АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-270/11

Провадження № 22-ц/774/152/13 Головуючий у 1-й інстанції -Алтунін В.О.

Категорія -2 Доповідач -Петренко І.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2013 року

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Петренко І.О.

суддів - Романюк М.М., Козлова С.П.

при секретарі - Грен дач Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, третя особа виконавчий комітет Підгородненської міської ради Дніпропетровської області про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просила ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на ? частину земельних ділянок по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 та будинку по АДРЕСА_1; визнати частково недійсними на ? частину вищевказане рішення Підгородненської міської ради та видане на його підставі свідоцтво про право власності на нерухоме майно; виділити в натурі ? частину будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_2; стягнути з відповідача грошову компенсацію вартості ? часток відчужених без її згоди автомобілів в сумі 361 807 грн.

В обґрунтування позовних вимог вона вказувала на те , що з 1997 по 2009 рік вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем і в цей період ними були набуте вище вказане майно , а саме : будинок та земельна ділянка по АДРЕСА_1 , земельні ділянки по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 Дніпропетровського району Дніпропетровської області, автомобілі «Форд Сієрра»д/н НОМЕР_6, «Фіат Добло»д/н НОМЕР_1, Хонда СКУ»д/н НОМЕР_2, «Мерседес Бенц Віто»д/н НОМЕР_3.

Також ними був зведений житловий будинок по АДРЕСА_2, право власності на який відповідач оформив після розірвання шлюбу на підставі рішення Підгородненської міської ради №154 від 16.09.2009 року. Вважала дане майно об'єктом права спільної сумісної власності подружжя і просила:

1) Визнати за нею право власності на 1\2 частину земельної ділянки площею 0,102 га у межах згідно з планом розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , у спільному майні подружжя.

2) Визнати за мнею право власності на 1\2 частину земельної ділянки ощею 0,120 га в межах згідно з штатом за адресою: АДРЕСА_3 у спільному майні подружжя.

3) Визнати за нею право власності на 1\2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 у спільному майні подружжя.

4) Визнати за нею право власності на 1\2 частину земельної ділянки площею 0,2361 га у межах згідно з планом розташовану за адресою: АДРЕСА_1 у спільному майні подружжя.

5) Встановити факт, що житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 220,3 кв.м, житловою площею 98,8 кв.м з господарськими будівлями та спорудами; Будинок, А; зливна яма, зя; огорожа, І - є спільною сумісною власністю подружжя.

6) Визнати частково на 1\2 частину недійсним рішення Підгороднянської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області за № 154 від 16.09.2009 року, яким було узаконено ОСОБА_4 самовільно збудований житловий будинок загальною площею 220,3 кв.м, житловою площею 98,8 кв.м в АДРЕСА_2 вважати, що відповідно до зазначеного рішення домоволодіння АДРЕСА_2 узаконено у рівних частках ОСОБА_1 і ОСОБА_2.

7) Визнати частково на 1\2 частину недійсним свідоцтво про право

власності на нерухоме майно видане виконавчим комітетом Підгороднянської

міської ради 18.09.2009 року (Серія САС ¹ 527474), яке було зареєстровано в БТІ 18.09.2009 р. також необхідно і вважати, що відповідно до зазначеного свдоцтва власниками житлового будинку АДРЕСА_2 загальною площею 220,З кв.м, житловою площею 98,8 кв.м з господарськими будівлями та спорудами; Будинок, А; зливна яма, зя; огорожа, 1-3 - є ОСОБА_1 і ОСОБА_2.

8) Визнати право власності на 1\2 частину житлового будинку, за

адресою : АДРЕСА_2 загальною площею 220,3 кв.м, житловою площею 98,8 кв.м з господарськими будівлями та спорудами; Будинок, А; зливна яма, эгорожа, 1-3.

9) Встановити факт, що автомобіль ФІАТ ДОБЛО, 2008 року випуску,

державний номер НОМЕР_1, автомобіль ХОНДА CRV, 2008 року випуску,

державний номер НОМЕР_2, автомобіїь ФОРД СІЄРРА, 1990 року випуску,

державний номер НОМЕР_6 і автомобіль МЕРСЕДЕС БЕНЦ ВІТО, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_3 - є сумісною власністю подружжя.

10) Стягнути з ОСОБА_1 на її користь

компенсацію за 1\2 частину проданого автомобіля ФІАТ ДОБЛО, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 у сумі 84750 грн.

11) Стягнути з ОСОБА_1 на її користь компенсацію за 1\2 частину проданого автомобіля ХОНДА CRV, 2008 року випуску, державний номер АЕ 7352 CO у сумі 118715,5 грн.

12) Стягнути з ОСОБА_1 на її користь

компенсацію за 1\2 частину проданого автомобіля ФОРД СІЄРРА, 1990 року

рску, державний номер НОМЕР_6 у сумі 79170,75 грн..

13) Стягнути з ОСОБА_1 на її користь

компенсацію за 1\2 частину проданого автомобіля МЕРСЕДЕС БЕНЦ ВІТО, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_3 у сумі 79170,75 грн.

14). Розділити домоволодіння АДРЕСА_2 в натурі, згідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 4 січня 2011 року ( т. 1 ар. сп. 237-258).

15). Визнати за ОСОБА_2 право власності 45 /100 частин домоволодіння АДРЕСА_2, яка складається із наступних приміщень: кв.2 в житловому будинку літ «А-їж»виділеними на плані зеленим кольором): приміщення 1-7, площею 18,4 кв.м -передпокій, приміщення 1-8, площею 21,6 кв.м - житлова кімната, приміщення площею 19,2 кв.м - житлова кімната, приміщення 1-10, площею 30,2 кв.м -житлова кімната, в підвалі: приміщення 1-12, площею 13,3 кв.м - коридор, вартістю 22482 грн., 1\2 частина огорожі №1, 1\2 частина зливної ями «зя», 1\2 частина воріт №3.

16). Провести розподіл земельної ділянки при домоволодінні АДРЕСА_2, виділивши позивачці на 1\2 частину - земельну ділянку площею 510, 0 кв.м, визначену на плані зеленим кольором, виділивши ОСОБА_1, як власнику на 1\2 частину земельну ділянку, площею 510, 0 кв.м, визначену на плані синім кольором. У загальному користуванні обох співвласників залишити земельну ділянку, площею 281,6 визначену на плані червоним кольором.

17). Зобов'язати ОСОБА_2 провести наступні роботи для проведення розподілу домоволодіння в натурі:

Влаштувати сходовий марш для доступу на 2-й поверх (проект і будівництво якого необхідно погоджувати із спеціальним органом)

- Пробити дверний проріз в приміщення 1-7, площею 18,4 кв.м для входу до нововлаштованої квартири №2:

- Приміщення 1-9, площею 19,2 кв.м переобладнати під кухню. В нововлаштованій кухні встановити газ, підвести водопостачання, та відвід стічних вод.

18) Закласти проріз з вулиці до приміщення підвалу 1-12

Зобов'язати ОСОБА_1 провести наступні роботи для проведення розподілу домоволодіння в натурі:

- Закласти дверний проріз з вулиці до приміщень підвалу 1-12 та 1-13

Звернутися до відповідних установ для отримання дозволу на виконання проектних робіт та зазначених переобладнань.

Стягнути з ОСОБА_1 на її користь 35420 грн. 50 коп. -компенсації за зміну ідеальних часток співвласників. Стягнути з ОСОБА_1 на її користь понесені по справі витрати у сумі 8421 грн. 20 коп.

Відповідач заперечував проти позовних вимог , вказуючи на те , що земельні ділянки по АДРЕСА_2 , по АДРЕСА_3, по АДРЕСА_1 та будинок по АДРЕСА_1 придбані на особисті кошти відповідача , отримані ним за договором дарування від 6 листопада 2000 року та договором позики від 10 квтня 2007 року. Спірні автомобілі відчужені з відома позивачки і грошові кошти від продажу них були поділені сторонами. Щодо будинку на АДРЕСА_2 , то на момент розлучення він не був завершений будівництвом і до введення в експлуатацію були проведені значні будівельні роботи , а тому він не може розглядатись як спільна сумісна власність подружжя.

В зустрічному позові ОСОБА_1 просив визнати спільною сумісною власністю земельну ділянку по АДРЕСА_4 , що була приватизована , посилаючись на істотне збільшення її вартості в період шлюбу.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 1 серпня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за нею право власності на 1\2 частину земельної ділянки площею 0,120 га по АДРЕСА_3. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості її частки в автомобілі «Форд Сієра»держномер 1169 АП у розмірі 6712 грн. Стягнено з ОСОБА_1 на користь позивачки 357 грн.74 коп. судового збору , 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1554 грн. 95 коп. витрат на правову допомогу.

В решті позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя -відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить апеляційний суд змінити рішення Дніпропетровського районного суду , задовольнивши його зустрічний позов про визнання за ним права власності на 1\2 частину земельної ділянки по АДРЕСА_2 , а решту рішення залишити без змін.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення частково скасувати , в частині відмови їй в задоволенні позову про поділ земельних ділянок по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на 1\2 частину будинку АДРЕСА_2 і виділити її в натурі , визнати частково недійсним свідоцтво про право власності відповідача ОСОБА_1 на зазначений будинок ; визнати за нею право власності на 1\2 частину земельної ділянки площею 0,102 га по АДРЕСА_2 та визначити порядок користування ним ; визнати за нею право власності на 1\2 частину земельної ділянки площею 0,2361 га і 1\2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 ; визнати за нею право власності на 1\2 частину автомобілів НОМЕР_1, Хонда СКУ»д/н НОМЕР_2, «Мерседес Бенц Віто»д/н НОМЕР_3 та у зв»язку з їх відчуженням стягнути з відповідача грошову компенсацію їх 1\2 частини згідно звітів про експертну їх оцінку відповідано в сумах 84750 грн.,118715,5 грн. і 789170,75 грн. А всього 282636,25 грн. ; , стягнути з відповідача ОСОБА_1 судові витрати в повному обсязі.

Вислухавши учасників процесу , що з"явилися , вивчивши матеріали справи , законність та обгрунтованість рішення суду , колегія суддів вважає , що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхили, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково , а рішення суду першої інстанції -частково скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення за наступними підставами.

Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення , яким суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства , вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 1997 по 2009 рік ( т.1 ар. сп.7,10) . Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 2 березня 2009 року ( т.1 ар. сп. 9) , яким було розірвано шлюб сторін , також встановлено , що шлюбні відносини та спільне проживання сторін були припинені з 23 січня 2009 року.

У вище вказаний період часу було придбано спірне майно , а саме : будинок та земельна ділянка по АДРЕСА_1 , земельні ділянки по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 Дніпропетровського району Дніпропетровської області, автомобілі «Форд Сієрра»д/н НОМЕР_6, «Фіат Добло»д/н НОМЕР_1, Хонда СКУ»д/н НОМЕР_2, «Мерседес Бенц Віто»д/н НОМЕР_3.

Також було зведено житловий будинок на земельній ділянці по АДРЕСА_2, право власності на який відповідач оформив після розірвання шлюбу на підставі рішення Підгородненської міської ради №154 від 16.09.2009 року.

Відповідно до положень ч.2 ст.60 Сімейного кодексу України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. У відповідності до положень ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна , що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя , частки майна дружити на чоловіка є рівними , якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. У відповідності до правил ст. 71 СК України майно , що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжі, ділиться між ними в натурі , а при не досягненні угоди -ділиться рішенням суду. Присудження компенсації за частку майна допускається за згодою того з подружжя , кому вона виділяється.

Вирішуючи питання щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсації вартості її частки в автомобілі «Форд Сієра»дн НОМЕР_6 у розмірі 6712 грн. , суд першої інстанції обґрунтовано виходив із вище наведених положень законодавства і в даній частині -рішення сторонами не оскаржується .

Відмовляючи позивачці за головним позовом в стягненні компенсації за проданий 26 березня 2008 року ( т.2 ар. сп. 150-151) відповідачем автомобіль «Мерседес Бенц Віто»д/н НОМЕР_3 суд першої інстанції правильно і у відповідності до роз»яснень , що містяться в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб , розірвання шлюбу , визнання його недійсним та поділ спільного майна»від 21 грудня 2007 року виходив із того , що на даний період часу сторони проживали однією сім»єю , а тому вважається , що рішення про реалізацію спільного майна вони приймали спільно та спільно витрачали отримані кошти.

Виходячи з наведеного , підстав для задоволення в цій частині апеляційної скарги ОСОБА_2 колегія суддів не вбачає.

Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з відповідача за головним позовом компенсації за решту придбаних за період шлюбу автомобілів ( т. 1 ар. сп. 65) та відчужених відповідачем ( т. 1 ар. сп. 65, т. 2 ар. сп. 137-158) суд першої інстанції виходив із того , що суду не було надано доказів відчуження відповідачем вищевказаних автомобілів без згоди позивачки і використання отриманих внаслідок цього коштів не в інтересах сім»ї.

Однак , погодитись з такими висновками не можна. Так , як вбачається з вище вказаного рішення про розірвання шлюбу сторін , вони припинили шлюбні відносини та спільне проживання з 23 січня 2009 року ( т. 1 ар. сп. 9) , а автомобілі НОМЕР_1 та «Хонда СКУ»д/н НОМЕР_2 були зняті з реєстрації та продані відповідачем через «Українську товарну біржу» 26 січня 2009 року ( т. 2 ар. сп. 138- 149).

Колегія суддів вважає , що в даній частині апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити , а рішення суду скасувати та в цій частині ухвалини нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 компенсації вартості частки позивачки в реалізованих автомобілях , а саме : в автомобілі НОМЕР_1 в розмірі 84750 грн. ; в автомобілі «Хонда СКУ»держномер НОМЕР_2 у розмірі 118716,5 грн. , а всього -203466грн. 50 коп. , при цьому взявши за основу розрахунків звіти про експертну оцінку транспортних засобів ( т.1 ар. сп. 28-42,43-57) , оскільки згідно до положень ст.212 ЦПК України суд оцінює належність , допустимість , достовірність кожного доказу окремо , а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності. З цих же міркувань , колегія суддів вважає дані про оцінку вище вказаних транспортних засобів , що містяться у висновках експертних автотоварознавських досліджень спеціаліста , що були проведені перед продажем останніх транспортних засобів такими , що не можуть бути покладеними в основу розрахунку ( т. 2 арн. сп. 140-143,146-149).

Визнаючи за позивачкою ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину земельної ділянки площею 0,12 га по АДРЕСА_3 , суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того , що даний об»єкт являється спільною сумісною власністю сторон по справі , який було придбано за договором купівлі-продажу від 14 березня 2008 року ( т.1 ар. сп. 144) і не врахував достатніми заперечення відповідача ОСОБА_1 про те , що гроші на придбання даної земельної ділянки були отримані від його матері в борг за рік до цієї події -10 квітня 2007 року. Окрім цього , як вбачається з матеріалів справи , документи на дану земельну ділянку продавець її ОСОБА_6 отримала лише 15 січня 2008 року ( т. 1 ар. сп. 144). Таким чином в даній частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін , тим паче , що воно сторонами не оскаржується.

Колегія суддів вважає , що вирішуючи спір щодо права власності на земельну ділянку , площею 0,102 га, розташовану за адресою АДРЕСА_2 , суд першої інстанції правильно відмовив ОСОБА_2 в задоволенні вимог про визнання права власності на 1\2 частину її та поділ , оскільки договір купівлі-продажу ( т.1 ар. сп. 142) було укладено 6 листопада 2000 року на гроші , які були подаровані ОСОБА_1 його матір»ю 6 листопада 2000 року у розмірі 857 грн. ( т.1 ар. сп.97-99) і цей догововір ніким оспорений не був , і у відповідності до положень ч.1 ст. 57 СК України та анологічних положень ч.1 ст. 24 КпШС України вказана спірна земельна ділянка не є об»єктом спільної сумісної власності подружжя. Виходячи з наведеного , в задоволенні даної частини апеляційної скарги ОСОБА_2 слід відмовити , а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Колегія суддів вважає правильним і відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на 1\2 частину житлового будинку , що розташований на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2 , оскільки свідоцтво про право власності на нього на ім.»я ОСОБА_1 було видане 18 вересня 2009 року ( т.1 ар. сп. 12) , а шлюб сторін було розірвано рішенням Дніпропетровського районного суду від 2 березня 2009 року , яке набрало законної сили 13 березня 2009 року ( т. 1 ар. сп.9) , на підставі якого було видано свідоцтво про розірвання шлюбу 31 березня 2009 року ( т. 1 ар. сп. 10). Тобто в період шлюбу сторін такий об»єкт спільної сумісної власності , як вище вказаний житловий будинок не існував , а тому на нього не може бути визнано право спільної сумісної власності подружжя , взначені долі кожного з подружжя , проведено розділ житлового будинку в натурі. Позовних же вимог про визнання права власності на частину будівельних матеріалів , з яких збудовано вище вказаний житловий будинок , заявлено не було. Доводи ОСОБА_2 про проживання її та членів її сім»ї в вище вказаному новозведеному будинку з 2006 року самі по собі суттєвого значення для вирішенні питання не мають , а тому виходячи з наведеного , підстав для задоволення в даній частині апеляційної скарги не встановлено , і в цій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відмовляючи в задоволенні прозовних вимог ОСОБА_2 про визнання за нею права власності 1\2 частину земельної ділянки площею 0,2361 га , розташовану за адресою АДРЕСА_1 та на 1\2 частину житлового будинку , розташованого на вище вказаній земельній ділянці , суд першої інстанції виходив із того , що оскільки між відповідачем ОСОБА_1 та його матір»ю ОСОБА_9 було укладено 10 квітня 2007 року договір позики на суму 404000 грн. ( т.1 ар. сп. 86) , згідно умов якого гроші передаються на придбання саме земльної ділянки та будинка , розташованих за вище вказаною адресою , це майно не являється об»єктом спільної сумісної вланості.

