а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: vin.adminsud@meta.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2008 р. Справа № 2-а-9135/08
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Іващук Олену Іванівну,
При секретарі судового засідання: Задерей Ірина Василівна
За участю представників сторін:
позивача : Мельник Т.І.
відповідача : Іонов О.О.
розглянувши матеріали справи
за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до: комунального підприємства Редакція газети "Вісник Козятинщини"
про: стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені
ВСТАНОВИВ :
Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до комунального підприємства Редакції газети “Вісник Козятинщини”про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
Позов мотивовано тим, що, не виконуючи вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, відповідач не забезпечив встановленого нормативу одного робочого місця, призначеного для працевлаштування інваліда.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача позов не визнав, надав письмове заперечення від 29.07.2008 року, в якому зазначено, що у жовтні 2007 року на постійну роботу до комунального підприємства Редакції газети “Вісник Козятинщини”було прийнято ОСОБА_1, інваліда третьої групи, що підтверджується наказом №31 по редакції районної газети “Вісник Козятинщини”. Таким чином, забезпечено норматив одного робочого місця для працевлаштування інваліда у 2007 році. Стосовно зазначення в звіті про відсутність серед штатних працівників інваліда пояснив, що до звіту помилково не було включено працівника-інваліда ОСОБА_1
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з комунального підприємства Редакції газети “Вісник Козятинщини”8661,34 гривень штрафних санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів в 2007 році, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов'язаний був створити в 2007 році 1 робоче місце для працевлаштування інваліда, але на підприємстві-відповідача в 2007 році дане вакантне місце інваліда не було зайняте, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити штрафні санкції у розмірі 8661,34 гривень (середню річну заробітну плату за незайняте інвалідом робоче місце).
Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Статтею 18 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленою Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліде не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України
Згідно наданих суду документів, зокрема, звіту підприємства-відповідача про зайнятість і працевлаштування інваліда за 2007 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників в 2007 році на підприємстві-відповідача становила 8 осіб, згідно ст. 19 Закону із застосуванням правил арифметичного округлення кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2007 році визначена - 1 місце. Судом встановлено, що фактично середньооблікова чисельність працюючих інвалідів - штатних працівників, які мали інвалідність на підприємстві-відповідача, склала 1 особа, хоча у вищевказаному звіті вказано на відсутність штатного працівника-інваліда.
В судовому засіданні було оглянуто копію наказу №31 по редакції районної газети “Вісник Козятинщини”від 19.10.2007 року, згідно якого на посаду водія редакції газети “Вісник Козятинщини”з 19.10.2007 року прийнято ОСОБА_1. Довідкою до акту огляду МСЕК НОМЕР_1 посвідчується, що ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності загального захворювання. Інвалідність встановлена на строк до липня 2008 року.
Крім того, судом встановлено, що відповідачем давалося оголошення в газету “Вісник Козятинщини”стосовно необхідності працевлаштування в редакцію газети водія (бажано зі встановленою групою інвалідності), що підтверджується оголошенням в газеті “Вісник Козятинщини”№41 (8781), що вийшла 11.10.2007 року.
З аналізу положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" витікає, що підприємства самостійно займаються працевлаштуванням інвалідів в порядку ст.18 Закону, при цьому ст.18 Закону встановлено, що підприємства повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.
Наказом Державного комітету статистики № 420 від 19.12.2005 р., затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.
Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами.
Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Однак, судом встановлено, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.
Разом з тим, судом не враховуються посилання представника позивача на те, що ОСОБА_1 надто мало працював у підприємстві-відповідача (наказом №39 від 16.11.2007 року останнього звільнено з посади водія редакції газети), оскільки, по-перше, підставою для звільнення ОСОБА_1 була його заява про звільнення з вказаної роботи, а, по-друге, відповідно до п.1.8 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року №286, показник середньооблікової кількості штатних працівників використовується для визначення кількості зайнятих працівників за сферами економічної діяльності та ведення спостереження за змінами мобільності робочої сили. Суть його визначення полягає у тому, що зайнятий працівник враховується тільки один раз (за місцем основної роботи), незалежно від терміну трудового договору та тривалості робочого часу.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з комунального підприємства Редакції газети “Вісник Козятинщини” штрафних санкцій за нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда у 2007 році.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні позову Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства Редакція газети "Вісник Козятинщини" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 06.08.08
Суддя/підпис/ Іващук Олена Іванівна
Станом на 06.08.2008 року постанова не набрала чинності
Копія вірна:
Суддя:
Секретар: