ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"16" січня 2013 р. м. Київ К/9991/20601/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 року по справі №2а-1589/11/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова про скасування податкового повідомлення-рішення
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2011 року, залишеною без змін ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна»до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.02.2011 №0000082304/3970.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 14.03.2012 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 22.03.2012 року прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.
Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №3264/23-4/25382784 від 29.12.2010, складеного за результатом позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна» з питань підтвердження достовірності даних, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.02.2011 №0000082304/3970, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 809420,00грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 202355,00грн.
Підставою для зменшення позивачеві розміру від'ємного значення податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому, податковий орган виходив з того, що позивач в порушення Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997, в графі 2 поданої податковому органу довідки про суми залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишаються непогашеним після бюджетного відшкодування, не вказано звітний період в якому виникла сума залишку від'ємного значення, яка фактично сплачена отримувачем товарів (послуг).
Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.
Згідно п.7.7.1. п.7.1 ст.7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.7.7.2. п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах.
Судом встановлено, що згідно податкової декларації по податку на додану вартість за вересень 2010 року, поданої позивачем до податкового органу, сума відємного значення, що вирахувана шляхом встановлення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, становить 809420,00грн.
Згідно декларації по податку на додану вартість за жовтень 2010 року, поданої позивачем до податкового органу, сума залишку відємного значення (згідно декларації за вересень 2010 року), яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, становить 809420,00грн.
Позивачем на підтвердження правомірності формування ним суми податкового кредиту за вересень 2010 року долучено до матеріалів справи відповідні податкові накладні, митні декларації, фіскальні чеки про оплату отриманої продукції та реєстр отриманих і виданих податкових накладних за вересень 2010 року. А відтак, позивачем підтверджена первинними документами зазначена в декларації з ПДВ за вересень 2010 року сума податкового кредиту. Отже, з огляду на встановлені обставини щодо відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли позивача права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.5 п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та враховуючи, що відповідачем не оспорюється правильність визначення в декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року суми відємного значення в розмірі 809420,00грн., а відтак і не заперечується те, що вказана сума відповідає різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту, позивачем правомірно зазначено в 26 рядку податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010 року суму залишку відємного значення з попереднього звітного періоду в розмірі 809420,00грн., яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Вищезазначеним спростовується висновок податкового органу про завищення позивачем суми від'ємного значення, задекларованої у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, а тому висновок суду попередніх інстанцій щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення є правильним.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв
- Номер:
- Опис: про скасування податкового повідомлення-рішення
- Тип справи: Адміністративний позов
- Номер справи: 2а-1589/11/1370
- Суд: Львівський окружний адміністративний суд
- Суддя: Шипуліна Т.М.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто у апеляційній інстанції
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 11.02.2011
- Дата етапу: 23.02.2012