Головуючий суду 1 інстанції - Селезньова Т.В.

Доповідач - Малієнко Н.В.

Справа № 22ц/1290/6260/12

Провадження № 22ц/1290/6260/12

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2013 року м. Луганськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого: Малієнко Н.В.,

суддів: Єрмакова Ю.В., Матвєйшиної О.Б.

при секретарі: Борзило О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Артемівського районного суду м. Луганська

від 16 жовтня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання батьківства, стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання батьківства, стягнення аліментів, посилаючись на те, що в серпні 2009 року вона проживала однією сім'єю з відповідачем ОСОБА_3 в орендованому будинку, вели разом спільне господарство, робили спільні покупки, разом фотографувались, а після того, як відповідач дізнався про вагітність розірвав з нею стосунки, бо не хотів народження дитини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_4. Дитина проживає з позивачкою, ОСОБА_2 не працює, своїх доходів не має, потребує допомоги відповідача, а відповідач ніякої допомоги не надає хоча має постійну зарплату.

Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 16 жовтня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Посилаючись на ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_2 надала апеляційну скаргу і просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Стаття 213 ЦПК України наголошує, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд згідно ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Однак, позивачка, звертаючись до суду не надала доказів на підтвердження походження дитини саме від відповідача та відмовилась від проведення можливих у даному випадку експертиз по визначенню походження дитини, дослідженню вагітності на предмет строку зачаття.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

При розгляді справи судом першої інстанції, сторони підтвердили, що познайомилися 3.08.2009 року, почали зустрічатися, мали інтимні стосунки, а в кінці серпня на початку вересня 2009 року стосунки припинилися.

Частина 2 статті 128 Сімейного кодексу України наголошує, що підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до цивільно-процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачки народився син- ОСОБА_4, відомості про батька якого в свідоцтві про народження дитини вказані на підставі ч.1ст.135 СК України за вказівкою матері (а.с.7,24) та дитина проживає разом із позивачкою за її місцем реєстрації -АДРЕСА_1 (а.с.10).

Відповідями Луганської міської багатопрофільної лікарні №3 від 16.11.2011 року та 26.12.2011 року, медичною документацією на ім.*я позивачки, підтверджується, що ОСОБА_2 взята на облік по вагітності в жіночу консультацію в термін 15 тижнів 24.10.2009 року, на момент пологів -строк вагітності мав 39 тижнів, має А(11) другу Rh (+) позитивну групу крові, чоловіком вказаний ОСОБА_3, у якого друга група резус фактор (+), передбачуваний строк пологів 7.04.2010 року, пологи -17.04.2010 року, строкові, партнерські (а.с.9, 50, 73-74, 86-116).

З пояснень свідка ОСОБА_5, працюючої лікарем-гінекологом, слідує, що пологи у позивачки відбулися вчасно, вагітність доношена, зачаття мало місце приблизно 12.07.2009 року, у період з 1 по 16 липня 2009 року, що дані про термін вагітності і час зачаття визначався зі слів позивачки про останні критичні дні, з обстежень плоду, вагітність могла наступити пізніше 14.07.2009 року, але не пізніше 26.07.2009 року. Дані про батька в карті вагітної вказані зі слів вагітної, кров, як донор здавав ОСОБА_3

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 9 Постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», убачається, що відповідно до ст. 213, 215 ЦПК рішення щодо визнання батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або оспорюють заявлені вимоги чи заперечення проти них. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Але надані ОСОБА_2 докази, носять суперечливий характер, оскільки згідно даних медичної документації та пояснень свідка ОСОБА_5, лікаря-гінеколога, які не були позивачкою спростовані,строк зачаття дитини припадає на липень 2009 року, тобто, період коли сторони ще не були знайомі і не виключається можливість походження дитини від іншого чоловіка, ще до знайомства з ОСОБА_3, а спільний фотознімок сторін в компанії з іншими особами не доказує походження дитини від відповідача.

У інформаційному листі від 05 липня 2011 року № 6-816\0\4\-11 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо деяких спірних питань судової практики, у п. 6 зазначено, що якщо дитина народилася не раніше 01 січня 2004 року, то предмет доказування визначений ч. 2 статті 128 СК України (підставами для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи) мається на увазі біологічне походження. Одним з важливих доказів є відповідна експертиза (судова-генетична тощо), яка оцінюється за правилами ст. 212 ЦПК України.

Судом першої інстанції при розгляді справи обговорювалось питання про можливість призначення генетичної експертизи. Метою проведення такої експертизи було встановлення факту кровного споріднення (встановлення біологічного батьківства) між відповідачем та дитиною, але заявою від 1.10.2012 року (а.с.163) ОСОБА_2 відмовилася від її проведення, хоча відповідач погоджувався надати зразок ДНК для з*ясування цього питання (а.с.65, 77).

При викладених обставинах, колегія суддів вважає, що інші письмові докази , які є у матеріалах справи та на які посилається позивачка, як на достатні докази для визнання батьківства , без визначення біологічного походження дитини, недостатні та не дають апеляційному суду можливості щодо задоволення вимог про визнання батьківства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у повному обсязі дослідив надані позивачкою докази, перевірив доводи сторін в межах заявлених вимог, правильно встановив обставини по справі і висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та законі, підстав для скасування рішення не вбачається.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і висновків суду не спростовують.

Колегія суддів, керуючись ст.ст. 303-304, 307, 308, 314, 315, 324, 325 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 16 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів після його проголошення.

Головуючий:

Судді: