені, річних, інфляційних та процентів за користування кредитом, нарахованих по 26.01.2011р.
При прийнятті рішення суд виходить з наступного:
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1056 ЦК України).
За змістом ст.ст. 1048, 1056-1 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється Договором.
Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов"язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На підставі матеріалів справи суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами.
Відповідач правами, наданими йому ГПК України, не скористався, жодних доказів, що спростовували б факт наявності заборгованості чи її розмір, не надав.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини,
на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог; відповідач правами, наданими йому ГПК України, не скористався, жодних заперечень проти позову не надав. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог. Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача (ст.49 ГПК України).
Відповідно до вимог ст.82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками процесу, а також доказів, витребуваних судом, у нарадчій кімнаті.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,43,49,75,82-85 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Дяченка Івана Івановича (Полтавська обл., Кобеляцький р-н, м.Кобеляки, вулМосковська, 1б, кв.7,39200, ідент.код 2791106454, інші дані суду невідомі) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк" (36020, м.Полтава, вул.Паризької Комуни,4оа, код ЄДРПОУ 09807595, к/р 32008100800 в Управлінні НБУ в полтавській обл., МФО 331047) 48 474,09 грн. заборгованості по поверненню кредиту, 31 563,42 грн. заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом, 1609,50 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.С.Мацко
Повне рішення складено 28.01.2013р.