У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
17.01.2013 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : головуючого - Дацківа В.В., суддів - Гошовського Г.М., Машкаринця І.М., за участю прокурора - Сирохман Л.І., засудженої ОСОБА_1 та її захисника -адвоката ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженої ОСОБА_1 та її захисника на вирок Мукачівського міськрайонного суду від 26 березня 2012 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та мешканка АДРЕСА_1., з вищою освітою, непрацююча, одружена, має на утриманні неповнолітню дитину, в порядку ст. 89 КК України не судима, засуджена за ч. 3 ст. 191 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з обліком та зберіганням матеріальних цінностей, строком на 2 (два) роки.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнена від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, з покладенням на неї обов'язку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено попередній - підписку про невиїзд.
Речовий доказ: видатковий касовий ордер від 06.05.2006 року постановлено зберігати при матеріалах справи.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» на відшкодування матеріальної шкоди 3880,00 (три тисячі вісімсот вісімдесят) гривень 00 копійок.
Згідно вироку ОСОБА_1 визнана винною в тому, що в травні 2006 року, будучи раніше судимою вироком Мукачівського міськрайонного суду від 17.11.2008 року за ч.3 ст.191, ч.4 ст.191, ст.357 ч.1 та ч.1 ст.366 КК України, повторно, будучи службовою особою, а саме спеціалістом по кредитуванню по програмі «Подієве кредитування» Мукачівського відділення №8 філії Закарпатського регіонального Управління ЗАТ КБ "Приватбанк", незаконно, в порушення п.п. 1-3 додатку № 6 до наказу № С-89 від 24.05.2005 року "Про проведення спрощеної форми укладення договору" та розділу 5 п.2 «Інструкції по логістиці та порядку ведення обліку пластикових карток Приватбанку» діючи умисно, всупереч інтересам банку, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та діючи в інтересах ОСОБА_3, без відома ОСОБА_4, який з 03.08.2005 року по 03.06.2006 року знаходився за межами України, оформила на ОСОБА_4 кредитну картку "Подія" та видала її ОСОБА_3, по якій касир-операціоніст ОСОБА_5 видала останній грошові кошти у розмірі 3880 гривень, заборгованість по якій станом на 22.10.2010 року становить 13662 грн. 77 коп.
В апеляціях засуджена та її захисник просять вирок скасувати та постановити новий, яким ОСОБА_1 виправдати у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину. Посилаються, що судом справу розглянуто однобічно і неповно, а вирок ґрунтується на припущеннях та матеріалах справи, які носять суб'єктивний характер і не можуть бути доказами у кримінальній справі. Крім цього вказують, що судом безпідставно задоволено цивільний позов, при цьому не наведено жодної аргументації чого саме в такому розмірі та чому ці кошти повинні стягуватися саме з ОСОБА_1
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду про суть і зміст вироку, виступи засудженої та його захисника, які повністю підтримали апеляційні скарги; прокурора, яка вважає апеляції та доводи засудженої і її захисника безпідставними та просить вирок залишити без зміни, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово підсудної, перевіривши встановлені судом першої інстанції обставини, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляції засудженої ОСОБА_1 та її захисника підлягають до часткового задоволення, вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на додаткове розслідування з таких підстав.
За змістом ст.ст. 22, 64 КПК України (1960 року), досудове слідство в кримінальній справі повинно бути проведене у точній відповідності із законом - прокурор та слідчий повинні вжити всі передбачені законом заходи для повного, всебічного й об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність, час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину. Предметом доказування в кримінальній справі є, зокрема, обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, характер і розмір шкоди, заподіяної злочином. Коли є досить доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою, слідчий виносить мотивовану постанову про притягнення цієї особи в якості обвинуваченого.
Колегія суддів вважає, що при розслідуванні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 вимоги кримінально-процесуального закону дотримані не були, внаслідок чого допущена неповнота та неправильність, які не могли бути усунуті судом першої інстанції при розгляді справи. Внаслідок цього суд постановив обвинувальний вирок, який не відповідає вимогам ст.ст. 323-324 КПК України (1960 року).
Так, зі змісту обвинувачення ОСОБА_1 вбачається, що кошти з каси на її прохання видала громадянці ОСОБА_3 касир-операціоніст ОСОБА_5 із згоди керуючої відділенням банку ОСОБА_6, за підписом якої була погоджена заява-анкета на видачу кредитної картки і остання знала про те, що видає кошти фактично сторонній особі.
Незважаючи на зазначені обставини, рішення в порядку ст. 97 КПК України слідчим щодо ОСОБА_5, ОСОБА_3 і ОСОБА_6 прийнято не було, а останній лише обмежився винесенням постанови про виділення матеріалів з кримінальної справи за фактом пособництва та підбурювання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до скоєння злочину ОСОБА_1 та шахрайства в діях ОСОБА_3 для проведення додаткової перевірки, що є порушенням вимог ст. 26 КПК України (1960 року) (т.1 а.с. 224-225), відповідно до якої виділення справи допускається тільки у випадках, які викликаються необхідністю, коли це не може негативно відбиватися на всебічності, повноті і об'єктивності дослідження і вирішення справи. Виділення матеріалів з кримінальної справи цією статтею не передбачено взагалі.
Крім цього, в ході розслідування кримінальної справи не вжито заходів для відшукання кредитної справи по оформленню та видачі кредитної картки на ОСОБА_4 і проведення в подальшому почеркознавчої експертизи для встановлення тотожності записів та підписів в ній. Дана справа не могла бути знищена, оскільки на даний час кредит не сплачений.
При розгляді справи судом першої інстанції вищевказані порушення вимог кримінально-процесуального закону не могли бути усунуті, проте суд її розглянув і виніс незаконне та необґрунтоване рішення.
Окрім цього, в порушення вимог ст. 334 КПК України (1960 року), в мотивувальній частині вироку суд обмежився лише посиланням на джерела доказів та інші матеріали справи, не розкрив їх змісту, не вмотивував висновків про те, чому одні докази він приймає і кладе в основу вироку, а інші відхиляє.
Вказані порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотними і у відповідності до вимог ст.ст. 368, 370 КПК України (1960 року) тягнуть скасування вироку та направлення справи на додаткове розслідування.
Ураховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, запобіжним заходом щодо неї слід залишити підписку про невиїзд.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 374 КПК України (1960 року), апеляційний суд
У Х В А Л И В :
апеляції засудженої та її захисника задовольнити частково.
Вирок Мукачівського міськрайонного суду від 26 березня 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити прокурору м. Мукачева для організації додаткового розслідування.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 залишити попередній -підписку про невиїзд.
Судді: