ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
07.11.06р. | Справа № 31/293-06(39/48) |
За позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
До відповідача-1:Товариства з обмеженою відповідальністю „Океанмаш-енергія”, м. Дніпропетровськ
відповідача-2: Малого приватного підприємства „Діон”, м. Донецьк
Про: визнання недійсним договору
Суддя Мороз В.Ф. |
Представники:
Від позивача | Сакало П.А., дов. від 15.05.06 р. |
Від відповідача-1 | Єрохін А.В., дов. від 01.02.06 р. |
Від відповідача-2 | не з’явився |
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.02.04 р., укладеного між відповідачами.
В обґрунтування позову послався на те, що спірний договір було укладено сторонами в порушення вимог ст.. 27 Закону України „Про приватизацію державного майна”, без отримання відповідного погодження органу приватизації.
У ході розгляду справи позивачем подано заяву про доповнення позовних вимог, згідно якої позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04.02.2004 р., укладений між відповідачами; розірвати договір купівлі-продажу від 27.01.2004 р. №721 об’єкту малої приватизації –пасажирського теплоходу „Метеор-39”, що знаходиться на балансі АСК „Укррічфлот”, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та ТОВ „Океанмаш-Енергія”, а також повернути об’єкт малої приватизації –пасажирський теплохід „Метеор-39” до державної власності в особі відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області.
Підставою для розірвання договору купівлі-продажу від 27.01.2004 р. №721 позивач називає перепродаж об’єкту малої приватизації без відповідного погодження з органом приватизації, а також невиконання умов договору купівлі-продажу, що встановлено актами поточної перевірки від 14.09.05 р. Вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.02.04 р., укладеного між відповідачами мотивовані неотриманням від органу приватизації згоди на відчуження в порушення вимог ст.. 27 Закону України „Про приватизацію державного майна”, а також недодержанням нотаріальної форми такого договору.
Відповідач-1 проти позову заперечує, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог, оскільки до спірного договору купівлі-продажу не підлягають застосуванню положення Закону України „Про приватизацію державного майна”. Так як предметом договору є пасажирський теплохід, такі відносини врегульовані Законом України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, який не містить вимог щодо отримання погодження органу приватизації в разі подальшого відчуження приватизованого об’єкта. Одночасно оспорюваний договір купівлі-продажу від 04.02.04 р.. укладений між відповідачами, не підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню, оскільки така форма прямо не встановлена для нього законом.
Відповідач-2 відзив на позов не надав, представник відповідача до судового засідання не з’явився. Суд, на підставі ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач був належним чином попереджений про час та місце судового засідання.
У відповідності до постанови Вищого господарського суду України від 26.07.2006 р. у даній справі постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.05.06 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2006 р. в частині відмови у задоволенні первісного позову скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, господарський суд, -
В С Т А Н О В И В:
Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 27.01.2004 р., укладеного між позивачем та відповідачем-1, останній придбав у власність шляхом викупу за 159192,00 грн. державне майно –пасажирський теплохід „Метеор-39” проект №342Е, регістровий №213656, 1988 р. побудови. Про передачу майна покупцеві складено акт приймання-передачі від 30.01.2004 р. Оплата за придбане майно покупцем проведена у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи та не спростовується позивачем. У відповідності до п. 1.2. вказаного договору купівлі-продажу право власності на майно переходить, до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору. У відповідності до розділу 5 Договору обов’язками покупця визначено, зокрема, виконання всіх технічних, санітарних, протипожежних та інших правил по утриманню об’єкта, використанням об’єкта приватизації за призначенням; покладення покупцем у разі відчуження об’єкту приватизації зобов’язань за даним договором на нового власника, крім обов’язків по сплаті вартості. Разом з тим, договором не встановлено термін дії зазначених зобов’язань. При цьому у відповідності до п. 5.8 Договору у разі подальшого відчуження об’єкту приватизації, новий власник у двотижневий термін з дня переходу до нього права власності, зобов’язаний подати до державного органу приватизації (продавцю) копії документів, що підтверджують перехід до нього прав власності.
Згідно договору купівлі-продажу від 04 лютого 2004 р., укладеного між відповідачами у справі, відповідач-2 придбав у відповідача-1 за 159 708,5 грн. пасажирський теплохід „Метеор-39” проект №342Е, регістровий №213656, 1988 р. побудови. 04.03.2004 р. між сторонами даного договору складено акт приймання передачі придбаного майна покупцю (відповідач-2). У відповідності до п. 1.2. договору право власності на майно переходить до покупця з моменту передання товару за актом приймання-передачі. Згідно виписки з банківського рахунку відповідачем-2 10.03.04 р. сплачено відповідачу-1 159 708,5 грн. у якості оплати за пасажирський теплохід „Метеор-39” за зазначеним договором. Таким чином майно за договором купівлі-продажу від 04 лютого 2004 р. передано продавцем покупцю, а останнім проведена оплата його вартості. У відповідності до п. 5.3 та п.5.4 договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачами, на покупця покладаються обов’язки щодо виконання всіх технічних, санітарних, протипожежних та інших правил по утриманню об’єкта та використання його за призначенням, тобто відповідні обов’язки передбачені у договорі купівлі-продажу від 27.01.2004 р., знайшли своє відображення і у договорі від 04 лютого 2004 р. У відповідності до п. 6.4. договору купівлі-продажу від 04 лютого 2004 р. продавець зобов’язаний передати покупцю до передачі товару, у тому числі, копію договору на придбання, акт приймання-передачі товару, що складений між продавцем та органом приватизації. Відповідачем-2 не підтверджено невиконання відповідачем-1 вказаних умов, що свідчить про його обізнаність щодо обов’язку у двотижневий термін з дня переходу до нього права власності подати до державного органу приватизації (продавцю) копії документів, що підтверджують перехід до нього прав власності. Відповідач-2 не виконав вказаних вимог, що сторонами не спростовано.
