Справа № 0907/1-56/2011

Категорія ч.4 ст.190 КК України

Головуючий у 1 інстанції Кишакевич Л.Ю.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Томенчука Б.М.,

суддів Поповича С.С., Ткачук Н.В.,

секретаря судового засідання Перегінця О.Л.,

з участю прокурора Федорук Ю.І.,

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5,

засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вирок Івано-Франківського міського суду від 13 червня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

вказаним вироком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1,уродженця м. Долина, жителя АДРЕСА_1, з вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, українця,громадянина України, згідно ст.88 КК України раніше не судимого, засуджено:

за ч.4 ст.190 КК України на 6 років позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна;

за ч.4 ст.189 КК України на 7 років позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна;

за ч.3 ст. 146 КК України на 5 років позбавлення волі;

за ч.2 ст.190 КК України на 2 роки позбавлення волі;

за ч.3 ст.189 КК України на 5 років позбавлення із конфіскацією всього належного йому майна;

за ч.1 ст.263 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді семи років позбавлення волі із конфіскацією належного йому майна із відбуванням у кримінально-виконавчій установі.

Строк відбування покарання постановлено обчислювати з 16.09.2008 року, тобто із дня затримання.

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишено раніше обраний - взяття під варту.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженця с. Низьколизи, Монастириського району, Тернопільської області, жителя АДРЕСА_2, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, українця, громадянина України, раніше не судимого, засуджено:

за ч.4 ст.190 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишено раніше обраний - підписку про невиїзд.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, уродженку та жительку АДРЕСА_3, з середньою освітою, не працюючу, неодружену, українку, громадянку України, не судиму, засуджено:

за ч.4 ст.190 КК України із застосуванням ст.69 КК України на два роки позбавлення волі із конфіскацією всього належного їй майна із відбуванням у кримінально-виконавчій установі.

Строк відбування покарання рахується з 18.10.2011 року.

Запобіжний захід засудженій ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишено раніше обраний - взяття під варту.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задоволено повністю. Постановлено стягнути на користь потерпілої ОСОБА_9 в солідарному порядку із засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 60 000 грн. матеріальної шкоди.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 задоволено частково. Постановлено стягнути на її користь в солідарному порядку із засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 31310 грн. матеріальної шкоди та 3000 грн. моральної шкоди.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 задоволено частково. Постановлено стягнути на його користь із засудженого ОСОБА_6 10100 грн. матеріальної шкоди.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_12 задоволено повністю. Постановлено стягнути на його користь із засудженого ОСОБА_6 77000 грн. матеріальної шкоди

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_13 задоволено частково. Постановлено стягнути на її користь в солідарному порядку із засудженого ОСОБА_6 3000 грн. моральної шкоди та 2000 грн. витрат, пов,язаних із оплатою правової допомоги адвоката.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_14 залишено без розгляду.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_6 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Івано-Франківській області по 973,54 грн. за проведення експертиз.

Відповідно до ст.81 КПК України вирішено долю речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_6 вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, за попередньою змовою групою осіб, повторно, в особливо великих розмірах; вчинив вимогу передачі чужого майна чи права на майно із погрозою насильства над потерпілим, обмеження прав, свобод та законних інтересів потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, повторно, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах; вчинив незаконне позбавлення волі, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки; вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживанням довірою, за попередньою змовою групою осіб, повторно; вчинив вимогу передачі чужого майна чи права на майно з погрозою насильства над потерпілим, обмеження прав, свобод та законних інтересів потерпілого, повторно, що завдало майнової шкоди у великих розмірах; вчинив носіння, зберігання, придбання вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

ОСОБА_7 вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживанням довірою, за попередньою змовою групою осіб, повторно, в особливо великих розмірах.

ОСОБА_8 вчинила заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживанням довірою, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Злочини вчинено за наступних обставин.

У грудні 2005 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за попередньою змовою, з метою заволодіння чужим майном, запропонували подружжю ОСОБА_9 обміняти 1/2 їхньої п'ятикімнатної квартири, що по АДРЕСА_4 на двокімнатну квартиру в м. Єнакієво, Донецької області з доплатою в сумі 10000 доларів США. При цьому ОСОБА_6 та ОСОБА_15 не мали наміру в момент укладення усної угоди з ОСОБА_9 у подальшому виконати свої зобов'язання. ОСОБА_16, який був введений ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в оману щодо правомірності передачі ним квартири, яка зі слів останніх коштувала не більше 20000 доларів США, дав доручення ОСОБА_6 на право продажу своєї ? частки квартири вартістю 219675 гри. Після отримання від ОСОБА_16 доручення, ОСОБА_6 за домовленістю з ОСОБА_7 вивіз ОСОБА_16 в м. Єнакієво, де придбав для них двокімнатну квартиру вартістю 12267 грн. У березні 2007 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 квартиру по АДРЕСА_4 реалізували, отримавши 23500 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 118675 грн., а виручені від реалізації гроші привласнили, чим завдали потерпілим ОСОБА_16 майнової шкоди в особливо великих розмірах.

Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заволодіння чужим майном, ОСОБА_6, вступив у попередню змову з особою, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження. Діючи згідно заздалегідь розробленого плану та попереднього розподілу ролей, з метою заволодіння квартирою ОСОБА_17, що по АДРЕСА_5, ОСОБА_6 в останніх числах травня 2007 року привіз ОСОБА_18 до себе в квартиру по АДРЕСА_1, де ОСОБА_6 разом з особою, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, протягом червня-липня утримували ОСОБА_18 проти його бажання, таким чином незаконно позбавивши його волі, при цьому вимагали у ОСОБА_18 оформлення документів на відчуження його квартири по АДРЕСА_5 (яка фактично належала ОСОБА_17), погрожуючи при цьому застосуванням насильства. Оскільки ОСОБА_18 виконувати вимоги і передавати квартиру відмовився, особа, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, неодноразово наносила ОСОБА_18 удари по голові, тулубу, кінцівках, чим спричинив ОСОБА_18, згідно висновку судово-медичної експертизи, тяжкі тілесні ушкодження. Таким чином, ОСОБА_6 і особа, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, примусили ОСОБА_18 дати нотаріально посвідчену довіреність особі, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, на право продажу квартири, на підставі якої 09.07.2007 року останній як продавець, і ОСОБА_6, як покупець, оформили договір купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_5, таким чином заволодівши квартирою вартістю 151500 грн., чим завдали ОСОБА_17 майнової шкоди в особливо великих розмірах.

Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заволодіння чужим майном, ОСОБА_6 вступив у попередню змову зі співжителем своєї доньки ОСОБА_7 Діючи згідно заздалегідь розробленого плану та попереднього розподілу ролей, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вересні 2007 року запропонували подружжю ОСОБА_14 обміняти їхню двокімнатну квартиру, що по АДРЕСА_6 на дві квартири в м. Донецьку - трикімнатну квартиру для ОСОБА_14 та однокімнатну квартиру для їхнього сина, а також доплату в сумі 3000 доларів США. При цьому ОСОБА_6 і ОСОБА_15 не мали наміру в момент укладення усної угоди з Пилипенками у подальшому виконати свої зобов'язання. Згідно відведеної ролі, ОСОБА_6 привіз ОСОБА_14 в м. Єнакієво, Донецької області, де пред'явив останньому трьохкімнатну квартиру, пояснивши, що на момент придбання вона буде повністю омебльована та відремонтована, а також запевнив ОСОБА_14, що квартира для сина знаходиться неподалік, однак для її огляду немає ключа. Після цього ОСОБА_6 та ОСОБА_7 привезли ОСОБА_14, якого ввели в оману щодо правомірності передачі ними квартири, до нотаріуса, де ОСОБА_14 дав доручення ОСОБА_7 на право продажу своєї квартири вартістю 186850 грн. Отримавши доручення, ОСОБА_7 привіз ОСОБА_14 в ЖЕО, де їх виписали з квартири. Після цього, ОСОБА_6 шахрайських шляхом, під приводом придбання двох квартир у м. Донецьку, вивіз ОСОБА_14 в м. Єнакієво, де придбав для них трикімнатну квартиру вартістю 17894 грн. із наявною заборгованістю по комунальним платежам в сумі близько 12000 грн. У подальшому ОСОБА_6 і ОСОБА_7 вказану квартиру реалізували, а виручені від реалізації гроші привласнили, чим завдали потерпілим ОСОБА_14 майнової шкоди в особливо великих розмірах.

Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заволодіння чужим майном, ОСОБА_6 вступив у попередню змову зі своєю співжителькою ОСОБА_8 Діючи згідно заздалегідь розробленого плану, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 навесні 2007 року, запропонували свекрусі ОСОБА_8 - ОСОБА_10, яка продала квартиру в м. Кременчуці і переїхала в м. Івано-Франківськ для постійного проживання, допомогу у придбанні квартири. При цьому ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не мали наміру в момент укладання усної угоди з ОСОБА_10 у подальшому виконати свої зобов'язання. Скориставшись довірою ОСОБА_10, а також її похилим віком, поганим станом здоров'я, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 запевнили ОСОБА_10, що квартира буде в хорошому стані, відремонтована, вмебльована і не на першому поверсі. ОСОБА_10, яка була введена в оману щодо правомірності передачі грошей, в травні 2007 року, передала ОСОБА_6 і І ОСОБА_8 20600 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 104030 грн., для придбання для неї квартири. ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8, маючи на меті заволодіти грошима ОСОБА_10, підшукав в АДРЕСА_7 квартиру із заборгованістю в сумі 10000 грн., домовившись з її власницею ОСОБА_20 про вартість квартири - 17000 доларів США. При цьому ОСОБА_6 пообіцяв ОСОБА_20 придбати для неї будинок в сільській місцевості і доплатити їй різницю від продажу квартири. Згідно домовленості, ОСОБА_6 за отримані від ОСОБА_10 шляхом обману та зловживання довірою кошти, придбав для ОСОБА_20 за 7400 доларів США в с. Попелів, Тлумацького району будинок, переконавши останню, що його вартість 10000 доларів США, після чого доплатив ОСОБА_20 7000 доларів США. Таким чином, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, з отриманих від ОСОБА_10 коштів, використали 14400 доларів США, а 6200 доларів США привласнили. Після цього ОСОБА_8 та ОСОБА_6 нотаріально оформили придбання квартири в АДРЕСА_7, право власності на яку оформили на доньку ОСОБА_8 - ОСОБА_21, чим завдали ОСОБА_10 майнової шкоди в сумі 104030 грн., що є особливо великим розміром.

Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заволодіння чужим майном, 08.07.2007 року, ОСОБА_6, ввійшов в довіру до ОСОБА_11, жителя с. Попелів, Тлумацького району і шляхом обману, під приводом придбання для себе будинку, отримав у ОСОБА_11 кошти в сумі 1000 доларів США, обіцяючи при цьому повернути їх через місяць з процентами в сумі 300 доларів США. Продовжуючи свої дії, направлені на заволодіння чужим майном, ОСОБА_6, зловживаючи довірою ОСОБА_11, через декілька днів придбав у нього автомобіль «Ауді 100» без документів вартістю 700 доларів США. При цьому ОСОБА_6, не мав наміру в момент укладання усної угоди з ОСОБА_11 у подальшому виконати свої зобов'язання і повернути гроші за автомобіль та борг в сумі 1300 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 10100 грн.

Продовжуючи свої дії, направлені на заволодіння чужим майном, ОСОБА_6, з метою заволодіння коштами від продажу частки квартири ОСОБА_22, у травні 2008 року, вимагав у ОСОБА_22 оформлення документів на відчуження частки його квартири, що по АДРЕСА_8 вартістю 101000 грн., погрожуючи при цьому застосуванням насильства та застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого. Таким чином, ОСОБА_6 примусив ОСОБА_22 19.05.2008 р. дати йому нотаріально посвідчену довіреність на право продажу квартири та заволодів всіма документами, необхідними для продажу квартири, що завдало майнової шкоди потерпілому у великих розмірах. Оскільки ОСОБА_22, з метою перешкодити ОСОБА_6 незаконно заволодіти його майном, у травні-червні 2008 року звернувся в ОБТІ із забороною продажу квартири та в бюро по нерухомості з приводу продажу квартири, ОСОБА_6, який не міг самостійно продати квартиру, примусив ОСОБА_22 передати йому 10000 доларів США в обмін на документи. Таким чином ОСОБА_6 вчинив вимагання, повторно, що завдало потерпілому ОСОБА_22 майнової шкоди у великих розмірах.

Крім цього, 16.09.2009 року, в с. Підпечари Тисменицького району, працівниками УБОЗ УМВС в салоні автомобіля „Деу-Ланус" НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_6 було виявлено та вилучено вогнепальну зброю - самозарядний пістолет Фроммер мод. „СТОР" № 358077 1912 року промислового виробництва, який був споряджений чотирма 7,65 мм. патронами «Браунінг», які, згідно висновку експертизи, є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї. У той же день, по місцю тимчасового проживання ОСОБА_6 в АДРЕСА_9 виявлено та вилучено чотирнадцять 7,65 мм. патронів «Браунінг», які, згідно висновку експертизи, є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї. Вказану вогнепальну зброю та бойові припаси ОСОБА_6 придбав, носив, зберігав без передбаченого законом дозволу.

Прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи, правильність кваліфікації дій засуджених, у своїй апеляції просить вирок Івано-Франківського міського суду від 13 червня 2012 року скасувати з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого ОСОБА_7, постановити новий вирок, яким призначити йому більш суворе покарання у межах санкції ч.4 ст.190 КК України без застосування ст.75 КК України у виді 6 років позбавлення волі із конфіскацією майна. Покликається на те, що засуджений вчинив особливо тяжкий злочин, за який передбачене покарання від 5 до 12 років позбавлення волі, свою вину не визнав ні на досудовому, ні на судовому слідстві, не вжив заходів до відшкодування збитків потерпілим.

Засуджені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у апеляційних скаргах просять вирок Івано-Франківського міського суду від 13 червня 2012 року скасувати та постановити відносно них виправдувальний вирок.

Зокрема, засуджений ОСОБА_7 вважає, що судом не було взято до уваги той факт, що відповідно до інформаційної довідки з електронного реєстру реєстрації прав власності на нерухоме майно Івано-Франківського ОБТІ на момент відчуження квартира по АДРЕСА_10 належала на праві приватної власності ОСОБА_16 та ОСОБА_23 згідно свідоцтва про право на спадщину, тобто потерпіла ОСОБА_16 в даній квартирі не була зареєстрована та не була її власником. Крім того, на його думку, судом незаконно відкинуто показання свідка ОСОБА_24, як суперечливі та такі, що спростовуються показаннями інших свідків і потерпілих. Вважає обидві постанови по факту заволодіння ним квартирою ОСОБА_14, що розташована по АДРЕСА_11 такими, що містять істотні розбіжності, а саме, що він погодився відчужити, а не обміняти двокімнатну, (а не трьохкімнатну квартиру).

Також вважає, що судом не було враховану відсутність претензій зі сторони потерпілих та їх письмові звернення до суду про його непричетність до злочину, що ОСОБА_14 підтвердили у судовому засіданні, а також пояснили, що надавали свідчення під тиском працівників міліції. Вважає тому підтвердженням запис слідчої у поясненнях незрячої ОСОБА_14: "З моїх слів записано вірно, мною прочитано". Визнає той факт, що дійсно здійснював представництво ОСОБА_14 у відповідності до наданого ним доручення щодо приватизації та продажу належного йому майна. Стверджує, що всі кошти від продажу квартири по домовленості із ОСОБА_14 він передав ОСОБА_6, про що є відповідна розписка у матеріалах справи.

Засуджена ОСОБА_8 у своїй апеляції покликається на те, що у вироку суду не враховано показань свідка ОСОБА_21, яка давала щодо засудженої виправдальні показання під час досудового слідства, однак не була викликана до суду як свідок. Вважає, що суд необгрунтовано зіслався, як на доказ її вини, на показання, дані зі слів потерпілої ОСОБА_10, свідками ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, щодо об,єктивності яких є великі сумніви.

Вказує, що не брала участі у продажі квартири ОСОБА_20 та підшукуванні для неї житлового будинку, оскільки у матеріалах справи відсутні дані, які би це підтверджували, а також вказує, що сама ОСОБА_1 підтвердила, що вартість квартири становила 20000 доларів США, а не 17000 доларів США, як вказано у вироку. Вважає надуманим твердження про привласнення нею 6200 доларів ОСОБА_10, оскільки при підсумовуванні усіх коштів, витрачених на придбання квартири у м. Івано-Франківську, придбання житлового будинку в с. Попелів, на оформлення цих документів, часткову оплату заборгованості за комунальні послуги, ремонт у квартирі виходить значно більша сума.

Також вказує на те, що не була присутня при нотаріальному оформленні квартири по АДРЕСА_7, що підтверджується показаннями свідків.

Крім того, зазначає, що спір щодо вказаної квартири вирішено у порядку цивільного судочинства. Вважає необгрунтованою суму моральної шкоди ОСОБА_10, оскільки вона не представила жодної довідки з медичних закладів.

Також засуджена ОСОБА_8 подала апеляцію на постанову Івано-Франківського міського суду від 18.10.2011 року, в якій просить звільнити її з-під варти до вступу вироку у закону силу.

Засуджений ОСОБА_6 просить вирок Івано-Франківського міського суду від 13 червня 2012 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що судом не було взято до уваги власноруч написану заяву ОСОБА_18 з приводу того, що грошові кошти за продану квартиру він отримав та претензій не має. Факт написання заяви особисто ним підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи, яка підтвердила, що він перебував у звичайному психофізичному стані, а отже не міг бути позбавлений волі на той час. Вказує, що у матеріалах справи міститься заява ОСОБА_18 про те, що документи на квартиру викрала його дружина, а також як було встановлено на досудовому та судовому слідстві, ОСОБА_18 ніколи не звертався до медичних установ з приводу отриманих тілесних ушкоджень, що підтвердила і його дружина. Тому вважає незрозумілим, на підставі яких медичних документів експерт прийшов до висновку про наявність у ОСОБА_18 середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Звертає увагу суду на те, що потерпілий вів антисоціальний спосіб життя, а з моменту начебто отримання тілесних ушкоджень (червень-липень 2007р.) до проведення експертизи (2008р.) пройшов тривалий період, тому експерт досліджував лише медичні документи, в яких був відсутній опис тілесних ушкоджень.

Крім того, вважає, що судове слідство було проведено неповно, оскільки не було допитано приватного нотаріуса ОСОБА_28, яка могла би підтвердити чи спростувати наявність у ОСОБА_18 тілесних ушкоджень та те, що він міг діяти всупереч своїй волі при посвідченні довіреності на ім,я ОСОБА_29

Покликається на те, що у вироку не зазначено, що ОСОБА_10 у судовому засіданні заявила, що в певний період часу хотіла оформити квартиру на свою онуку. Вважає, що суд незаконно засудив його за невиконання усної домовленості із ОСОБА_10 щодо облаштування її квартири, оскільки існування такої угоди неможливо довести. Також вважає, що поза увагою суду залишилось рішення суду про визнання договору купівлі-продажу недійсним, яке суд відмовився долучати до справи.

Звертає увагу суду на те, що по епізоду заволодіння майном ОСОБА_11 сам потерпілий не зміг назвати суму збитків, у чому саме вони полягають та номер кузова автомобіля, а пояснив, що в органах ДАІ автомобіль не був зареєстрований. Вказує, що у ОСОБА_11 не було боргової розписки щодо грошей, які ОСОБА_6 позичав у нього. А свідок ОСОБА_24 відмовилась від показань, пояснивши, що вона їх на досудовому слідстві не давала і обставин, викладених у протоколі ніколи не було.

Потерпіла ОСОБА_10 у своєму запереченні на апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_8 вважає вирок Івано-Франківського міського суду від 13 червня 2012 року законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційні скарги засуджених без задоволення. Вказує, що засуджені ОСОБА_6 та ОСОБА_8, скориставшись її похилим віком та поганим станом здоров,я, обманним шляхом заволоділи її коштами.

Заслухавши доповідь судді, провівши судове слідство в частині призначеного покарання ОСОБА_7, пояснення прокурора, яка підтримала подану апеляцію та заперечила апеляційні вимоги засуджених, засуджених та їх захисників, які підтримали подані апеляції та заперечили апеляційні вимоги прокурора, просять скасувати вирок суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи і мотиви апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Покликання засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у апеляціях на те, що злочинів вони не вчиняли, суперечать наявним у справі доказам, яким суд дав належну оцінку.

