Справа № 22ц/1290/5610/12

Провадження № 22ц/1290/5610/12

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2013р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого -Украінцевої Л.Д.

суддів: Іванової І.П., Фарятьєва С.О.

при секретарі -Тищенко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 04.10.2012р.

у справі за заявою Сватівської обласної психіатричної лікарні про невідкладну госпіталізацію ОСОБА_1 в психіатричний стаціонар без її усвідомленої згоди,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 04.10.2012р. Заяву було задоволено.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, примусово госпіталізувати в Сватівську обласну психіатричну лікарню.

Не погодившись із рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, просила рішення скасувати.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевірив законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно висновку комісії лікарів про стан психічного здоров'я ОСОБА_1, ступінь виражена, психічних порушень така, що вона представляє небезпеку для себе та оточуючих та потребує примусової госпіталізації ( а.с.2), при цьому суду надано докази про психічний стан здоров"я та наявність психічного розладу в ОСОБА_1, про що свідчить висновок лікарів-психіатрів ( а.с.2) та висновок лікаря-психіатра кандидата медичній наук Ліньова О.М. ( а.с.27) , про вчинення небезпечних дій зі сторони ОСОБА_1 свідчать заяви осіб, направлення лікаря-психіатра (а.с. 17-26), пояснення свідка ОСОБА_3, представників психіатричного закладу.

Згідно ст.14 Закону України „Про психіатричну допомогу''', особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди, якщо її обстеження та лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії. що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих , або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Тяжкий психічний розлад відповідно до ст. 1 Закону - це розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.. Відповідно до ст. 14 Закону особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона:

- вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або

- неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 загрожувала тяжкими наслідками, виказувала маячні ідеї відношення в адресу сусідів (а.с.17-23).

Відповідно до висновку коміісії ОСОБА_1 страждає психічним захворюванням у формі: шизофренія, шубообразна, затяжний напад з псевдогалюцинаторною парафренією, таким чином, ступінь виражених психічних порушень така, що ОСОБА_1 представляє небезпеку для себе та оточуючих та потребує примусової госпіталізації.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з епікризу №2431, ОСОБА_1 раніше вже проходила курс лікування в примусовому порядку за рішенням суду в Сватівській обласній психіатричній лікарні , тобто питання про її госпіталізацію судом вирішується вже не вперше. Після виписки з лікарні їй було рекомендоване амбулаторне лікування , тобто підтримуючий курс терапії, однак вона цього не проводила, ліки самостійно вдома не вживала, в зв"язку з чим погіршився стан її здоров"я , і в даний час вона потребує лікування в стаціонарі , на що вона згоди не дає , вона не усвідомлює свій психічний стан (а.с.25-27).

Таким чином, ОСОБА_1 встановлено, як і раніше, діагноз: шизофренія, шубообразна, затяжний напад з псевдогалюцинаторною парафренією.

Згідно ст.. 13 Закону України „Про психіатричну допомогу" особа може бути госпіталізована до психіатричного закладу в примусовому порядку на підставах. передбачених статтею 14 цього Закону .

Рішення суду першої інстанції у відповідності з вимогами ст.282 ЦПК України містить посилання на докази та обставини, що підтверджують наявність визначених Законом "Про психіатричну допомогу" підстав для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку.

ОСОБА_1 не надано доказів щодо відсутності підстав для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержання вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи в апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи порушені, або неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права. Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303,п.1ч.1ст.307,308,313,314,315 ЦПК України судова колегія ,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 04.10.2012р. залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення. Може бути оскаржена протягом 20-ти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: Судді: