ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-67/16472-2012 23.01.13

За позовом До Про Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва стягнення 9 862 042,33 грн.

Суддя Куркотова Є.Б.

Представники:

від позивача - Лазаренко Ю.Г. - представник за довіреністю

від відповідача - Турченко Д.Л. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонере товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (відповідач) заборгованості за надані з 01.08.2011 по 30.06.2012 послуги з постачання питної води та приймання стічних вод в розмірі 9 550 717,59 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 148 463,78 грн., інфляційних втрат у розмірі 22 242,61 грн., пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 140 618,35 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем згідно укладеного договору № 02723/2-04 від 08.07.2003 рахується заборгованість по оплаті за надані послуги з водопостачання та водовідведення, яка за період з 01.08.2011 по 30.06.2012 становила 9 550 717,59 грн.. З посиланням на положення договору, керуючись нормами Цивільного кодексу, враховуючи допущене прострочення в оплаті, позивачем заявлені до стягнення в судовому порядку сума боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.11.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 12.12.2012 р.

У судовому засіданні 12.12.2012 оголошувалась перерва до 26.12.2012.

У судовому засіданні 26.12.2012 оголошувалась перерва до 23.01.2013.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позов визнав частково у розмірі суми боргу 3 873 831,95 грн. Представник відповідача у судовому засіданні посилався на безпідставність вимог позивача щодо оплати питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання, поставленої до теплових пунктів, які йому не належать.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд також зменшити розмір пені до 1 000,00 грн. у зв'язку з його скрутним фінансовим становищем.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено договір №02723/2-04 від 08.07.2003 на послуги водопостачання та водовідведення.

Відповідно до п.1 договору позивач зобов'язався постачати відповідачу питну воду, приймати каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин, а останній -оплачувати надані послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 1 липня 1994 р.

Кількість поданої води згідно п.п. 3.1, 3.2 договору передбачено визначати за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал. Якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі роботи водолічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою роботи водолічильника, але не менше 10-ти днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не проводиться.

Кількість стічних вод згідно п. 3.3 договору визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Строк оплати за договором відповідно до умов п. 3.4 встановлений п'ять днів з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи.

Відповідно до розділу 7 договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Спір переданий на розгляд суду у даній справі виник внаслідок наявної заборгованості відповідача за договором №02723/2-04 від 08.07.2003, яка за даними позивача становить суму в розмірі 9 550 717,59 грн., що несплачена за спожиті з 01.08.2011 по 30.06.2012 послуги з постачання води та приймання стічних вод.

При цьому Відповідач визнає позов лише частково, не погоджуючись оплачувати вартість питної води, що використовується ним в своїй господарській діяльності для потреб гарячого водопостачання.

Заявлені позовні вимоги про стягнення боргу та нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат суд задовольняє при врахуванні наступного.

Предметом Договору є забезпечення Відповідача послугами з постачання питної води, якість якої повинна відповідати вимогам ДОСТу 2874-82 «Вода питна», та приймати від нього в систему каналізації м. Києва стічні води (п.2.1. Договору).

Кількість води, що подається Позивачем та використовується Відповідачем, визначається за показниками водолічильників зареєстрованих Позивачем (п. 3.1. Договору).

Кількість стічних вод, які надходять у систему каналізації м. Києва, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильників (п. 3.3. Договору).

Об'єми наданих послуг з водопостачання та водовідведення фіксуються сторонами в актах про зняття показань з приладів обліку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З наведеного вбачається, що підставою для отримання оплати виконавцем є саме надана замовнику послуга. Умови Договору в частині надання відповідачу послуг з постачання питної води, яка ним в подальшому використовується для надання послуг з гарячого водопостачання, відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, вважаються виконаними з моменту передачі відповідачу послуги з постачання питної води, що відбувається на межі балансової належності.

Межа балансової належності - це лінія розподілу елементів систем водопостачання та водовідведення і споруд на них між власниками або користувачами (ч. 13 п.1.2. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила)).

Відповідно до п.3.7. Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.1 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється споживачами чи виконавцями житлово-комунальних послуг за показаннями водолічильників.

Пунктом 3.13. цих правил передбачено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності (абз.2).

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором (абз.3).

При цьому, згідно п.1.2 цих Правил, виробник послуг централізованого водопостачання та водовідведення - суб'єкт господарювання, що виробляє або створює послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - виробник).

Згідно приписів статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1). Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч.2). Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах (ч.3). Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами (ч.5).

Разом з тим, суд зазначає, що спір у даній справі виник з приводу оплати послуг з водопостачання та водовідведення, обсяги яких сторонами визначено актами у відповідності з умовами договору, а не у зв'язку із оплатою обсягів води, яка є сировиною для виробництва гарячої води, як про це зазначає відповідач, а відтак їх правовідносини регулюються умовами договору, виходячи із складених двосторонніх актів.