У акті поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу, складеного позивачем 14.09.2005 р., зазначено про відчуження об’єкту покупцем без погодження з органом приватизації та без нотаріального посвідчення, а також про те, що не виконуються технічні, санітарні, протипожежні та інші правила по утриманню об’єкту, використання об’єкта приватизації за призначенням. При цьому у акті перевірки не зазначено у чому полягають порушення відповідних правил. Позивачем не наведено фактичних обставин та не надано доказів щодо того, у чому саме полягають порушення технічних, санітарних, протипожежних чи інших правил.
У відповідності до ст. 1 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” сферою застосування Закону є галузі, які підлягають першочерговій приватизації: переробна і місцева промисловість, промисловість будівельних матеріалів, легка і харчова промисловість, будівництво, окремі види транспорту, торгівля і громадське харчування, побутове обслуговування населення, житлово-експлуатаційне і ремонтне господарство.
Згідно ч. 1 ст. 2 вказаного Закону об’єктами малої приватизації є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А; окреме індивідуально визначене майно; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.
Об’єкт приватизації - пасажирський теплохід „Метеор-39”, оскільки не наділений ознаками, що є характерними для цілісного майнового комплексу, як то завершеність циклу виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономність тощо, слід віднести за класифікацією, наведеною у вказаній ч. 1 ст. 3 Закону до окремого індивідуально визначеного майна.
За змістом ч. 2 ст. 1 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” Закон України „Про приватизацію державного майна” застосовується лише до відносин щодо приватизації саме невеликих державних підприємств, не врегулюваних Законом України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.
Оскільки предметом договору є окреме індивідуально визначене майно, то правовідносини між органом приватизації та покупцем державного майна регулюються саме Законом України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.
Зазначений Закон не містить заборони відчуження предмета договору без отримання дозволу органу приватизації. При цьому розділом 5 Договору передбачено можливість подальшого відчуження об’єкту після повної сплати його вартості, що мало місце в даному випадку.
У відповідності до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину, у відповідності до частини третьої зазначеної статті, прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність лише на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Законом, у тому числі ст. 657 ЦК України не встановлена обов’язкова нотаріальна форма для договору купівлі-продажу транспортних засобів, що укладений між відповідачами, недотримання лише якої згідно вимог ст.. 220 ЦК України тягне нікчемність такого договору.
Таким чином наведені позивачем обставини щодо невідповідності вимогам закону договору купівлі-продажу, не є тими, з якими закон прямо пов’язує його нікчемність. Також вони не є підставами, що встановлені законом, на яких одна із сторін або інша заінтересована особа може заперечувати дійсність договору.
Посилання позивача на ст.. 27 Закону України „Про приватизацію державного майна” не можуть бути підставою для задоволення позову і тому, що спірні відносини врегульовані Законом України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”. Так ст. 23 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” встановлені вимоги до договору купівлі-продажу об’єкту малої приватизації, у тому числі взаємні зобов’язання покупця і продавця, а також визначено, що зобов’язання покупця, передбачені договором купівлі-продажу, зберігають свою дію для осіб, які придбають об’єкт у разі його подальшого відчуження протягом терміну дії цих зобов’язань. Отже вказаний Закон визначає можливість подальшого відчуження та не встановлює вимогу щодо надання згоди на таке відчуження.
За викладеного суд не знаходить достатніх підстав для задоволення позову щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.02.04 р., укладеного між відповідачами.
При цьому суд не може прийняти до розгляду в межах даної справи заяву відповідача про доповнення позовних вимог, за якою позивач, окрім початкової вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.02.04 р., укладеного між відповідачами, додатково заявив нові вимоги про розірвання договору купівлі-продажу від 27.01.2004 р., укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та ТОВ „Океанмаш-Енергія”, а також повернення об’єкту малої приватизації –пасажирського теплоходу „Метеор-39” до державної власності в особі відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області. У відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, а також збільшити розмір позовних вимог. При цьому доповнені позовні вимоги не є кількісним збільшенням позовних вимог, оскільки є якісно новими позовним вимогами, заявленими на додаток до тих, які залишились. Таким чином вказаною заявою позивач вийшов за межі прав, наданих ст.. 22 ГПК України.
Судові витрати по справі на підставі ст.. 49 ГПК України слід покласти позивача, оскільки у позові відмовлено.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В И Р І Ш И В:
В позові відмовити.
Суддя В.Ф. Мороз