АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/151/13Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 53 Іваненко І.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Дмитренко М. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Дмитренка М.І.

суддівВініченка Б.Б., Бондаренка С.І,

при секретаріВоропай О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу засновника ТОВ «Черкаси-Мегастрой» - ОСОБА_8 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ТОВ «Черкаси-Мегастрой» про стягнення недоплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час невиплати зарплати та моральної шкоди , -

в с т а н о в и л а :

03 жовтня 2011 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Черкаси-Мегастрой» про стягнення недоплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час невиплати зарплати та моральної шкоди посилаючись на те, що 03 серпня 2010 року між ним та відповідачем було укладено контракт, за умовами якого його було прийнято на роботу помічником Генерального директора по адміністративно-господарчій частині та постачанню. Згідно з п. 8 якого він мав отримувати заробітну плату у розмірі визначеному штатним розписом товариства за умови відпрацювання повного робочого місяця, але не нижче встановленої законом мінімальної заробітної плати на період дії контракту. Строк дії даного контракту встановлювався з 03 серпня 2010 року по 03 серпня 2011 року.

З жовтня 2010 року відповідач перестав виплачувати йому заробітну плату. Протягом жовтня 2010 року - квітня 2011 року він продовжував працювати не отримуючи заробітної плати.

У травні він звернувся до відповідача з проханням погасити заборгованість по заробітній платі, на що отримав відмову.

Позивач зазначає, що з листа територіальної державної інспекції праці у Черкаській області від 12 серпня 2011 року № 23-К 13/23-24 він дізнався, що згідно наказу підприємства № 27-з від 28 грудня 2010 року його було звільнено з роботи за власним бажанням.

Позивач вважає, що відповідач своїми протиправними діями по незаконному його звільненню та невиплатою заробітної плати, завдав йому моральної шкоди, яка виразилася у приниженні честі, гідності, престижу та ділової репутації, оскільки він був вимушений протягом тривалого періоду неодноразово звертатися до відповідача з проханням врегулювати питання щодо існуючої заборгованості. В зв'язку з даними обставинами позивач звернувся до суду та просив: визнати наказ по ТОВ «Черкаси-Мегастрой» від 28 грудня 2010 року № 27-з в частині звільнення ОСОБА_7 за власним бажанням незаконним; поновити його на посаді помічника Генерального директора по адміністративно-господарчій частині та постачанню в ТОВ «Черкаси-Мегастрой» з 29 грудня 2010 року; стягнути на його користь заборгованість по заробітній платі за жовтень, листопад та за 20 днів грудня місяця 2010 року в сумі 2615,74 грн.; стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 29 грудня 2010 року по 29 вересня 2011 року в сумі 7688,52 грн.; стягнути на його користь компенсацію за невикористану відпустку в сумі 406,80 грн. 90 коп. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

22 жовтня 2012 року позивач подав заяву про зміну підстав позову та заяву про зміну предмету позову, в якій просив: стягнути з ТОВ «Черкаси-Мегастрой» на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 3129,66 грн.; стягнути на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 26984,96 грн.; стягнути на його користь компенсацію за невикористану відпустку в сумі 406,80 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

15 листопада 2012 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог та просив: стягнути з ТОВ «Черкаси-Мегастрой» на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 3129,66 грн.; стягнути на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 19913,68 грн.; стягнути на його користь компенсацію за невикористану відпустку в сумі 421,90 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Черкаси-Мегастрой» на користь ОСОБА_7 - 3129,66 грн. недоплаченої заробітної плати, 421,90 грн. компенсації за невикористану відпустку та 7889,53 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В задоволенні інших вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «Черкаси-Мегастрой» на користь держави суму судового збору 114,38 грн. та 120 грн. витрат на ІТЗ.

Не погоджуючись з рішенням суду, засновник ТОВ «Черкаси-Мегастрой» - ОСОБА_8 подав на нього апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2012 року та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що неможливо визнати належними доказами виплати позивачеві заробітної плати видаткові касові ордери, оскільки видані за ними кошти неможливо однозначно ідентифікувати як кошти, виплачені в рахунок зарплати. В окремих ордерах взагалі не вказано, на що видані кошти за ними; в інших - вказані цілі щодо купівлі матеріалів; ордера не містять підписів особи, яка їх видавала. Крім того, трудовим контрактом позивача чітко зафіксовано, що його зарплата не може бути меншою від встановленої законом мінімальної заробітної плати.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які є обґрунтованими і відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку задовольнивши позов частково, розглядаючи спір, районний суд повно та всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, постановив правильне по суті і справедливе рішення.

У відповідності до частини 3 статті 21 КЗпП України, особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов?язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть визначатися угодою сторін.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено в судовому засіданні, що з 03 серпня 2010 року між ним та ТОВ «Черкаси-Мегастрой» було укладено контракт, згідно якого, ОСОБА_7 було прийнято на роботу помічником Генерального директора по адміністративно-господарчій частині та постачанню строком до 03 серпня 2011 року.

Згідно наказу ТОВ «Черкаси-Мегастрой» від 03 серпня 2010 року № 40 позивача прийнято на роботу.

Згідно з п. 8 вищезазначеного контракту позивач, за виконання обов'язків, передбачених даним контрактом, мав отримувати заробітну плату у розмірі визначеному штатним розписом товариства за умови відпрацювання повного робочого місяця, але не нижче встановленої законом мінімальної заробітної плати на період дії контракту.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що позивачу за час роботи на підприємстві виплачувалася заробітна плата менша від передбаченого законом мінімуму, а за деякі місяці, заробітна плата взагалі не виплачувалася.

Слід зазначити, що заробітна плата позивачу не була також виплачена в день його звільнення з товариства, а також не були виплачені інші суми, які підлягають виплаті при звільненні, згідно вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.ст. 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 56 КЗпП України передбачено, що за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку.

Колегія суддів критично оцінює надані ТОВ «Черкаси-Мегастрой» довідки, платіжні відомості та копії видаткових касових ордерів, оскільки з них неможливо встановити факт отримання позивачем заробітної плати.

Доводи апеляційної скарги про те, що робота в товаристві не носила характеру щоденного виходу на роботу, тобто не була систематичною, спростовується матеріалами справи та вимогами чинного законодавства, так як між сторонами не було укладено угоди, відповідно до вимог ст. 56 КЗпП України.

Інших доводів, які б спростували б законність та обґрунтованість ухваленого судом рішення апеляційна скарга не містить.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, підлягають відхиленню колегією суддів, оскільки апелянт допустив порушення вимог чинного законодавства не провів повний розрахунок з позивачем при звільненні, не надав підтвердження доказами, що виплатив заборгованість по зарплаті позивачеві, доводи апеляційної скарги були предметом розгляду справи судом першої інстанції, яким дана правильна оцінка та суд, враховуючи обставини справи та вимоги закону, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, задовольнивши вимоги позивача.

Посилання апелянта, що рішення суду першої інстанції є незаконним не підтверджено доказами та не наведено підстав, визначених у ст. 309 ЦПК України, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі.

Виходячи з викладеного, доводи апелянта носять суб'єктивний характер, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу засновника ТОВ «Черкаси-Мегастрой» - ОСОБА_8 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2012 року - відхилити.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ТОВ «Черкаси-Мегастрой» про стягнення недоплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час невиплати зарплати та моральної шкоди - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :