Справа № 22ц/1290/6517/12

Провадження № 22ц/1290/6517/12

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого: Сергєєвої С.В.,

суддів: Стахової Н.В., Кострицького В.В.

при секретарі: Скорохватові Я.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк»на ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 21 червня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики неукладеним, нікчемним, недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 21 червня 2012 року задоволено заяву представника позивача за первісним позовом ОСОБА_3 про забезпечення позову.

Накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно, що належить відповідача ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 в межах позову у сумі 1361700,00 грн.

Публічне акціонерне товариство «Український комунальний банк»в особі представника не погодилось із ухвалою суду та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якої відмовити у задоволенні заяви представника позивача за первісним позовом.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Дійшовши висновку щодо задоволення заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову, суд першої інстанції погодився із доводами заявника, що є підстави припускати, що невжиття забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Судова колегія вважає такий висновок суду законним та обґрунтованим з наступних підстав.

В апеляційній скарзі ПАТ «Український комунальний банк»посилається на те, що суд, постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову не врахував інтереси апелянта, оскільки частина майна ОСОБА_2 перебуває в іпотеці ПАТ «Український комунальний банк», зокрема: квартира за адресою: АДРЕСА_2; квартира за адресою: АДРЕСА_1; квартира за адресою: АДРЕСА_3 і рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 18.10.2012 року на зазначене майно було звернено стягнення на користь банку у зв`язку з чим оскаржувана ухвала порушує права апелянта.

Однак зазначені доводи не можуть бути підставою для скасування оскарженої ухвали.

Так відповідно до оскарженої ухвали судом в порядку забезпечення позову ОСОБА_3 арешт було накладено на все нерухоме та рухоме майно відповідача ОСОБА_2 без конкретного визначення такого майна.

Стверджуючи, що зазначеною ухвалою порушені права та законні інтереси ПАТ «Український комунальний банк» та посилаючись на наявність на час постановлення даної ухвали іншої заборони на реалізацію частини майна ОСОБА_2, накладеної в порядку виконання договорів іпотеки, укладених між відповідачем та Банком, апелянт приводить перелік конкретних належних ОСОБА_2 житлових приміщень, належних ОСОБА_2 які є саме тим нерухомим майном, що обтяжено даними іпотечними зобов"язаннями.

Враховуючи ту обставину, що в резолютивній частині оскарженої ухвали судом в якості майна, що підлягає арешту, перелік конкретно визначеного майна відповідача не зазначено, а накладено арешт на все належне йому рухоме та нерухоме майно взагалі, де б воно не знаходилося, визначення переліку наявного у відповідача майна, його статусу, в тому числі і наявності будь-яких його обтяжень, є повноваженнями органу, який повинен зазначену ухвалу виконувати. Суд, в даному випадку позбавлений можливості у повному обсязі встановити майновий стан відповідача по справі та конкретно визначити майно, яке б могло забезпечити позов в межах його ціни, а маючи тільки усні міркування позивача щодо можливості належності відповідачеві того чи іншого майна, вірно визначився з шляхом забезпечення позову саме як накладанням арешту на невизначену кількість майна в межах ціни позову.

Тобто маючи відповідно до норм ЦПК України повноваження щодо арешту невизначеного кола майна, належного відповідачеві, судом при такому вирішенні питання інтереси апелянта щодо конкретного майна ОСОБА_2, тобто визначених апелянтом квартир, які є предметом іпотечних договорів та вже обтяжені забороною реалізації саме у зв"язку з перебуванням їх в іпотеці, порушені не були. Відповідно до обставин, які існували на час постановлення ухвали, підстав стверджувати, що при її виконанні арешт буде накладено саме на визначені апелянтом квартири, а не на інше належне відповідачеві майно, не існувало

А враховуючи те, що апеляційною інстанцією відповідно положень ст.. 303 ЦПК України переглядаються рішення та ухвали судів першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, позовних вимог, а також на підставі тих обставин, які існували на час їх ухвалення, а також те, що апелянтом, який не був учасником судового розгляду забезпеченого оскарженою ухвалою позову, та виходячи з вищевикладених обставин, не доведено факту порушення в даному разі його будь-яких прав та законних інтересів щодо конкретно визначеного майна, підстав для скасування ухвали та відмови в арешті такого майна, а тим більш для відмови у забезпеченні позову у повному обсязі, як вимагається в апеляційній скарзі, судова колегія не вбачає.

Обставини, на які посилається апелянт в обґрунтування його вимог про скасування ухвали суду та постановлення нової ухвали про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, в тому числі і наявність рішення суду про звернення стягнення на відповідне майно відповідача, ухваленого після постановлення оскарженої ухвали в результаті іншого судового провадження, не є підставами для апеляційного перегляду спірної ухвали. Поновлення чи захист прав апелянта щодо майна ОСОБА_2, наведених вище та набутих на підставі договірних зобов"язань, які не є предметом розгляду по даній справі, а також набутих на підставі іншого рішення суду саме щодо цих договірних зобов"язань, повинно здійснюватися іншим шляхом,, передбаченим діючим законодавством, на що процесуальна можливість апелянтом на даний час не втрачена та може бути використана у вигляді належного звернення до суду з вимогами про зняття такого арешту з конкретного майна в порядку іншого, самостійного провадження.

З наведеного вбачається, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду у судової колегії відсутні, апеляційна скарга ПАТ «Український комунальний банк»підлягає відхиленню, а оскаржена ухвала повинна бути на підставі положень ст.. 312 ЦПК України залишена без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 312-315, 317 ЦПК України судова колегія ,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк»відхилити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 21 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: