ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
|
16.11.06р. |
|
Справа № А17/324-06 |
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державного казначейства в Жовтневому районі м. Кривого Рогу, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 20.04.2006р.
Суддя -Стрелець Т. Г.
Секретар судового засідання -Хохлова Т. А.
Представники:
від позивача: представник не з'явився;
від відповідача: Ковтунові О.В., довіреність № 3395/К/10 від 27.02.2006р., головний державний податковий інспектор;
від 3-ї особи: представник не з'явився.
Суть спору:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1(у подальшому -позивач) звернувся до господарського суду з позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі (у подальшому -відповідач) №НОМЕР_1 від 20.04.2006р., яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3060,00 грн., а також про заборону відповідачеві вчиняти будь-які дії по примусовому виконанню вказаного рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Криворізького районного суду від 29.05.2006р., яке набрало законної сили, було встановлено, що громадянка ОСОБА_2, яка безпосередньо допустила порушення, не має ніякого відношення до позивача, а також те, що сума невідповідності не має відношення до розрахункових операцій, що здійснювались позивачем. Крім того, позивач зазначає, що відповідач неправомірно визначив суму штрафних санкцій як податкове зобов'язання на підставі Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (у подальшому -Закон №2181).
Відповідач проти позовних вимог заперечує, вказує, що навіть якщо постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_2 звільнено від адміністративної відповідальності, вказане не свідчить про звільнення від відповідальності позивача у вигляді сплати штрафних санкцій, передбачених за порушення, встановлені в акті перевірки. Також відповідач вказує, що у позовній заяві позивачем не заперечуються факти, встановлені перевіркою. Крім того, відповідач зазначає про помилковість тверджень позивача стосовно визначення суми штрафних санкцій як суми податкового зобов'язання, оскільки матеріали справи свідчать про протилежне.
Третя особа у поясненнях зазначає, що всі правовідносини, які виникають у платників у зв'язку з нарахуванням та сплатою платежів до бюджету, контролюють виключно податкові органи, а не органи Державного казначейства.
У судовому засіданні 16.11.2006р. була проголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Дослідивши докази, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
В с т а н о в и в :
Відповідачем проведено перевірку позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності. За результатами перевірки був складений Акт від 19.04.2006р. №НОМЕР_2, згідно з яким виявлено порушення позивачем п. п. 1, 2, 13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 01.06.2000р. №1776-ІІІ (у подальшому -Закон “Про РРО”).
На підставі акту перевірки відповідачем було винесене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 від 20.04.2006р., яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3060,00 грн. на підставі ст. ст. 17, 22 Закону “Про РРО”.
Слід зазначити, що відповідачем було винесене саме рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі Закону “Про РРО”, а не податкове повідомлення-рішення на підставі Закону №2181, як помилково зазначає позивач у позовній заяві.
З матеріалів справи і пояснень представників сторін вбачається наступне:
- актом перевірки було встановлено непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій на загальну суму 7,65 грн. та без видачі розрахункового документа, проведення розрахункової операції без застосування режиму попереднього програмування товару “Ром-кола”, невідповідність суми коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеної у денному х-звіті;
- перевірка була проведена працівниками відповідача на підставі направлень №НОМЕР_3 від 18.04.2006р. і №НОМЕР_4 від 18.04.2006р.;
- відповідачем було надано у матеріали справи пояснення ОСОБА_2 від 19.04.2006р. стосовно того, що вона є продавцем;
- Постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29.05.2006р. було встановлено, що вина ОСОБА_2 у здійсненні адміністративного правопорушення не знайшла свого підтвердження, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того факту, що ОСОБА_2 була оформлена на роботу у позивача, таким чином, у діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення;
- доказів набрання вказаною постановою законної сили позивачем не надано;
- заперечень щодо суті порушень, виявлених актом перевірки, позивачем не надано;
- позивачем не надано у матеріали справи трудової книжки ОСОБА_2
Суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог щодо скасування рішень відповідача на підставі наступного.
У відповідності зі ст. 1 Закону “Про РРО” реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Відповідно до п. п. 1, 2, 11, 13 ст. 3 Закону “Про РРО” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;
- проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості;
- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Згідно з п. 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом ДПА України №НОМЕР_5, реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ повинен видаватися покупцеві не пізніше завершення розрахункової операції. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації.
Згідно з п. п. 1, 6 ст. 17 Закону “Про РРО” за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються наступні фінансові санкції:
- у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції;
- у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.
Статтею 22 Закону “Про РРО” передбачено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Відповідно до ст. 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.
Наведене свідчить, що трудові відносини між працівником та працедавцем не повинні обов'язково оформлюватись у письмовій формі, а наявні і тоді, коли працівник фактично виконує роботу, а працедавець не заперечує проти здійснення такої роботи.
Суд приходить до висновку, що незалежно від документального оформлення трудових відносин, ОСОБА_2 своїми діями підтверджувала фактичне виконання нею роботи продавця, про що свідчить те, що вона перебувала у приміщенні магазину у робочий час не у якості покупця.
За наведених обставин будь-який споживач мав зробити однозначний висновок про те, що ОСОБА_2 є працівником позивача, і до неї можна звернутися з питань обслуговування у магазині і оплати придбаних товарів.
Вказане також підтверджується ст. 141 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.
Тобто, саме на позивача покладається обов'язок контролювати дотримання трудової дисципліни, і той факт, що ОСОБА_2 без заперечень з боку позивача вільно перебувала на території магазину, свідчить про те, що вона перебувала у фактичних трудових відносинах з позивачем і була допущена до виконання роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У порушення наведеної норми позивачем не надано належних і допустимих доказів неправомірності застосування до нього штрафу у розмірі 3060,00 грн., тому винесення спірного рішення було здійснено з дотриманням вимог Закону ”Про РРО”.
З огляду на вказане, у задоволенні позову має бути відмовлено у повному обсязі.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
П о с т а н о в и в :
Відмовити у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження або апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.
Суддя Т. Г. Стрелець
27.11.2006р.