Справа №812/5151/12
Пр.№2/333/90/13
рішення
Іменем України
16 січня 2013 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Тучкова С.С.,
при секретарі Лебедєвій К.С.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивачів ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
законного представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу №812/5151/12 за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_1 до неповнолітнього ОСОБА_3, законний представник якого ОСОБА_4, про позбавлення права користування житловим приміщення та зняття з місця реєстрації, треті особи -Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування, СГІРФО Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення права користування житловим приміщення та зняття з місця реєстрації, посилаючись на те, що вони (позивачі) є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1. У вказаному будинку була зареєстрована тільки ОСОБА_12 Однак у серпні 2011 року без згоди позивачів у належному ним будинку був зареєстрований ОСОБА_3 (відповідач). Підставою його реєстрації було те, що він проживав за цією адресою разом із матерю ОСОБА_7 з народження по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3, а тому відповідно до ст. 65 ЖК України набув право користування житлом. З моменту смерті матері ОСОБА_3 мешкає разом з батьком за іншою адресою. За адресою АДРЕСА_1ОСОБА_3 не мешкає вже 12 років, що є підставою для визнання даної особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивачів ОСОБА_2 позов підтримали повністю та просили суд його задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Законний представник ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, оскільки вважає, що за його сином збереглося право користування жилим приміщенням за адресою АДРЕСА_1, враховуючи те, що на момент смерті його матері він мешкав разом з нею.
Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав свого представника, додатково пояснивши, що до того часу як йому виповнилося 16 років у нього були гарні відносини з ОСОБА_5, яка є його бабусею. Коли йому виповнилося 16 років він пішок до голови квартального комітету та отримав довідку, що проживаа разом з матерю по день її смерті.
Представники третіх осіб -Районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району як органу опіки та піклування та СГІРФО Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, представник Районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району як органу опіки та піклування надав суду заяву, в якій просить розглядати справу без їх участі, в інтересах дитини проти позову заперечують.
Відповідно до вимог ст.169 Цивільного процесуального кодексу України їх неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи. За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників третіх осіб.
У судовому засіданні був допитаний в якості свідка ОСОБА_8, який суду показав, що знає родину ОСОБА_5 з 1995 року, коли почали проживати по сусідству. ОСОБА_3 мешкав разом із матерю по день її смерті. Після смерті його матері він більше його не бачив, де він зараз мешкає йому не відомо.
Допитана судом свідок ОСОБА_9, суду показала, що мешкає по сусідству у будинку АДРЕСА_2. ОСОБА_3 мешкав разом із матерю по день її смерті. Після смерті його матері вона більше його не бачила.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивачів, законного представника відповідача, відповідача, показання свідків, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст.10 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На підставі ст.57 Цивільно-процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.
Згідно ст.60 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 06 квітня 2002 року, зареєстровано в реєстрі за № 1-743 та Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 03 липня 2009 року, зареєстровано в реєстрі за № 5-1517 (а.с. 6-7, 48).
Неповнолітній відповідач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з часу народження проживав разом з матір'ю ОСОБА_10, за адресою: АДРЕСА_1.
З домової книги на житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що батько ОСОБА_3, ОСОБА_4 за адресою проживання дружини та сина зареєстрований ніколи не був (а.с. 11-13).
Відповідно до Свідоцтва про смерть НОМЕР_1, виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 відділом реєстрації актів громадянського стану Запорізької міської ради, мати ОСОБА_3 -ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 16). З часу смерті матері, і до сьогодні ОСОБА_3 фактично проживає разом з батьком (а.с. 60).
У зв'язку з досягненням 16-го віку, неповнолітній ОСОБА_3 04.08.2011 року був документований паспортом громадянина України, у якому реєстрація місця проживання вказана за адресою його проживання до смерті матері: АДРЕСА_1 (а.с. 15).
З відповіді Комунарського районного відділу у м.Запоріжжі Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області за запит суду вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_5 з 16.05.2004 року та ОСОБА_3 з 04.08.2011 року.
При видачі паспорта громадянина України неповнолітньому ОСОБА_3, СГІРФО Комунарського РВ ЗМУ було встановлено наступне. «У заяві про видачу паспорта, яка надана для отримання паспорта на ім'я ОСОБА_3 вказана саме адреса: АДРЕСА_1. Встановлено, що за цією адресою він проживав разом з матір'ю ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2 з дня народження по день її смерті та набув права користування відповідно до ст.65 ЖК України. … На адресу СГІРФО Комунарського РВ ЗМУ рішення суду про позбавлення прав користування житлом не надходило … За місцями проживання батька, ОСОБА_3 не значився»(а.с.15).
Виходячи з вище зазначеного, при отриманні паспорта громадянина України ОСОБА_3, його реєстрація місця проживання, СГІРФО Комунарського РВ ЗМУ була проведена за адресою: АДРЕСА_1.
На даний час, достовірність та законність юридичних фактів встановлених СГІРФО Комунарського РВ ЗМУ при документуванні неповнолітнього ОСОБА_3 паспортом громадянина України, на підставі яких у паспорті ОСОБА_3 вказана реєстрація місця його проживання за адресою: АДРЕСА_1, - позивачі у встановленому законом порядку не оскаржують.
Натомість, позивачі посилаючись на те, що фактично на даний час неповнолітній ОСОБА_3 вже 12-ть років, з часу смерті матері і до сьогодні, не мешкає у належному їм будинку, просять суд про позбавлення його права користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання, саме з цих підстав - за ч.1 ст.71 Житлового кодексу України.
Відповідно до останнього абзацу п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»№2 від 12 квітня 1985 року, з наступними змінами слідує наступне. Суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої ст.71 або ст.107 ЖК. Змінити підставу позову суд вправі тільки за згодою позивача.
Позивачами не заперечується правомірність проживання ОСОБА_3 разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1, на правах члена сім'ї, в розумінні ст.64 та ст.65 Житлового кодексу України, у період з часу його народження по день смерті матері.
За таких обставин, суд доходить висновку, що після смерті матері, вимушена зміна фактичного місця проживання дитини, була пов'язана з об'єктивними та незалежними від неї обставинами, на які вона не мала можливості вплинути в силу неповної цивільної дієздатності, в розумінні ст.30-32 Цивільного кодексу України. При цьому, з часу смерті матері, дитина фактично проживала з батьком без будь-якого документального оформлення у відповідних службах та органах за місцем реєстрації місця проживання батька. Таким чином, дитина фактично була та залишається тимчасово відсутньою за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1, де вона проживала з народження і до смерті матері.
Відповідно до міжнародних зобов'язань України встановлено наступне. Згідно ст.3 Конвенції про права дитини, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N789-XII від 27 лютого 1991року, слідує, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони … судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно ч.1 ст.34 Цивільного кодексу України, повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).
Відповідно до ч.1 ст.6 Сімейного кодексу України, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Дбаючи про якнайкраще забезпечення інтересів дитини, законодавець встановив випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.
Так, згідно ч.1 ст.163 Житлового кодексу України, у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.71 Житлового кодексу України, жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках: 3) влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, -протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина (діти) і членів її (їх) сім'ї не залишилося, це житло може бути надано за договором оренди іншому громадянину до закінчення строку перебування дитини (дітей) у дитячому закладі або до досягнення нею (ними) повноліття і повернення від родичів, опікуна чи піклувальника, в окремих випадках - до закінчення навчання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, а також в професійно-технічних чи вищих навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях;
Таким чином, у зв'язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги положення ст.11 Цивільно-процесуального кодексу України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не ґрунтуються на законі. Обраний позивачами спосіб захисту їх цивільних прав та інтересів, не може бути застосований у спорі з неповнолітньою особою, яка тільки по досягненню повноліття матиме змогу самостійно реалізувати своє право на визначення місця проживання та в разі відсутності реалізації такого, нести цивільно-правову відповідальність, в тому числі і встановлену ч.1 ст.71 та ч.1 ст.163 Житлового кодексу України.
Посилання позивачів на ч.2 ст.29 Цивільного кодексу України, про те що фізична особа яка досягла чотирнадцяти років, самостійно обирає місце проживання, суд не приймає до уваги виходячи з наступного. Вказана норма перш за все містить застереження -«за винятком обмежень, які встановлюються законом». До таких зокрема належить те, що місцем проживання дитини (тобто особи до 18-ти років, ст.6 СК України) є саме місце проживання батьків (ч.3 ст.163 СК України), які в силу закону мають утримувати дитину до повноліття, або до 23-х років за умови продовження навчання. Окрім того, для проживання неповнолітньої особи окремо від батьків, їй за рішенням суду у встановлених законом випадках має бути надана або повна цивільна дієздатість (одруження, народження дитини), або щонайменше вона повинна мати засоби (кошти) для забезпечення прожиткового мінімуму при проживані поза межами сім'ї після досягнення чотирнадцятирічного віку, як те стверджують позивачі та їх представник. Проте, відповідних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин, позивачі та їх представник суду не надали.
За наведеного, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити повністю.
У зв'язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, відповідно до ст.88 ЦПК України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду не підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, п.3 ч.1 ст.71, ст.ст. 64, 65, 163 Житлового Кодексу України, ст.ст. 30-32, 34 Цивільного кодексу України та ст.6 Сімейного кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_1 до неповнолітнього ОСОБА_3, законний представник якого ОСОБА_4, про позбавлення права користування житловим приміщення та зняття з місця реєстрації, треті особи -Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування, СГІРФО Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, -відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м.Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Комунарського районного суду
м.Запоріжжя С.С. Тучков