ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

За позовом: закритого акціонерного товариства  „Молочний завод „Родич”, м. Херсон

до відповідача: суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Орджонікідзе Дніпропетровської області

про: стягнення 4057 грн. 49 коп.

                                                                                                                                 Суддя  Разіна Т.І.

Представники:

від позивача: представник Нємчук М.В. за довіреністю від 15.07.06

від відповідача: представник ОСОБА_2 за довіреністю від 29.05.06

в засіданні приймали участь: -

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство „Молочний завод „Родич”   звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою  до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення 3785грн. 84 коп. основного боргу, 231грн. 51 коп. пені, 3% річних в сумі 40грн. 14 коп. та судові витрати по справі.

Вимоги позивач обґрунтовує невиконанням умов договору № НОМЕР_1  в частині розрахунків та порушенням ст.ст.  536, 625,  693 ЦК України.

Представник позивача в судовому засідання позов підтримав та просить його задовольнити.

Відповідач у відзиві на позов від 29.09.2006р. проти позову заперечує, мотивуючи тим, що позивачем не подано доказів отримання відповідачем товару, а саме  товарно-транспортних накладних Ф №НОМЕР_2 позивач в позові вказує, що заборгованість виникла за договором № НОМЕР_3;  не надання позивачем  довіреностей на отримання ТМЦ від відповідача та природно-касових ордерів.

Відповідач подав заяву від 09.11.06 в порядку ст. 22 ГПК України, в якій заперечує проти доводів позивача. До заяви додав  повідомлення позивача  про відступлення права вимоги  від 26.09.06. Просить суд в позові відмовити згідно ст. 82 ГПК України. 

Розглянувши матеріали справи,  дослідивши  та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення  представників сторін, суд

Встановив:

              29.11.2005р. між філією „Торговий Дім „Родич” ЗАТ „Молочний завод „Родич” та приватним підприємцем ОСОБА_1укладений договір № НОМЕР_4 (далі договір).

Відповідно до умов договору продавець (позивач по справі) зобов'язався передавати, а покупець (відповідач по справі) зобов'язався приймати і оплачувати продовольчі товари відповідно до умов цього договору (п.1.1 договору).

Цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах,   встановлених договором або актом цивільного законодавства (п.1 ст.14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за   договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар)  і сплатити за нього певну грошову суму.

За ствердженням позивача ним поставлений товар на адресу відповідача, що підтверджується видатковими накладними (а.с.13-38).

Згідно із п. 2.2. договору строк поставки кожної партії товару погоджується сторонами окремо. Моментом поставки вважається день передачі товару продавцем та прийняттям її покупцем, з обов'язковою відміткою в товарно-транспортних накладних (штамп та підпис). Покупець, наказом призначає та видає довіреність на відповідальну особу за отримання товару, яка повинна робити відмітку в товарно-транспортній накладній, з поміткою прізвища, ім'я та по батькові, дати отримання та скріплює підпис відповідною печаткою або штампом. Відомості про призначену особу із зразком підпису покупець надає постачальнику до початку поставки продукції по цьому договору. В разі ненадання вказаних відомостей відвантаження продукції здійснюватись не буде.

За ствердженням позивача ним поставлений товар на адресу відповідача, що підтверджується видатковими накладними (а.с.13-38).

Представником позивача надано товарно-транспортні накладні, які сторони обумовили в п. 2.2. як доказ поставки, але на них відсутній прізвища, ім'я та по батькові, дати отримання та скріплені підписом відповідною печаткою або штампом відповідача.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року N 996-XIV Первинні    облікові   документи   та   регістри  бухгалтерського обліку підставою   для   бухгалтерського   обліку   господарських операцій  є  первинні  документи,  які  фіксують  факти здійснення господарських операцій.  Первинні документи повинні бути  складені під  час здійснення господарської операції,  а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.  Для контролю та  впорядкування оброблення   даних   на   підставі   первинних  документів  можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні  та  зведені  облікові  документи   повинні мати такий обов'язковий реквізит як   особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 34 ГПК України  вказує, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом не приймається до уваги видаткові накладні (а.с.13) як доказ постачання відповідачу товару, так як на видатковій накладній №НОМЕР_5 відсутній підпис відповідача або його представника в графі „Одержав” (підпис ідентичний з підписом особи, що підписала графу „Відправив”) та видаткові накладні (а.с.14-38), так як відсутні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей виданої на підставі п. 2.2 договору.

          Судом не приймається до уваги заперечення позивача щодо відсутності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей відповідно до Інструкції про  порядок  реєстрації  виданих,  повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.96, так як відповідно до п. 1 зазначеної Інструкції (із змінами та доповненнями)  Інструкція  поширюється  на  підприємства,  установи  та організації,  їхні  відділення, філії, інші відособлені підрозділи та  представництва  іноземних  суб'єктів  господарської діяльності (далі-підприємство). 

Позивач наполягає на стягненні пені в сумі 231грн. 51коп. пені та 40грн. 14коп. трьох процентів річних.

В задоволенні пені та трьох процентів річних слід відмовити, так як позивачем не доведений факт отримання відповідачем продукції.

Із матеріалів справи вбачається, що  позивач по справі уклав з  товариством з обмеженою відповідальністю „Промол”   договір про відступлення права вимоги від 25.09.06 р. Право вимоги   боргу в сумі 3785 грн. 84 коп., що є предметом спору у даній справі перейшло до нового кредитора -ТОВ „Промол”. Позивач не є правонаступником   в розумінні ст. 25 ГПК України.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 4⁷, 33, 34,  49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

В задоволенні позову відмовити.

Суддя                                                                                                                             Т.  Разіна

рішення оформлено та підписано

відповідно до ст. 84 ГПК України

„24” листопада 2006 року