АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/317/13Головуючий по 1 інстанції

Категорія : на ухвалу Гончарук В.М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Дмитренко М. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоДмитренка М.І.

суддівВініченка Б.Б., Храпка В.Д.,

при секретаріФоменко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа: ОСОБА_8 про стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання договору дарування недійсним ,-

в с т а н о в и л а :

20 червня 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення коштів, посилаючись на те, що у відповідності до попередніх усних домовленостей між ним та ОСОБА_7, він мав намір продати, а відповідач придбати комплекс будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2. 06 травня 2008 року відповідач надала розписку, згідно якої, зобов'язувалася сплатити йому кошти в сумі 540000,00 грн. до 31 травня 2011 року, зокрема: 500000,00 грн.- протягом 20-ти календарних днів, після укладення договору дарування комплексу будівель і споруд, решту - 40000,00 грн. - до 31 травня 2011 року.

Позивач вказує, що 07 травня 2008 року ним було укладено договір дарування комплексу будівель і споруд на користь відповідача, який посвідчено нотаріально. 17 травня 2008 року він отримав від відповідача кошти в сумі 500000,00 грн., як часткову оплату за переданий об'єкт нерухомості, а решту коштів в сумі 40000,00 грн., відповідач після укладення даного договору припинив сплачувати. В зв'язку з цим позивач просив суд стягнути з ОСОБА_7 на його користь суму в розмірі 40000,00 грн.

01 серпня 2012 року ОСОБА_7 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_6 про визнання договору дарування недійсним, посилаючись на те, 07 травня 2008 року між нею та відповідачем було укладено договір дарування комплексу будівель і споруд. 17 травня 2008 року вона частково сплатила відповідачу кошти в сумі 500000,00 грн.

Позивач вказує, що договір дарування був укладений ними з метою приховування договору купівлі-продажу, а тому він є удаваним правочином. В зв'язку з цим просила суд: визнати договір дарування комплексу будівель і споруд від 07 травня 2008 року, укладений між нею та відповідачем, посвідчений приватним нотаріусом Христинівського районного нотаріального округу ОСОБА_9 недійсним.

21 серпня 2012 року ОСОБА_8 звернулася до суду із заявою про залучення її до участі у справі в якості третьої особи.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 серпня 2012 року залучено до участі у справі ОСОБА_8, яка проживає АДРЕСА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 листопада 2012 року позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа: ОСОБА_8 про стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання договору дарування недійсним залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_6 оскаржив її в апеляційному порядку, направивши до суду апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваної ухвали порушені норми процесуального права. Просить дану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що справа неодноразово призначалася до судового розгляду, на 08 листопада 2012 року в судове засідання позивач не з'явився, справу було відкладено на 23 листопада 2012 року, позивача повідомлено про розгляд справи, але він без поважних причин повторно в судове засідання не з'явився.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, оскільки даний висновок не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 207 ЦПК України передбачено, що належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

В матеріалах справи відсутні докази того, що про судові засідання, призначені на 08 листопада 2012 року та 23 листопада 2012 року, позивача було повідомлено належним чином, оскільки в них відсутні розписки про одержання судових повісток з поміткою про дату вручення.

Колегія суддів вважає, що за таких обставин суд першої інстанції допустив порушення вимог процесуального права, залишивши позовні вимоги позивача без розгляду, помилково вважаючи, що належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки апелянтом підтверджено, що повісток про виклик в судові засідання він не одержував, що підтверджується матеріалами справи, тому безпідставно ухвалою суду першої інстанції позовні вимоги залишено без розгляду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постановлена ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, як винесена з порушенням вимог процесуального права, оскільки перешкоджає подальшому провадженню у справі, а матеріали справи підлягають направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції, так як судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, п. 4 ч.1 ст. 311, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів , -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа: ОСОБА_8 про стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання договору дарування недійсним - скасувати, матеріали справи повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :