УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №0618/2-431/12 Головуючий у 1-й інст. Волощук В.В.
Категорія 45 Доповідач Широкова Л. В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Широкової Л.В.,
суддів Снітка С.О., Худякова А.М.,
при секретарі судового
засідання Ходаківській О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2012 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Олевської міської ради Житомирської області, відділу Держземагенства в Олевському районі Житомирської області, ОСОБА_4 про визнання державного акта на право власності на земельну ділянку незаконним та зобов'язання вчинити певні дії,-
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Олевської міської ради Житомирської області, відділу Держземагенства в Олевському районі Житомирської області, ОСОБА_4, в якому просив скасувати рішення 28-ї сесії 5-го скликання Олевської міської ради Житомирської області від 25.12.2009 року про виділення ОСОБА_4 земельної ділянки, площею 0,07 га, для будівництва та обслуговування житлого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1. Визнати недійсним Державний акт №524002 від 13.01.2010 року на право власності на вищевказану земельну ділянку.
Свої позовні вимоги мотивував тим, що рішенням Олевської міської ради Житомирської області від 25.12.2009 року відповідачу - ОСОБА_4, було виділено земельну ділянку, площею 0,07га., яка розташована в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. На підставі вказаного рішення, останньому, видано Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку за №524002 від 13.01.2010 року. Позивач зазначав, що даний державний акт було видано з порушенням вимог земельного законодавства, а саме неправильним визначенням меж земельної ділянки, що призвело до порушення його права на користування своєю земельною ділянкою.
Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням представник позивача - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги представник апелянта посилається на те, що судом було порушено норми процесуального права та неправильне застосування норми матеріального права. Суд першої інстанції залишив поза увагою пояснення відповідачів та не надав їм відповідної оцінки, а тому висновки суду не відповідають обставинам справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
За правилами ч. 1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно зі ст.126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право власності має абсолютний характер та є непорушним.
У ст.140 ЗК України зазначено вичерпний перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Згідно зі 153 ЗК України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 та ОСОБА_4 проживають по АДРЕСА_1
Судом установлено, що на земельну ділянку площею 0,07 га, розташованої по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства та садівництва ОСОБА_4 була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку (а.с..24-29).
Рішенням сесії Олевської міської ради Житомирської області від 25.12.2009 року затверджена зазначена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку і спірну земельну ділянку передано у власність відповідачу.
Це право ОСОБА_4 посвідчене державним актом № 524002 від 13 січня 2010 року.
Судом також установлено, що жодних порушень щодо отримання у приватну власність земельної ділянки в по АДРЕСА_1 зі сторони ОСОБА_4 не допущено.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 01 серпня 2012 року ОСОБА_2 було зобов'язано усунути перешкоди у користуванні на праві власності ОСОБА_4 його земельної ділянки, площею 0,07 га, шляхом не чинення перешкод у відновленні останнім його паркану, відповідно до меж, встановлених Державним актом про право власності на землю № 524002 від 13 січня 2010 року (а.с.90).
Відповідно до вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України суд першої інстанції правильно визнав вищезазначені обставини такими, що звільняються від доказування.
З врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив ОСОБА_2.у задоволенні позову.
Судом першої інстанції при розгляді справи, обставини, на які містяться посилання в апеляційній скарзі, перевірялись. Висновки суду щодо відмови у задоволенні позову грунтуються на доказах, наданих сторонами, їх правова оцінка сумніву не викликає. До правовідносин, які склалися між сторонами у зв'язку з виникненням спору, правильно застосовані норми матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2012 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: