Справа № 344/355/13- ц

Провадження № 2/344/2156/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Польської М.В.

при секретарі c/з Дзюбак Х.Б.,

з участю позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_3, в якому просить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_3, що зареєстрований 06.03.2003 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис №290.

В судовому засіданні позивач позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити, посилаючись на те, що вона з відповідачем більше року сімейні відносини не підтримує, шлюб існує формально, у них різні погляди та інтереси. На примирення не згідна. Дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 просила залишити проживати з матір'ю. Прізвище «ОСОБА_2» при розірванні шлюбу не змінювати на дошлюбне.

Відповідач в судовому засіданні на примирення не згідний, не заперечував проти розірвання шлюбу, вказавши на відсутність наміру подальшого збереження сім'ї, не заперечив проти залишення проживання з матір'ю неповнолітньої дочки Ольги та не заперечив проти залишення прізвища позивача при розірванні шлюбу без змін.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно Свідоцтва про одруження НОМЕР_1 від 6 березня 2003 року, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Івано-Франківського міського управління юстиції. сторони зареєстрували шлюб 06.03.2003 року, про що в Книзі реєстрації актів про одруження зроблено відповідний актовий запис за № 290 (а.с.4).

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що посвідчується Свідоцтвом про народження (а.с.5).

В ході судового розгляду справи встановлено, що станом на даний час шлюбно-сімейні відносини між сторонами остаточно припинені, більше одного року сімейні відносини не підтримуються, шлюб існує формально. Сторони зазначили про те, що їхні цінності та погляди на життя суттєво відрізняються.

Згідно з ч. 2 ст.104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

В ч.1 ст. 110 Сімейного кодексу України зазначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ч. 2 ст.112 Сімейного кодексу України).

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Передбачене ч. 1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК).

В судовому засіданні сторони проти надання їм часу для примирення заперечили, посилаючись на його недоцільність та неможливість їх примирення через фактичне небажання продовжувати сімейні відносини.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні встановлено, що шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження їх сім'ї є неможливим, миритися вони не бажають, а тому є усі підстави для розірвання шлюбу, так як подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам, а збереження шлюбу є недоцільним.

З огляду на викладене та з урахуванням положень ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Сторони дійшли згоди про залишення їхньої дочки, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживати з матір'ю.

За ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем. А тому, вимоги про те, що прізвище «ОСОБА_2» при розірванні шлюбу не змінювати на дошлюбне, також підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст.ст. 104, 105, 110, 112, 113 СК України, керуючись ст.ст. 209, 212- 215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що зареєстрований 06.03.2003 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис №290.

Дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити проживати з матір'ю.

При реєстрації розірвання шлюбу прізвище «ОСОБА_2» не змінювати на дошлюбне.

Витрати, пов'язані з реєстрацією розірвання шлюбу в органах державної реєстрації актів цивільного стану покласти на відповідача ОСОБА_3.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Івано-Франківський міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: Польська М.В.