Із встановлених судом обставин справи вбачається, що представники позивача разом з уповноваженими представниками відповідача, щомісячно, знімають показники з водолічильників, які знаходяться на межі балансової належності, та визначають об'єми наданих послуг з постачання питної води, що передається відповідачу для її подальшого використання ним у своїй господарській діяльності щодо забезпечення споживачів послугою з гарячого водопостачання. Показники з водолічильників були внесені в акти про зняття показників з приладів обліку, що є документами первинного бухгалтерського обліку. Акти про зняття показань з приладів обліку, що підписані та погоджені повноважними представниками відповідача, були складені відповідно до умов чинного Договору.

Відповідачем не доведено, що сторонами не дотримано визначений умовами договору порядок зняття показників лічильників, відповідач проти правильності визначення такого обсягу та вартістю наданих послуг у порядку, передбаченому п. 3.5. договору, заперечень не надав, а його заперечення зводились до неврегульованості умовами договору оплати поставленої холодної води для виготовлення гарячої.

Відповідач не надав доказів того, що він уклав договір і оплачує послуги будь-якої особи, крім позивача, з постачання питної води для підігріву або послуги з постачання гарячої води.

Відтак виконуючи свій обов'язок із оплати за частину поставленої і облікованої води, відповідач на виконання умов договору зобов'язаний був оплатити і за ту кількість поставленої і облікованої води, яка в подальшому використовувалась на підігрів.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Вищого господарського суду України від 16.05.2012 у справі № 3/75-64/269, від 27.11.2012 у справі № 52/237-35/143-2012, від 30.10.2012 у справі №37/129-69/131-2012.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, зокрема те, що позивачем належними доказами доведено виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань з надання послуг відповідно до умов договору, а відповідачем вказане не спростовано та доказів оплати отриманих від позивача послуг за період з 01.08.2011 по 30.06.2012 на суму 9 550 717,59 грн. не надано, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині.

Разом з тим, позивач стверджує, що відповідачем порушені строки розрахунку за надані за договором послуги на постачання питної води та приймання стічних вод.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 4.2 договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Дослідивши приєднаний до позову розрахунок, враховуючи вимоги статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд дійшов висновку, що пеня була розрахована позивачем у розмірі 140 618,35 грн., що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, а отже підлягає стягненню.

Відповідно до приписів частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання зобов'язання перед позивачем за договором № 02723/2-04 від 08.07.2003, суд перевіривши розрахунок позивача, дійшов висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача 22 242,61 грн. інфляційних втрат та 148 463,78 грн. -3% річних.

Разом з цим, відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд зменшити розмір пені до 1 000,00 грн., обґрунтовуючи таке зменшення тим, що згідно умов договору відповідач купував послуги з водопостачання виключно для потреб населення та те, що відповідач є комунальним підприємством, основним джерелом отримання коштів для розрахунку за отримані від позивача послуги є надходження платежів від населення за комунальні послуги.

Відповідно до ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України розмір неустойки може бути зменшено рішенням суду, якщо він явно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення для справи.

Згідно п.3 ст.83 ГПК України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що причиною несвоєчасної оплати за послуги з водопостачання є те, що кінцеві споживачі цих послуг несвоєчасно розраховуються за їх споживання. Таким чином в діях відповідача щодо несплати в строк повної вартості послуг з водопостачання відсутній прямий умисел, оскільки зазначена ситуація стала наслідком прострочення населенням оплати послуг з водопостачання.

З урахуванням встановлених судом обставин щодо розміру заподіяних позивачу збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем спірного зобов'язання та розміру прострочених сум, суд відповідно до вимог ст. 233 ГК України вважає можливим зменшити розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача відповідно до умов п. 4.2 договору пені до 1 000,00 грн.

Аналогічний висновок містить постанова Вищого господарського суду України від 25.08.2011 у справі №7/551.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 9 550 717,59 грн. суми основного боргу, 22 242,61 грн. інфляційних втрат, 148 463,78 грн. - 3% річних, а також 1 000,00 грн. пені з урахуванням здійсненого судом зменшення її розміру на підставі п.3 ст.83 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, код 03366612) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1 А код 03327664) 9 550 717 (дев'ять мільйонів п'ятсот п'ятдесят тисяч сімсот сімнадцять) грн. 59 коп. суми основного боргу, 148 463 (сто сорок вісім тисяч чотириста шістдесят три) грн. 78 коп. три проценти річних, 22 242 (двадцять дві тисячі двісті сорок дві) грн. 61 коп. інфляційних втрат, 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. пені, 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Б. Куркотова

Рішення підписано 24.01.2013