ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2012 року Справа № 212/13249/2012

Вінницький міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді Кашпрука Г.М.

секретаря Липовської Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про примусове виселення з частини житлового будинку, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про примусове виселення з частини житлового будинку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору дарування від 21.04.1984 року, позивач отримав в дар 47/100 частини будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Відповідач, на думку позивача, проживає в даній частині не маючи жодних законних на те підстав, постійно чинить перешкоди у користуванні та розпорядженні вищезазначеним майном. Домовитися з відповідачем у добровільному порядку не є можливим, чим на думку позивача, нею порушено його право власності. Відтак, у позивача виникла необхідність звернутись до суду із позовом про виселення ОСОБА_2 з належної йому на праві власності 47/100 частини будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

В судове засідання представник позивача не з'явився, однак надав суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена завчасно та належним чином, причини неявки суду повідомила, письмових заперечень проти позову та інших клопотань не надала. Однак, зважаючи на неодноразове перенесення судового засідання у зв'язку з поданими клопотаннями про відкладення судового засідання, зважаючи на положення статті 157 ЦПК України, суд ухвалив визнати причину неявки відповідача неповажною.

Згідно з ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У відповідності до положень статті 224 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до договору дарування від 21.04.1984 року, ОСОБА_1 отримав в дар 47/100 частини будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до довідки від 10.08.2012 року виданої квартальним комітетом «Корея -1», в частині будинку, яка належить ОСОБА_1, проживає ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю, а ч. 4 даної статті зазначає, що право приватної власності є непорушним, що також закріплено і в ч. 1 ст. 321 ЦК України, яка вказує, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений його чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до положень ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст. 722 ЦК України, право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Згідно ч. 1 ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними,виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені угоди.

Відповідно до ст. 157 ЖК України, членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених ч.1 ст. 116 ЖК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319, 321, 391,722 ЦК України, ст.ст.116, 150, 157 ЖК України, ст.ст. 10, 60, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Виселити ОСОБА_2 з 47/100 частини будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, без надання іншого житла.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 107,30 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Суддя :