АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Боголюбської Л.Б.,

суддів Дзюбіна В.В., Шальнєвої Т.П.,

за участю прокурора Горбаня В.В.,

захисника ОСОБА_1,

представника цивільного позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у попередньому розгляді справи, на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 4 ст. 191 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.4 ст. 191 КК України, з попереднього розгляду справи повернута прокурору Голосіївського районну м. Києва для організації додаткового розслідування.

Згідно з постановою підставою для повернення кримінальної справи прокурору Голосіївського району м. Києва на додаткове розслідування послужило порушення органами досудового слідства під час провадження досудового слідства вимог КПК України, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду, оскільки, отримавши від прокурора дану кримінальну справу на додаткове розслідування для усунення цілого ряду недоліків, всупереч вимогам ст. 229 КПК України, органи досудового слідства не виконали вказівки прокурора, які є обов'язковими для виконання.

На вказану постанову прокурором, який брав участь у попередньому розгляді справи, подано апеляцію, в якій він просить постанову суду скасувати, справу повернути на новий попередній розгляд, посилаючись на те, що суд вийшов за межі своєї компетенції на даній стадії процесу, вдався до аналізу доказів, зібраних по справі, їх достатності та допустимості, що є грубим порушенням вимог кримінально - процесуального законодавства, а, крім того, на думку апелянта, деякі із недоліків зазначених у постанові прокурора, зокрема, проведення експертизи, допит осіб, доручення до матеріалів справи даних, які характеризують особи обвинувачених, можливо усунути під час судового слідства шляхом надання відповідних судових доручень.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію і просив її задовольнити, пояснення представника цивільного позивача, який підтримав позицію прокурора, пояснення захисника, який заперечував проти апеляції і просив відмовити у її задоволенні, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів уважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами ст. 246 КПК України 1960 року при попередньому розгляді справи суддя з власної ініціативи чи за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого, позивача, відповідача або їх представників своєю постановою повертає справу на додаткове розслідування у випадках, коли під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог цього Кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

Як убачається з протоколу судового засідання попереднього розгляду, клопотання про повернення справи на додаткове розслідування з цієї стадії процесу заявив захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_1, посилаючись на те, що в ході досудового слідства органами досудового слідства не були виконані всі вказівки прокурора, який повернув справу на додаткове розслідування при перевірці справи з обвинувальним висновком із своїми письмовими вказівками.

З матеріалів справи слідує, що 10 січня 2012 року кримінальна справи надійшла до прокурора Голосіївського району м. Києва з обвинувальним висновком в порядку ст.225 КПК України 1960 року.

13 січня 2012 року прокурором Голосіївського району м. Києва винесено постанову, якою дана справа повернута до Слідчого відділу Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві для проведення додаткового слідства з відповідними письмовими вказівками в зв'язку з істотними порушеннями вимог ст. 22 КПК України.

1 квітня 2012 року заступником прокурора Голосіївського району м. Києва було затверджено обвинувальний висновок по даній справі, яка була направлена прокурору в порядку ст. 225 КПК України 1960 року, а справа направлена до Голосіївського районного суду м. Києва в порядку ст. 232 КПК України 1960 року.

При з'ясуванні при попередньому розгляді справи питань, передбачених ст. 237 КПК України, суддею було встановлено, що органами досудового слідства письмові вказівки прокурора виконані в повному обсязі не були.

Відповідно до положень ч.3 ст. 227 КПК України 1960 року вказівки прокурора органам дізнання і досудового слідства у зв'язку з порушенням і розслідуванням ними кримінальних справ, дані в порядку передбаченому цим Кодексом, є для цих органів обов'язковими.

Проте, органами досудового слідства вказівки, які були дані прокурором району 13 січня 2012 року виконані не були, зокрема, не були встановлені та допитані співробітники біржі, які проводили продаж предмету злочину, між ними та обвинуваченими не були проведені очні ставки, не була проведена авто товарознавча експертиза з метою встановлення вартості пасажирського автобусу « МАН» на момент його заволодіння, не були зібрані та долучені до матеріалів справи дані, що характеризують особи обвинувачених.

З огляду на викладене, суддя прийшов до обґрунтованого висновку, що під час провадження досудового слідства органами досудового слідства були допущені такі порушення вимог КПК України 1960 року, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

Твердження в апеляції про те, що суддя вийшов за межі своєї компетенції та вдався до оцінки доказів, зібраних по справі, висловивши свою думку щодо об'єму доказів, їх достатності та допустимості, а, крім того, суд не позбавлений можливості для усунення недоліків досудового слідства надати відповідні судові доручення для проведення експертизи, допиту свідків та доручення до матеріалів даних, які характеризують особи обвинувачених, суперечать змісту постанови судді та не ґрунтуються на законі, тому колегія суддів уважає їх безпідставними і такими, що не заслуговують на увагу, а зазначена пропозиція щодо можливості усунення недоліків в ході судового розгляду справи є не що інше, як покладення на суд не властивих для нього функцій - збирання доказів.

Таким чином, колегія суддів не убачає підстав для задоволення апеляції прокурора, який брав участь у попередньому розгляді справи, та скасування постанови попереднього розгляду справи, як про це ставить у своїй апеляції просить апелянт.

Керуючись положеннями п. 15 Розділу ХІ „Перехідні положення" Кримінального процесуального Кодексу України, ст.ст. 365, 366, 382 КПК України 1960 року, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора, який брав участь у попередньому розгляді справи, залишити без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду м. Києва на стадії попереднього розгляду справи від 05 листопада 2012 року - залишити без зміни.

С У Д Д І:

__________________ __________________ ________________

Боголюбська Л.Б. ДзюбінВ.В. Шальнєва Т.П.

[1] Справа № 11/2690/2881/2012 Категорія КК: ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191

Головуючий у першій інстанції Бондаренко Г.В.

Доповідач Боголюбська Л.Б.