Однак , погодитись з такими висновком не можна. Так , як вбачається з матеріалів справи 10 квітня 2007 року ( т. 1 ар. сп. 90-94) ОСОБА_1 купив , а ОСОБА_10 продав земельну ділянку та житловий будинок , який на ній розташований. Згідно до положень ст.ст. 60-62 СК України на вище вказані об»єкти у сторін по справі виникла спільна сумісна власність подружжя.

Доводи ОСОБА_1 про те , що вище вказане майно було придбане на гроші , взяті в борг у матері ОСОБА_9 самі по собі суттєвого значення не мають , оскільки джерело отримання грошей в даному випадку не відноситься до переліку , що міститься в ч. 1 ст. 57 СК України , а значить не може бути віднесено до майна , що є особистою приватною власністю відповідача за основним позовом. Сама ж ОСОБА_9 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 не оспарювала.

Посилання відповідача ОСОБА_1 на те , що позивачка не має права на частину домоволодіння АДРЕСА_1 , оскільки вона не визнала своєї частки боргу при розгляді справи за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу та процентів за договором позики ( т. 2 ар. сп. 110-112) являються безпідставними , оскільки у відповідності до положень ч.3 ст. 65 СК України на укладення договору , який виходить за межі дрібного побутового , потребується згіда іншого з подружжя , чого встановлено не було.

Виходячи з вище наведеного , колегія суддів вважає за необхідне задовольнити в цій частині апеляційну скаргу ОСОБА_2 та її позовні вимоги в цій частині , рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення про визнання права власності на 1\2 частину земельної ділянки та житлового будинку , розташованого за адресою АДРЕСА_1.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про безпідставність відмови рішенням суду першої інстанції в задоволенні його зустрічних позовних вимог про визнання за ним права власності на 1\2 частину земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_4 визнати обґрунтованими не можна. Так , як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка площею 0,109 га зареєстрована за ОСОБА_2 і була виділена їй рішенням П сесії ХХУ скликання Підгороднянської міської ради від 5 червня 2002 року ( т. 1 ар. сп. 95) , про що видано Державний акт про право приватної власності на земельну ділянку. У відповідності до положень п.5 ч.1 ст. 57 СК України ( в редакції , що набрала законної сили 12 червня 2012 року) вказане майно відноситься до майна , що є особистою приватною власністю в даному випадку дружини.

Оскільки зміни до ч. 2 ст.61 СК України про визнання об»єктом права спільної сумісної власності подружжя , зокрема земельної ділянки , що була приватизована в період шлюбу , були внесені тільки у січні 2011 року та скасовані 12 червня 2012 року , тому не можуть бути застосовані до тих правовідносин, які виникли до набрання чинності цих положень.

Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом»якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, зазначена земельна ділянка не може бути визнана об»єктом права спільної сумісної власності подружжя та не підлягає розподілу.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,ч.1 п.1,3 ст. 309,313,314,315,316,317,319 ЦПК України , колегія суддів ,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скаргу ОСОБА_1 -відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2012 року частково скасувати.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, третя особа виконавчий комітет Підгородненської міської ради Дніпропетровської області про поділ майна подружжя -задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину земельної ділянки полощею 0,2361 га і 1\2 частину житлового будинку , розташовані за адресою АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості її частки в автомобілі НОМЕР_1 у розмірі 84750 грн. ; в автомобілі «Хонда СКУ» держномер НОМЕР_2 у розмірі 118716,5 грн. , а всього -203466 грн. 50 коп.

В решті -рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення , однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили .

Судді