ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

Головуючий у 1-й інстанції: Іванків О.В.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

ПОСТАНОВА

іменем України

"10" жовтня 2012 р. Справа № 2а-2524/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Моніча Б.С.

Пасічник С.С.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області на постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від "16" серпня 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою суду першої інстанції від 16.08.2011 року позов задоволено.

Визнано неправомірними дії відповідача.

Зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з подвійного розміру прожиткового мінімуму , встановленого для дітей віком до 6-ти років з 12.11.2010 року по 02.06.2011 року з врахуванням проведених виплат.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати зазначену постанову.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як застрахована особа, має право на отримання допомоги по догляду дітьми відповідно до ст. 43 Закону України від 18.01.2001 № 2240-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (далі - Закон № 2240-ІІІ).

Проте, такі висновки суду першої інстанції є помилковими, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини. Позивачці призначено допомогу по догляду за дитиною і згідно довідки відповідача, вона виплачувалася позивачці з грудня 2010 року в розмірі 130 грн., що на її думку значно менше розміру, передбаченого Законами, що регулюють дані питання.

Згідно статті 43 Закону № 2240-ІІІ допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

В період виникнення спірних правовідносин, правова оцінка яким дана в постанові суду першої інстанції, вказані правовідносини регулювались також Законом України від 21.11.1992 № 2811-ХІІ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (далі - Закон № 2811-ХІІ).

Відповідно до пункту 23 Розділу ІІ Закону України від 28.12.2008 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI), частина перша статті 15 Закону № 2811-ХІІ викладена в такій редакції: "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень"; Пункт 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" викладений у такій редакції: "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців".

Згідно пункту 24 Закону № 107-VI у Законі № 2240-ІІІ статті 40-44 виключені.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України положення, зокрема пунктів 24-34 розділу ІІ Закону № 107-VI. При цьому пункт 23 неконституційним визнаний не був.

Тобто, стаття 43 Закону № 2240-ІІІ є чинною, але також є чинними вказані норми Закону № 2811-ХІІ.

Правові норми Закону № 2811-ХІІ в редакції Закону № 107-VI у часі прийняті пізніше за статтю 43 Закону № 2240-ІІІ, тому вони повністю узгоджуються з іншими нормативними актами, які визначають порядок сплати допомоги і джерела фінансування цих виплат. Аналізуючи викладені обставини, враховуючи, що законодавством функція виплати допомоги по догляду за дитиною визначена як державна, судова колегія вважає необхідним в даному випадку застосовувати і щодо застрахованих осіб і щодо незастрахованих осіб положення про розмір спірної допомоги, які визначені лише статтею 15 Закону № 2811-ХІІ.

Відповідно до приписів частини другої статті 45 Закону України від 27.04.2010 N 2154-VI "Про Державний Бюджет України на 2010 рік" було встановлено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 був затверджений Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, за яким допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується в розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2010 року -100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.

При цьому стаття 15 Закону № 2811-ХІІ діє в редакції Закону № 107-VI.

Перераховані вище норми до теперішнього часу Конституційним Судом України не визнані неконституційними, що доводить правомірність застосування зазначених норм відповідачем при виплаті спірної допомоги.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував вказані приписи та дійшов помилкового висновку щодо неправомірності дій відповідача. З урахуванням наведеного, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової - про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,202,207,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької райдержадміністрації Рівненської області задовольнити.

Постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від 16.08.2011 року скасувати та прийняти нову постанову.

Відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Б.С. Моніч С.С. Пасічник

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1

3- відповідачу Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області вул.Соборна, 23,смт.Володимирець,Рівненська область,34300