Висновок суду про доведеність вини засуджених у вчиненні злочинів, за обставин, зазначених у вироку, обґрунтований належно дослідженими доказами, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних досудовим слідством, належно досліджених та правильно оцінених в судовому засіданні доказах.

Цей висновок суду підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_14, ОСОБА_14, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_13, які прямо вказали на засуджених, як на осіб, що вчинили заволодіння їхнім майном, свідків та іншими матеріалами справи. Суд обґрунтовано взяв до уваги показання свідків, які узгоджуються із показаннями потерпілих, є послідовними, несуперечливими і об'єктивно підтверджуються іншими доказами по справі.

Усі вищезазначені потерпілі постійно і в подробицях стверджували як саме засуджені вчиняли проти них інкриміновані злочини.

Так, потерпіла ОСОБА_9 стведжувала про те, що спочатку ОСОБА_6 ввійшов в довіру її чоловіка, якого споював спиртним, незаконно забрав документи на квартиру, після чого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 шахрайським способом заволоділи їх квартирою.

Твердження засудженого ОСОБА_7 про те, що судом незаконно відкинуто показання свідка ОСОБА_24 є безпідставними, оскільки відповідно до ч.1 ст.67 КПК України суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об,єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом.

Суд у вироку обґрунтував, чому відкинув показання свідка ОСОБА_24 дані нею в судовому засіданні, оскільки вони є суперечливими, непослідовними та такими, що спростовуються показаннями потерпілих та свідків, іншими дослідженими у судовому засіданні доказами, тому суд визнав їх неправдивими і такими, що дані свідком з метою штучного створення доказів захисту ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Судом першої інстанції дано оцінку і взято до уваги ту обставину, що ОСОБА_7 згідно наданого ОСОБА_14 доручення щодо приватизації та продажу належного йому майна отримав кошти від продажу квартири по АДРЕСА_6 від ОСОБА_30 (т.2, а.с.25) та передав ОСОБА_6 ці кошти (т.5, а.с.59). Не знайшло свого твердження ОСОБА_7 і про те, що ОСОБА_14 заявили у судовому засіданні, що заяву про вчинення злочину не писали, а свідчення давали під тиском працівників міліції, (в протоколі судового засідання така інформація відсутня), а самі потерпілі на досудовому слідстві стверджували, що саме ОСОБА_7 та ОСОБА_6 шахрайським способом заволоділи їх квартирою.

Відсутність претензій у ОСОБА_11 до ОСОБА_7, як зазначається у апеляції, не може свідчити про відсутність вчиненого злочину.

Твердження засудженої ОСОБА_8 щодо необґрунтованості заявленої ОСОБА_10 суми матеріальної шкоди спростовується матеріалами справи, зокрема, суд у вироку зазначив, що потерпіла перенесла психологічні страждання через втрату звичного способу життя внаслідок заволодіння її грошима шляхом шахрайства, тому частково задовольнив цивільний позов потерпілої.

Також судом враховано, і про це зазначено у вироку, що спір щодо квартири по АДРЕСА_7 вирішено, оскільки згідно рішення Івано-Франківського міського суду від 02.06.2011 року право власності на вказану квартиру визнано за ОСОБА_10, тому твердження засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_8, що судом не враховано даного факту є необґрунтованими.

Разом з тим, даний факт підтверджує, що відчуження (оформлення квартири) відбувалося не з власної волі ОСОБА_10

Доводи ОСОБА_31, що свідки ОСОБА_32 та ОСОБА_33 вказували на те, що ОСОБА_10 особисто їм говорила про намір оформити квартиру (але не шахрайським способом засудженими) на онуку ОСОБА_21, не суперечать матеріалам справи.

Клопотання ОСОБА_31 про допит ОСОБА_21, як свідка, було розглянуто судом та відмовлено у його задоволенні, оскільки вона неодноразово була присутня у залі судового засідання під час розгляду даної справи.

Не відповідають дійсності твердження ОСОБА_8 про те, що у вироку зазначено вартість квартири ОСОБА_20 - 17 тис. грн., а не 20 тис. грн. (т.10, а.с.77).

