Апеляційний суд міста Києва

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

22 січня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - судді Тютюн Т.М.,

суддів Журавля О.О., Ященка М.А.,

за участю прокурора Гуменюк Л.М.,

захисника ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 21 серпня 2012 року,

у с т а н о в и л а :

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 21 червня 2011 року

ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець с. МихайлівкаНововоронцовського району Херсонської області,

судимий:

1) вироком Ленінського районного суду м. Севастополя від 3.03.1998 року

за ч.2 ст.141, ч.3 ст.142, ч.3 ст.144 КК України 1960 року

на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

2) вироком Літинського районного суду Вінницької області від 23.04.2008

року за ч.3 ст.309 КК України на 6 років позбавлення волі,

засуджений за ч.3 ст.187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і за сукупністю вироків ОСОБА_2

призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

____________________________________

Справа № 11/796/42/2013

Категорія: ч.3 ст.187 КК України

Головуючий у першій інстанції: Дігтяр І.Р.

Доповідач: Тютюн Т.М.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12.09.2011 року апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого залишено без задоволення, а вирок змінено в порядку, визначеному ст.365 КПК України, шляхом виключення з його вступної частини відомості про судимість ОСОБА_2 за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 22.09.2000 року за ст.1891 КК України 1960 року. У решті вирок залишено без зміни.

2.08.2012 року ОСОБА_2 направив до суду першої інстанції клопотання про відновлення строку касаційного оскарження вироку щодо нього, в якому зазначив, що постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 10.10.2011 року його касаційна скарга визнана такою, що не відповідає вимогам закону, і надано час для усунення недоліків протягом місяця, що ним і було зроблено, однак адміністрація виправної колонії виправлену касаційну скаргу не зареєструвала.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 21.08.2012 року в задоволенні клопотання засудженого про відновлення строку касаційного оскарження відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, засуджений подав апеляцію, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та відновити пропущений строк касаційного оскарження. В обґрунтування доводів апеляції ОСОБА_2 зазначає, що пропустив строк касаційного оскарження з незалежних від нього причин, а саме, через недбалість адміністрації та співробітників Бучанської виправної колонії № 85 і наступне його етапування в СІЗО м. Вінниці, що залишилося поза увагою суду першої інстанції, постановою якого порушено його право на захист.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та захисника, які підтримали апеляцію, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, посилаючись на відсутність даних, які б підтверджували поважність причин пропуску ОСОБА_2 строку касаційного оскарження, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні клопотання ОСОБА_2, суд у постанові зазначив, що засуджений звернувся з клопотанням через тривалий термін після закінчення строку на усунення недоліків і поважність причини пропуску строку не довів, а тому відсутні підстави для його поновлення.

Між тим, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, засуджений 27.09.2011 року подавав заяву на ім'я голови Деснянського районного суду м. Києва з проханням ознайомити його з матеріалами справи та надіслати копію ухвали апеляційного суду, повідомляючи про намір оскаржити постановлені щодо нього рішення в касаційному порядку (т.2 а.с.222). Копія ухвали Апеляційного суду м. Києва від 12.09.2011 року 5.10.2011 року направлена до Київського СІЗО, однак отримана засудженим, який на той час вже перебував у Бучанській виправній колонії № 85, тільки 10.12.2011 року, тобто через досить тривалий термін (т.2 а.с.236).

Вказані обставини, на переконання колегії суддів, свідчать про вжиття засудженим заходів до своєчасного подання касаційної скарги. Не спростовані і доводи в клопотанні ОСОБА_2 про те, що він не мав можливості своєчасно подати виправлену касаційну скаргу з викладених раніше причин, чому суд у постанові не дав належної оцінки.

Крім того, рішення суду першої інстанції суперечить конституційно закріпленому праву на судовий захист, яке полягає, у тому числі, у використанні всіх національних засобів правового захисту, до яких відноситься і право на касаційне оскарження.

Отже, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції, викладені в постанові, не відповідають фактичним обставинам справи, і суд необґрунтовано відмовив засудженому у відновленні строку касаційного оскарження. Тому апеляція підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з поновленням строку касаційного оскарження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366, 382 КПК України 1960 року, п.15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 21 серпня 2012 року, якою відмовлено ОСОБА_2 у відновленні строку касаційного оскарження вироку Деснянського районного суду м. Києва від 21 червня 2011 року, скасувати.

Відновити ОСОБА_2 пропущений строк касаційного оскарження вироку Деснянського районного суду м. Києва від 21 червня 2011 року щодо нього.

Судді:

Тютюн Т.М. ЖуравельО.О. Ященко М.А.