ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про закриття провадження у справі
"03" січня 2013 р. справа № 2а-3843/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Чуприни О.В.
за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.
представників позивача: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Івано-Франківській області -Салітринського А.З., Курендаша Ю.Ю.
представника відповідача: Територіального управління Держгірпромнагляду в Івано-Франківській області -Тютюнника Р.Я.
представника третьої особи: публічного акціонерного товариства комерційний банк ''ПриватБанк''-Рокетської С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання про закриття провадження у справі за адміністративним позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Івано-Франківській області до Територіального управління Держгірпромнагляду в Івано-Франківській області, третя особа публічне акціонерне товариство комерційний банк ''ПриватБанк''про визнання недійсними та скасування актів №7 форми Н-1 та Н-5 від 12.07.2012 року, -
В С Т А Н О В И В:
17.12.2012 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Івано-Франківській області звернулося в суд з адміністративним позовом до Територіального управління Держгірпромнагляду в Івано-Франківській області, третя особа публічне акціонерне товариство комерційний банк ''ПриватБанк''про визнання недійсними та скасування актів №7 форми Н-1 та Н-5 від 12.07.2012 року.
У судовому засіданні, до початку судового розгляду справи по суті, судом за письмовим клопотанням відповідача від 27.12.2012 року поставлено на обговорення питання про закриття провадження у справі, у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства (а.с. 57).
Представник відповідача підтримав подане клопотання із підстав, викладених у письмовій заяві. Представники позивачів у вирішенні цього питання поклалися на розсуд суду. Представник третьої особи підтримав в повному обсязі клопотання позивача про необхідність закриття провадження у справі у зв'язку із тим, що такий позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Суд, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, прийшов до висновку про необхідність закриття провадження у справі, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що начальником Управління Держгірпромнагляду в Івано-Франківській області на підставі наказу №153 від 31.05.2012 року створено спеціальну комісію по розслідуванню нещасного випадку з ОСОБА_5 -заступником директора Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства комерційний банк ''ПриватБанк''.
За наслідками розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався з ОСОБА_5, були складені акт спеціального розслідування нещасного випадку, який стався 26.05.2012 року у Івано-Франківській філії публічного акціонерного товариства комерційний банк ''ПриватБанк''від 12.07.2012 року за формою Н-5 та акт №7 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 12.07.2012 року за формою Н-1, які на думку позивачів складені із значним порушення вимог Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві. Позивач вважає, що у складеному акті відображено невірний висновок про те, що нещасний випадок із ОСОБА_5 пов'язаний із виробництвом, в той час, як на переконання представників позивача, такий випадок не пов'язаний із виробництвом. В сукупності наведений у позові обставин, позивач по своїй суті наполягає на встановлені обставин про те, що нещасний випадок із ОСОБА_5, що стався 26.05.2012 року не пов'язаний із виробництвом.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 та пункту 6 статті 3 коментованого Кодексу адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Положеннями частини 4 статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні та здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Правові відносини які виникають у зв'язку із реалізацією конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища відноситься до сфери правового регулювання трудового права України, а саме інституту який забезпечує правову регламентацію охорони праці.
Пунктом 1 частини 1 статті 15 Цивільно-процесуального Кодексу України передбачається, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Вимоги про скасування акту про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, по своїй суті вимагає встановлення факту, що має юридичне значення, а справи щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення та від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав відповідно до статті 256 Цивільно-процесуального Кодексу України вирішуються в порядку цивільного судочинства.
При визначенні підсудності справи суд має виходити з характеру спірних правовідносин, прав, свобод та інтересів, за захистом яких звернулись позивач. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існує спір про право на страхове відшкодування, що виникає із трудових відносин, що в свою чергу виключає розгляд справи в порядку адміністративного судочинства.
Також суд звертає увагу на те, що акт суб'єкта владних повноважень - це рішення уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин, міри відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушення. Він оформлюється у встановленому законом випадку у вигляді письмового документа (акта - документа).
Оскаржуваний акт розслідування нещасного випадку не породжує ніяких правових наслідків та не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії, а відтак не є рішенням в розумінні пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України. Тобто, предметом оскарження в адміністративному суді не може бути акт розслідування випадку, оскільки висновки акта розслідування випадку не встановлюють, не припиняють та не змінюють правовідносини, права та обов'язки осіб, не породжують правових наслідків.
Правовідносини, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, а також порядок розслідування, оформлення результатів розслідування нещасних випадків на виробництві, форми та порядок оформлення результатів розслідування, порядок ведення обліку нещасних випадків на виробництві врегульовано нормами Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. №1112 (далі - Порядок).
Аналіз положень Порядку дає можливість зробити висновок про те, що комісія із спеціального розслідування нещасного випадку є колегіальним органом; особи, які входять до складу цієї комісії, окрім голови комісії, не є посадовими особами територіального органу Держгірпромнагляду; спеціальна комісія не є органом Держгірпромнагляду, а лише призначається наказом керівника територіального органу Держгірпромнагляду за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку, до повноважень якого також відповідно до пункту 53 Порядку віднесено розгляд та затвердження примірників актів по формі Н-5 та Н-1, які складені спеціальною комісією, за результатами проведеного нею розслідування нещасного випадку на виробництві.
Приймаючи до уваги зміст заявлених позивачами позовних вимог, наведені норми чинного законодавства, суд вважає, що оспорюванні позивачами акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 не є рішенням суб'єкта владних повноважень - Територіального управління державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду в Івано-Франківській області, оскільки вони складені комісією з спеціального розслідування нещасного випадку, яка лише призначена наказом начальника Територіального управління державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду в Івано-Франківській області і в розумінні пункту 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України не є суб'єктом владних повноважень.
Також суд звертає увагу на те, що, згідно частиною 1 статті 15 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності'', страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків -некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.
В свою чергу, Фонд відповідно до покладених на нього завдань зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Із наведених норм чинного законодавства вбачається, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та його відділення на місцях зобов'язані приймати подані для оформлення страхового відшкодування документи, та у випадку наявності підстав своєчасно та повно відшкодовувати заподіяну шкоду.
Статтею 55 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності', передбачено право виконавчих органів Фонду звертатися до суду за вирішенням спорів щодо сум страхових внесків, розміру шкоди та прав на відшкодування, накладення штрафів та з інших питань, але факт нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, який пов'язаний з виробництвом чи не пов'язаний із виробництвом, не може бути оскаржений Фондом (його регіональними відділеннями).
Статтею 24-1 вказаного Закону визначені виключні права Фонду соціального страхування від нещасних випадків, серед яких відсутнє право на звернення до суду щодо оскарження актів розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та актів про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 з метою встановлення факту про нещасний випадок, який пов'язаний чи не пов'язаний із виробництвом.
Зі змісту пункту 59 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, вбачається, що у разі незгоди зі змістом актів форми Н-5, форми Н-1 (або форми НПВ) правом оскарження їх у судовому порядку наділені роботодавець, потерпілий або член його сім'ї чи особи, яка представляє його інтереси.
Враховуючи викладене, Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Івано-Франківській області не надано право звернення до суду із позовними вимогами про оскарження актів форми Н-5 та форми Н-1.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.09.2012 року у справі №К/9991/14971/11 та ухвалі від 27.11.2012 року у справі №К/9991/26670/12.
Частиною 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин суд приходить до висновку щодо необхідності закриття провадження у справі, з роз'ясненням публічному акціонерному товариству комерційний банк ''ПриватБанк''про його право на звернення до суду на загальних підставах в порядку цивільного судочинства України.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 157, частин 3 і 7 статті 160, статті 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Провадження у адміністративній справі за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Івано-Франківській області до Територіального управління Держгірпромнагляду в Івано-Франківській області, третя особа - публічне акціонерне товариство комерційний банк ''ПриватБанк'', про визнання недійсними та скасування акту №7 форми Н-1 від 12.07.2012 року про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом, та акту форми Н-5 від 12.07.2012 року спеціального розслідування нещасного випадку, - закрити.
Роз'яснити третій особі - публічному акціонерному товариству комерційний банк ''ПриватБанк'', що з відповідним позовом він має право звернутися до суду на загальних підставах в порядку цивільного судочинства України.
Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.
Ухвала у повному обсязі складена 04.01.2013 року