Твердження засудженого ОСОБА_6 про безпідставність визнання ОСОБА_12 потерпілим спростовуються протокол-заявою ОСОБА_12 (т.1, а.с.114), його поясненнями (т.1, а.с.115-118) та його заявою (т.3, а.с.74).

Крім того, покликання ОСОБА_6 про відсутність боргової розписки спростовується показаннями ОСОБА_11 в судовому засіданні (т.10, а.с.8), в яких потерпілий стверджує, що автомобіль належав йому, однак без правовстановлюючих документів та не був зареєстрований в органах ДАІ, а також, що він позичив гроші без розписки, бо сестра ОСОБА_11 сказала, що довіряє ОСОБА_6

Як вбачається із висновку експерта, який проводив судово-медичну експертизу ОСОБА_18 (т.2, а.с.62-65), така експертиза проводилась із участю самого потерпілого, а також було витребувано медичні документи щодо ОСОБА_18: медичну карту амбулаторного хворого № 20090, довідки з військового комісаріату, з МКЛ, з обласного фтизіопульмонологічного центру та достовірно встановлено, що у ОСОБА_18 було виявлено тяжкі тілесні ушкодження та середнього ступеня тяжкості, які він отримав в 2007 році. Тому покликання засудженого ОСОБА_6 про те, що експертиза проводилась без витребування медичних документів є безпідставними.

Покликання засудженого ОСОБА_6 на те, що судом не допитано приватного нотаріуса ОСОБА_28, є безпідставним, оскільки засуджений не заявляв такого клопотання, і у суду такої необхідності не було.

З показань потерпілого ОСОБА_18 (т.2, а.с. 53-56, 200-202, т.4, а.с.100-102) та відповідно до протоколу відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_18 від 22.08.2007 року (т.2, а.с.156) та план-схеми до нього (т.2, а.с.157), де потерпілий ОСОБА_18 детально відтворив обстановку та обставини його примусового незаконного утримання ОСОБА_6 та іншими особами у приміщенні квартири АДРЕСА_1, слідує, що його показання відповідають обставинам справи, є об'єктивними та послідовними, а твердження засудженого ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_18 добровільно написав заяву про отримання грошей не відповідають дійсності. При цьому судом не встановлено жодних підстав оговорити ОСОБА_18 ОСОБА_6

Інші доводи в апеляціях засуджених колегія суддів вважає надуманими, необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження і не можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку.

Питання щодо призначених покарань ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в апеляціях не ставиться.

Усім засудженим призначено покарання в межах санкцій статей інкримінованих їм злочинів, яке є необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_7 суд в повній мірі врахував, що він раніше несудимий, злочин вчинив вперше, позитивно характеризується, його стан здоровя, частково визнав вину, у вчиненому розкаюється. Обставин, що обтяжують чи пом,якшують покарання засудженого ОСОБА_7 судом не встановлено. Суд обґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення засудженого можливе без реального відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, застосувавши при цьому до призначеного покарання ст.75 КК України.

Крім цього, в ході розгляду справи по суті засуджена ОСОБА_8 заявила клопотання про зміну їй запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд. Постановою Івано-Франківського міського суду від 18.10.2011 року, у клопотанні відмовлено.

На дану постанову ОСОБА_8 подала апеляцію, у якій вказує, що постанова суду є необґрунтованою та незаконною і просить звільнити її з-під варти.

Відповідно до положень ст.ст. 347, 382 Кримінально-процесуального кодексу України 1960року, наведено вичерпний перелік судових рішень, на які може бути подана апеляція.

Подана апеляція на постанову про зміну їй запобіжного заходу, не входить до переліку тих, на яку може бути подана апеляція, тому апеляційна скарга ОСОБА_8 на постанову Івано-Франківського міського суду від 18.10.2011 року щодо звільнення її з-під варти оскарженню не підлягає.

Таким чином, суд першої інстанції, належним чином оцінивши зібрані докази, прийшов до правильного висновку про винуватість засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, а заперечення ними своєї вини розцінив як намагання ухилитись від відповідальності за вчинені злочини.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни вироку.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Івано-Франківського міського суду від 13 червня 2012 року щодо них - без змін.

Головуючий Б.М. Томенчук

Судді Н.В. Ткачук

С.С. Попович

Згідно з оригіналом

Суддя Б.М. Томенчук