ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
27.11.06 р. Справа № 21/341
Позивач: Донецьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”
про стягнення 2 000,00 грн.
Суддя Матюхін В.І.
Представники:
позивача: Чулєнков Ю.М. – пров. спец-юр. за дов. № 01-39/5054 від 30.10.06р.
Стрельчикова Н.В.- пров. спец. за дов. № 01-39/5048 від 30.10.06р.
Маріна Ю.В. – заст. нач. від. досліджень за дов. №01-39/5056 від 30.10.06р.
Чухлєбов С.О. – гол. спец-юр. за дов. №01-39/5300 від 17.11.06р.
відповідача: Заматов Р.В. – юр. за дов. від 1.11.06р.
Донецьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України подано позов до Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” про стягнення 2 000,00 грн., у тому числі:
- 1 000,00грн. штрафу за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- 1 000,00грн. пені за прострочення сплати штрафу за період з 09.10.05р. по 25.09.06р.
В обґрунтування позову позивач посилається на:
- рішення адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.07.2005р. № 42 у справі 01-26-13/2005 (далі - Рішення № 42);
- обов’язковість виконання рішень органів Антимонопольного комітету України;
- несплату відповідачем суми штрафу та нарахованої йому пені, а також
- порушення відповідачем п.1 ч.2 ст.13, п.2 ст. 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” №2210 від 11.01.01р. (далі Закон України №2210);
Відповідач позов не визнав як щодо штрафу за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, так і у частині нарахування пені за прострочення сплати штрафу з посиланням на те, що рішення позивача є незаконним і прийняте на підставі норм, які суперечать законодавству про захист економічної конкуренції і Правилам користування електроенергією.
В обґрунтування своєї позиції щодо нарахування пені відповідач посилається також на те, що в період дії мораторію, який було введено ухвалою господарського суду Донецької області від 22.11.04р. по справі № 5/194Б і дія якого на час винесення рішення № 42 припинена не була, позивач згідно ч.4 ст.12 Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не мав права нараховувати штрафні (фінансові) санкції чи пеню за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань, що виникли після порушення справи про банкрутство, у тому числі і за порушення норм антимонопольного законодавства. На думку відповідача дії позивача про нарахування пені на підставі ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України не відповідають нормам чинного законодавства.
Позивач вважає заперечення відповідача такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві України, оскільки:
- ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” №2343 від 14.05.92р. (далі Закон України №2343) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію;
- п.4 ст.12 Закону №2343 розповсюджується на грошові зобов’язання, що виникли до дня введення мораторію;
- підстави для звільнення ВАТ “Донецькобленерго” від застосування штрафних санкцій, які не є грошовими зобов’язаннями у розумінні Закону №2343, відсутні у зв’язку з тим, що дія мораторію на поточну заборгованість не розповсюджується;
- стосунки, які виникли між сторонами, не є цивільно-правовими, накладення на відповідача штрафу не є грошовим зобов’язанням у розумінні Закону №2343, а тому до них не може застосовуватись цивільне законодавство взагалі і норми Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” зокрема.
Розгляд справи закінчено 21.11.2006р.
Для підготовки і оголошення повного тексту рішення у засіданні оголошувалася перерва до 12-00год. 27.11.2006р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
Рішенням від 27.07.2005р. № 42 у справі 01-26-13/2005 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу” адміністративна колегія Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України постановила накласти на відповідача відповідно до абз.2 ч.2 ст.52 Закону України №2210 за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції штраф у розмірі 1 000,00грн. та зобов’язала ВАТ “Донецькобленерго” припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Листом від 01.08.05р. №01-38/3630 копію вказаного вище рішення було направлено відповідачу для виконання.
Копію рішення від 27.07.2005р. № 42 у справі 01-26-13/2005 відповідач отримав 08.08.05р., проте штраф до цього часу ним не сплачений.
Зважаючи на те, що:
- згідно ч.3 ст.56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” №2210 від 11.01.01р. (в редакції Закону № 2596-IV від 31.05.2005р.) особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу;
- відповідно ч.1 ст.60 вказаного Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, цей строк не може бути відновлено;
- копія рішення адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.07.2005р. № 42 у справі 01-26-13/2005 була направлена на адресу відповідача і поштою вручена 08.08.05р., що підтверджено повідомленням про вручення № 1619520;
- згідно ч.5 ст.56 Закону України №2210 за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України;
- за період з 09.10.05р. по 25.09.06р. на розмір штрафу з урахуванням обмежень законодавства нарахована пеня у розмірі 1 000,00грн.;
- рішення адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.07.2005р. № 42 у справі 01-26-13/2005 відповідачем не оскаржено, штраф та пеню не сплачено, доказів цього суду надано не було,
господарський суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Посилання відповідача на ч.4 ст.12 Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, якою передбачено, що „протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів)” і його наполягання на застосуванні цієї норми без урахування тлумачення терміну „мораторій”, даному у ст.1 Закону України №2343, суд вважає безпідставним з огляду на таке.
Тлумачення терміну „мораторій”, вживаному у Законі “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, дано у ст.1 і, таким чином, за загальним правилом в усьому Законі, у тому числі і ч.4 ст.12 цей термін має вживатись саме у такому значенні: „мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію”, а не у іншому (розширеному), на чому наполягає позивач.
Вжити термін „мораторій” у іншому значенні, ніж розкритому у ст.1 Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, неможливо, оскільки конкретний проміжок часу, протягом якого може бути застосований мораторій, зазначений тільки у одній нормі цього закону, а саме ч.4 ст.12 і, таким чином, якщо не застосовувати тлумачення терміну „мораторій”, даному у ст.1, під час застосування ч.4 ст.12 Закону України №2343, то необхідно визнати, що ця норма (тлумачення терміну „мораторій”) є мертвонародженою, в той час як коригування цих двох норм за весь час дії закону і їх системний аналіз говорить про інше – вона має застосовуватись.
Ч.4 ст.12 Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначає тільки конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції з урахуванням сутності терміну „мораторій”, що розкривається в статті 1 Закону, і цей проміжок часу відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Тобто, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, і за їх невиконання або неналежне виконання нараховується неустойка і застосовуються інші санкції.
Твердження, що „протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються”, обґрунтоване тим, що проміжок часу, про який мова йде у ч.4 ст.12 Закону України №2343, „лише відповідає строку дії мораторію ..., але ніяк не пов'язаний з його суттю, що розкривається в статті 1 Закону про банкрутство” не можна вважати вірним, оскільки воно у собі містить протиріччя: обов’язок виконати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, не підтверджені заходами примусового характеру (стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства) не є обов’язком, а з огляду на те, що відповідно до абз.2 ч.4 ст.12 Закону України №2343 „протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;
- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів)”,
необхідно займати одну із 2-х, позицій:
1) або визнати, що протягом дії мораторію боржник не повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію і за їх невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується і інші санкції не застосовуються (при цьому не брати до відома тлумачення терміну „мораторій”, даному у ст.1 Закону №2343);
2) або з урахуванням тлумачення терміну „мораторій”, даному у ст.1 Закону №2343, дотримуватись правила, за яким протягом дії мораторію боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію і за їх невиконання або неналежне виконання нараховується неустойка і застосовуються інші санкції, передбачені законодавством.
Але ні в у якому разі не займати половинчату позицію і стверджувати, що:
- „боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються” чи
- „боржник не повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка нараховується і інші санкції застосовуються”, що повністю не відповідає логіці і змісту абз.23 ст.1 і ч.4 ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Також суд вважає безпідставними заперечення відповідача і з огляду на те, що штраф, накладений позивачем на ВАТ “Донецькобленерго”, не є грошовим зобов'язанням у розумінні Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Згідно ст.1 Закону №2343 „грошове зобов'язання” - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Штраф накладено на відповідача рішенням адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України і пеня нарахована на підставі Закону України “Про захист економічної конкуренції”, який не є частиною цивільного законодавства України.
Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” з відповідача у доход Державного бюджету України підлягає стягненню державне мито у розмірі 1% ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Беручи до уваги вищенаведене, на підставі ст.ст.50, 52, 56, 60 Закону “Про захист економічної конкуренції” і керуючись ст. ст. 43, 49, 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -
В И Р I Ш И В :
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84601, м. Горлівка Донецької області, пр. Леніна, 11, п/р 26007301550283 у ЦМВ „Промінвестбанку” м. Горлівка, МФО 334464, код ЄДРПОУ 00131268):
1) на користь Загального Фонду Державного бюджету України (рахунок 31111106500021, відкритий в управлінні Державного казначейства України, код бюджетної класифікації 23030300, символ звітності 101, код ЄДРПОУ 24164887, банк отримувача - УДК у Донецькій області, МФО 834016) 1 000,00грн. штрафу та 1 000,00грн. пені;
2) у доход Державного бюджету України (одержувач: ВДК у Київському районі м. Донецька, банк одержувача: УДК в Донецькій області; п/р 31114095600006, МФО 834016, ЄДРПОУ 24165255, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банка 095) 102,00грн. державного мита.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.
Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.
Суддя Матюхін В.І.
Надруковано примірників:
1 – до справи;
1 – позивачу;
1 – відповідачу.
Виконала:
Тел.381-91-18