Справа № 212/9698/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.01.2013 року Вінницький міський суд Вінницької області
головуючого судді Кашпрука Г.М.,
секретаря Терлецького Є.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третьої особи на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації, -
ВСТАНОВИВ:
ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»звернулось до Ленінського районного суду м. Вінниці з цивільним позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, виселення та зняття з реєстрації.
Позов мотивований тим, що 29.01.2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № VIH0GK02020930, відповідно до умов якого позичальник ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 46 648,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10.08 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 27.01.2026 року. З метою забезпечення кредитних зобов'язань, того ж дня між сторонами було укладено договір іпотеки, згідно якого іпотекодавець передав банку в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, яка належала їй на праві приватної власності.
Позичальник не виконувала належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором № VIH0GK02020930 від 29.01.2007 року, а тому станом на 08.05.2012 року утворилась заборгованість у розмірі 38 451,76 доларів США. Зазначені обставини і стали підставою для звернення до суду із даним позовом, в якому позивач, виходячи із умов договору іпотеки, просить в рахунок погашення боргу за кредитним договором, звернути стягнення на предмет іпотеки, виселити відповідача та зняти його з реєстрації за вказаною адресою.
В ході судового засідання, за клопотанням представника ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», судом згідно ухвали від 13.09.2012 року залучено до участі у справі ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, в якості співвідповідачів за позовними вимогами про виселення та зняття з реєстрації, оскільки вони фактично проживають та зареєстровані у квартирі, що є предметом іпотеки. Крім того, оскільки на час розгляду справи ОСОБА_2 є неповнолітньою особою, до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору, залучено Службу у справах дітей Вінницької міської ради.
Указом Президента України від 21.09.2012 року № 558/2012 «Про переведення суддів»головуючого у справі суддю Ленінського районного суду м. Вінниці Кашпрука Г.М. переведено на посаду судді Вінницького міського суду Вінницької області. Ухвалою від 16.10.2012 року дану цивільну справу прийнято до провадження Вінницького міського суду Вінницької області.
Представник позивача Ліфанова І.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_1 за угодою про надання правової допомоги адвокат ОСОБА_6, в судовому засіданні заперечив проти позову, посилаючись на наступні обставини. Згідно довідки № 4897 від 18.07.2012 року, виданої паспортним відділом МКП «ЖЕК № 12», у квартирі, яка є предметом іпотеки, починаючи з 23.05.2006 року прописані діти позичальниці ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які на час укладання договору іпотеки від 29.01.2007 року обоє були неповнолітніми. Таким чином, під час укладання даного договору іпотеки, сторонами не було дотримано вимог чинного на той час цивільного законодавства щодо отримання погодження відповідного органу опіки та піклування.
Співвідповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили.
Представник третьої особи на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради в судове засідання не з'явився, про дату та місце судового розгляду повідомлявся завчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Суд, беручи до уваги повторність неявки, заслухавши думку присутніх в судовому засіданні представників сторін, які не заперечували з даного приводу, ухвалив проводити розгляд справи за відсутності співвідповідачів та представника третьої особи.
В ході розгляду справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_1 29.01.2007 року уклали кредитний договір № VIH0GK02020930, відповідно до умов якого позичальник ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 46 648.00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10.08 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 27.01.2026 року.
ОСОБА_1 не виконувала належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором № VIH0GK02020930 від 29.01.2007 року, а тому станом на 08.05.2012 року утворилась заборгованість у розмірі 38 451.76 доларів США, з яких 35 493.63 доларів США складає борг за тілом кредиту, 2843.01 доларів США -нараховані відсотки за користування кредитом, 78.40 доларів США -заборгованість по комісії за користування кредитом, 36.72 доларів США -пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
29.01.2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки квартири, згідно якого іпотекодавець передала банку в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, яка належала їй на праві приватної власності.
29.01.2007 року даний договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано нею в реєстрі за № 105.
Згідно положень пункту 16.7.1. іпотечного договору, іпотекодержатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором від 29.01.2007 року, вони не будуть виконані.
Відповідно до наданої суду ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»довідки № 132 від 29.01.2007 року, підписаної посадовими особами та завіреної печаткою МКП «ЖЕК № 12», за адресою АДРЕСА_1, зареєстровано двоє повнолітніх осіб, а саме: власник квартири ОСОБА_1, а також її чоловік ОСОБА_4
Відповідно до наданої суду адвокатом ОСОБА_6 довідки № 4897 від 18.07.2012 року, виданої паспортним відділом МКП «ЖЕК № 12№, у квартирі АДРЕСА_1, починаючи з 23.05.2006 року прописані четверо осіб, а саме: власник квартири ОСОБА_1, чоловік власника ОСОБА_4, син власника ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, донька власника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.
На запит суду від 20.12.2012 року, МКП «ЖЕК № 12»за підписом начальника підприємства Мальченка В.Д., 08.01.2013 року надало відповідь, згідно якої довідка № 132 від 29.01.2007 року не відповідає дійсності та в книзі реєстрації довідок по МКП «ЖЕК № 12»відсутня.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається.
Згідно ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Частиною 3 статті 17 Закону України «Про охорону дитинства»передбачено заборону батькам, або особам, які їх замінюють, без дозволу органів опіки та піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Згідно вимог частини 4 статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти,
необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо
нерухомого майна, яке належить дітям.
Пунктом 44 Постанови № 5 від 30.03.2012 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ визначено, що згідно зі статтею 32 ЦК, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства»батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.
Положення статті 12 Закону України від 2 червня 2005 року № 2623-IV «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», яка вимагає попередньої згоди органу опіки і піклування для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право користування якими мають безпритульні діти, діє з 1 січня 2006 року.
Згідно вимог статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини 1 ст. 360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд прийшов до переконання про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29.01.2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № VIH0GK02020930, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит в розмірі 46 648.00 доларів США, зі сплатою за користування кредитом 10,08 відсотків річних на залишок заборгованості з кінцевим терміном погашення 27.01.2026 року. Свої зобов'язання за даним кредитним договором ОСОБА_1 не виконує, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на 08.05.2012 року складає 38 451.76 доларів США.
З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань, того ж дня між сторонами було укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 Даний договір іпотеки було посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_9 та належним чином зареєстровано.
Під час укладення та нотаріального посвідчення договору іпотеки, сторони виходили з того, що згідно засвідченої печаткою МКП «ЖЕК № 12»довідки № 132 від 29.01.2007 року, у квартирі, яка є предметом іпотеки, зареєстровані і проживають лише повнолітні позичальник ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_4 Однак, в ході судового засідання встановлено, що починаючи з 25.06.2006 року у даній квартирі було зареєстровані та фактично проживали неповнолітні діти позичальника та іпотекодавця, а саме ОСОБА_3, 1990 року народження, ОСОБА_2, 2000 року народження. Дана обставина підтверджується довідкою МКП «ЖЕК № 12»№ 4897 від 18.07.2012 року та листом від 08.01.2013 року за підписом начальника МКП «ЖЕК № 12».
На момент укладення 29.01.2007 року договору іпотеки діяла норма статті 17 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», яка вимагає попередньої згоди органу опіки і піклування для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право користування якими мають безпритульні діти, а також аналогічна норма статті 12 Закону України «Про охорону дитинства».
Таким чином, при укладенні договору іпотеки від 29.01.2007 року, було порушено вищенаведені вимоги чинного законодавства.
Верховним Судом України при розгляді 21 листопада 2012 року справи № 6-134цс12 висловлена правова позиція, відповідно до якої при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, звернення особи до суду з позовом про визнання поруки припиненою, не є необхідним.
Керуючись викладеним у статті 11 ЦПК України принципом диспозитивності суд, встановивши порушення позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору та наявність права у банку вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовляє внаслідок недотримання сторонами на час укладення договору іпотеки від 29.01.2007 року вимог законодавства щодо отримання погодження у встановленому законом порядку органу опіки та піклування на передачу в іпотеку квартири, право користування якою мали двоє неповнолітніх дітей.
В задоволенні позовних вимог про виселення та зняття з реєстрації суд відмовляє у зв'язку із тим, що дані позовні вимоги випливають із вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки і є похідними від них.
Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до положень статті 88 ЦПК України.
Враховуючи наведене, беручи до уваги п. 44 Постанови № 5 від 30.03.2012 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, а також керуючись ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей», ст. ст. 525, 629, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218, 360-7 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів після його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції.
Суддя: