ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.11.06р.

Справа № 35/414

За позовом  Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів",

                    м. Нікополь Дніпропетровської області 

до  Відповідача-1- Державного підприємства "Придніпровська залізниця",    м. Дніпропетровськ

до Відповідача-2- Відкритого акціонерного товариства "Авдієвський коксохімічний завод",

                              м. Авдіївка Донецької області 

про стягнення 3 956,00 грн

Суддя  Широбокова Л.П.

Представники:

  Від Позивача - Бойко Н.Л., юрисконсульт, дов.№71-4016 від 18.08.06 р.

Від Відповідача - 1 - Кайдаш С.І., юрисконсульт, дов.№17 від 01.01.06 р.

Від Відповідача - 2 - представник не з`явився. 

                                                           СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з належного Відповідача шкоду від недостачі продукції –коксового горішку, що надійшов за залізничними накладними №52328826, 52328872 та №523288901 з урахуванням залізничного тарифу та ПДВ на загальну суму 3956,00 грн, посилаючись на комерційні акти №БК 061155/196, №БК 061157/198  та  №БК 061159/200 від 18.09.2005р.  

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просить позов задовольнити.

Відповідач-1 надав відзив, в якому позовні вимоги не визнає в повному обсязі, посилаючись на відсутність своєї вини в недостачі вантажу, оскільки вантаж було доставлено без ознак втрати чи пошкодження при перевезенні, в справних вагонах.

Відповідач-2 вимоги не визнає, посилаючись на те, що залізниця прийняла вантаж до перевезення у вказаній в залізничній накладній кількості та повинна відповідати за схоронне перевезення з часу прийняття до перевезення  до видачі вантажу вантажоодержувачу та з комерційного акту №061162/203 від 18.09.2005р. вбачається несхоронне перевезення, оскільки в ньому вказано про наявне поглиблення.  Вказує, що вантажоодержувач порушив умови договору та не здійснив приймання продукції відповідно до вимог Інструкції П-6.

За згодою представників позивача та відповідача-1 в судовому засіданні було оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.

              Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

18 вересня 2005р. на адресу Позивача у вагонах  №66023789, 67843771 та №60910049 за залізничними накладними №52328826, 52328872 та №523288901 надійшов вантаж –коксовий горішок, вантажовідправником якого являється ВАТ «Авдієвський КХЗ».

Під час видачі вантажу з перевіркою в рахунок 10% вагонів, які  прибули цим же поїздом, згідно Правил перевезень вантажів та ст.52 Статуту залізниць України була встановлена вагова недостача вантажу в вагоні №66023789 в кількості 1600 кг, у вагоні №67843771  –4000 кг, в вагоні №60910049 - 1450 кг, всього –7050 кг. З урахуванням норми недостачі, відповідальна вагова недостача коксового горішку склала 4500 кг на суму 3956,00 грн (з урахуванням ПДВ та залізничного тарифу), що підтверджується розрахунками позивача, рахунком –фактурою №733204, що оплачений позивачем.  

Недостача продукції підтверджена комерційними актами №БК 061155/196, №БК 061157/198  та  №БК 061159/200 від 18.09.2005р., згідно яких завантаження вагонів відбулося засобами відправника - Відповідача-2. Завантаження вантажу правильне, рівномірне, з шапкою  висотою 10-20 см,  слідів втрати вантажу не виявлено, двері та люки в вагонах щільно зачинені, витікання  вантажу не відбувалося. Кількість недостаючого вантажу в вагонах вміститися  не могла. Зважування вагонів відбулося на станції призначення з зупинкою без розчеплення.

     Відповідно до частин 1,2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу пасажирів, багажу пошти здійснюється за договором перевезення.

     Частинами 1,2,3 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

   Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

   Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

  Частинами 1,2 статті 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту  прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

         Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 Статут Залізниць України (далі Статут) визначає обов’язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

      Статтею 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і  наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою  формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

     Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського  процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть  підтверджуватись іншими  засобами доказування.

    Відповідно до статті 105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених Статутом та окремими договорами.

   Згідно зі статтею 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчується комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі, невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

      Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрат, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

     З комерційних актів не вбачається ознак втрати вантажу під час перевезення і в зв’язку з чим відповідальність за неї не може бути покладена на перевізника.

     Виходячи з того, що згідно спірних накладних завантаження було проведено засобами відправника, за його вагою, з комерційного акту не вбачається ознак втрати вантажу, спірний вантаж в вагонах вміститися не міг, відповідальним за недостачу вантажу являється вантажовідправник, який неправильно визначив масу вантажу.

    За таких обставин  відповідальність за недостачу повинна бути покладена на вантажовідправника за угодою про перевезення відповідно до статті 105 Статуту залізниці, який здійснив навантаження своїми засобами. В позові до відповідача-1 слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі відносяться на відповідача-2.

Заперечення відповідача-1 є обґрунтованими, заперечення відповідача-2 спростовані матеріалами справи та відхиляються судом, оскільки в разі складання комерційного акту повторне приймання продукції відповідно до вимог Інструкції П-6 не передбачається. Комерційний акт №061162/203 від 18.09.2005р. не являється підставою позовних вимог, та посилання на нього відповідача необґрунтовані.

Керуючись ст. 44, 49, 82-86, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 306, 525,526, 920, 924 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 265, 266 Господарського кодексу України, ст. 105, 111, 129 Статуту залізниць України, господарський суд,  -

ВИРІШИВ :

           Позов задовольнити повністю.               

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Авдієвський коксохімічний завод”

–86066, м. Авдіївка Донецької  області, пр. Індустріальний,1, код ЄДРПОУ 00191075 (р/р 260033001745424 в ГУ Промінвестбанк м. Донецька, МФО 334635) на користь Відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів” – 53213, м. Нікополь Дніпропетровської області, вул. Електрометалургів, 310, код ЄДРПОУ 00186520 (п/р 26009132197001 в ЗАО КБ “Приватбанк” м. Дніпропетровська, МФО 305299) вартість  недостачі продукції –3956,00 грн  (три тисячі дев’ятсот п’ятдесят шість  грн), витрати по сплаті державного мита -  102,00 грн (сто дві грн) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –118,00 грн (сто вісімнадцять грн).

В позові до Державного підприємства “Придніпровська залізниця” -  відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.          

Рішення набирає законної сили  після закінчення десятиденного строку з дати його підписання.

Рішення підписано 24 листопада   2006р.                                           

Суддя

Л.П. Широбокова

Рішення підписано