ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
24.01.13 р. Справа № 905/555/13-г
Господарський суд Донецької області, у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши матеріали
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесем"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Укренерго Трейд"
про вжиття запобіжних заходів
представники не з'явились
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд Господарського суду Донецької області передана заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесем" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Укренерго Трейд" про вжиття запобіжних заходів шляхом накладення арешту на банківські рахунки, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Укренерго Трейд" в межах суми боргу 105648,40 грн.
Ухвалою господарського суду від 23.01.2013 розгляд заяви про вжиття запобіжних заходів був призначений на 24.01.2013.
В судове засідання представники заявника та особи, щодо якої просять вжити запобіжні заходи не з'явились.
В обґрунтування необхідності вжиття запобіжних заходів заявник зазначив, що на розгляді суду перебуває позовна заява про стягнення з відповідача боргу у розмірі 105648,40 грн. З огляду на велику суму боргу, а також на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань, поштові повідомлення не отримує, заявник вважає, що є усі підставі вважати, що товариство під час розгляду справи може мінімізувати розмір своїх активів з метою уникнення подальшого виконання рішення суду. За таких обставин, заявник керуючись ст. ст. 43-1, 43-3 просить накласти арешт на банківські рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Укренерго Трейд".
Дослідивши надані заявником матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника, суд вважає, що заявлена заява про вжиття запобіжних заходів задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Стаття 43-1 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову.
Відповідно до пункту 1 статті 43-2 Господарського процесуального кодексу України запобіжні заходи включають зокрема накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.
Статтею 43-3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що запобіжні заходи вживаються до моменту звернення до суду з позовною заявою з метою попередження та збереження доказів правопорушення, а після подання відповідної заяви вжиті запобіжні заходи не припиняються, а діють вже як заходи забезпечення позову.
Заява про вжиття запобіжних заходів надійшла до суду разом із позовною заявою та була визначена як додатком до останньої, що не відповідає суті запобіжних заходів та приписам ст. 43-3 Господарського процесуального кодексу України.
Окрім того, в постанові Пленуму Вищого господарського суду від 17.10.2012 №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 433 ГПК заява про вжиття запобіжних заходів повинна містити відомості про обставини, якими заявник обґрунтовує необхідність вжиття таких заходів. Ці обставини мають узгоджуватися з приписами статті 431 ГПК, а за змістом пункту 5 частини першої статті 433 і частини третьої статті 434 ГПК - також й підтверджуватись відповідними доказами з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 названого Кодексу.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття запобіжних заходів до звернення до суду з відповідним позовом зробить неможливим таке звернення, чи значно ускладнить процес доказування.
Також слід зазначити, що як роз'яснено в постанові Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.
Проте, заявник у своїй заяви просить накласти арешті на банківські рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Укренерго Трейд", не зазначаючи при цьому номери рахунків та де вони відкриті.
Крім того, положення Господарського процесуального кодексу України (ст. 43-2) до видів запобіжних заходів відносять накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжних заходів, і знаходиться в неї або в інших осіб, що виключає накладання арешту на грошові кошти як запобіжний захід. Перелік встановлених статтею 43-2 Господарського процесуального кодексу України запобіжних заходів є вичерпним про що зокрема зазначено у п. 2 Листа Вищого господарського суду, від 20.04.2007 № 01-8/251 "Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів", коментованій статті Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 6 ст. 434 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності підстав, встановлених статтею 431 цього Кодексу, а також невиконання вимог, передбачених частиною третьою цієї статті, господарський суд виносить ухвалу про відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 43-1, 43-2, 43-3, 43-4 та ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У Х В А Л И В:
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Одесем" в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів.
Суддя Огороднік Д.М.