Справа № 2-27
2008 р
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
09 червня 2008 року смт Віньківці.
Місцевий Віньковецький районний суд Хмельницької області у складі головуючого судді Потапова О.О.
При секретарі Паньковій О.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,
В С Т А Н О В И В :
До суду з позовом звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2, просили стягнути з фермерського господарства „Волошин” та голови цього фермерського господарства ОСОБА_3 моральну шкоду по 2500 грн. на кожну особу та 5000 грн. кошти за невиконане зобов'язання. Зазначили, що член їхньої сім'ї ОСОБА_4 загинув на виробництві. Він намагався усунути наслідки надзвичайної ситуації відключав трансформатор і загинув від дії електричного струму.
Голова фермерського господарства ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання відшкодувати сім'ї за пам'ятник загиблому 5000 грн., але зазначене зобов'язання не виконав. Цим та загибеллю утриманця сім'ї спричинив позивачам моральну шкоду.
В судовому засіданні позивачі та їх представник підтримали та уточнили свої вимоги. Просили стягнути з ОСОБА_3 як з голови фермерського господарства та з самого господарства „Волошин” 5000 грн. за пам'ятник; 46 500 грн. - одноразової допомоги; по 2 500 грн. на кожного позивача - моральну шкоду; 9 300 грн.- заподіяної смертю утриманця шкоди, 2583 грн. - втрати заробітку ОСОБА_4
Позивачка зазначила, що фермер частково сплатив кошти в сумі 400 грн. на проведення медичного дослідження трупа потерпілого та 1000 грн. дав на похорони і ще зобов'язався дати кошти на пам'ятник. Також просив її не звертись зі скаргами до державних органів у зв'язку з загибеллю чоловіка на виробництві, після того як комісія яка розслідувала нещасний випадок дала заключення, що травма не пов'язана з виробництвом.
Відповідач як фізична особа вимоги не визнав. Також не визнав вимоги як представник фермерського господарства. Показав, що дійсно писав розписку, але змушений був її писати під тиском позивачки яка погрожувала зверненням до суду , та постійно телефонувала йому. Також тиск був зі сторони осіб які розслідували нещасний випадок на виробництві.
Представник відповідача заперечував проти позову, наголошуючи, що угода написання розписки є одностороннім правочином, а в судовому засіданні відповідач відмовився від цього правочину, а тому немає між сторонами будь-яких зобов'язань. Моральна шкода недоведена позивачами через недоведеність вини відповідача в загибелі працівника ОСОБА_4
Представник ВАТ „Хмельницькобленерго” зазначив, що позивачка не вимагає відшкодування шкоди з його підприємства заподіяної смертю чоловіка.
Представник третьої особи - фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відділення виконавчої дирекції в Ярмолинецькому районі / далі - фонду/ просив винести рішення відповідно до закону.
Заслухавши сторони, вивчивши письмові докази слід вважати позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.
Встановлено, що 06.08 2006 року о 8.30 год в трансформаторній підстанції с. Майдан -Олександрівський , ВІньковецького району був знайдений труп ОСОБА_4
Згідно медичного висновку він помер від ураження електрострумом. На той час останій перебував у трудових відносинах з фермерським господарством „Волошин „ с.М- Олександрівський, Віньковецького району, Хмельницької області. Керівник фермерського господарства ОСОБА_3 надав кошти 400 грн. дружині за проведення медичного дослідження загиблого та 1000 грн. сину загиблого та пообіцяв виплатити кошти 5000 грн. на пам'ятник , це сторонами не заперечується.
Також не оспорюється, що ОСОБА_4 працював у фермерському господарстві „Волошин” робітником і після відключення намагався подати електроенергію на територію ферми. Загинув від дії електроструму в трансформаторній підстанції.
В судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існувала усна домовленість після смерті її чоловіка про те, що останній надасть їй 5000 грн. для встановленням пам'ятника загиблому, при умові, що вона не буде звертатись в держані органи по факту загибелі чоловіка. Існування такої домовленності в судовому засіданні підтвердила свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7.
ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зазначили, що відповідачка скаржилась на те, що відповідач не дає коштів на пам'ятник . ОСОБА_7 виїзжав по місцю її проживання і в його присутності відповідач добровільно написав розписку. В ній він зобов'язався повернути кошти 5000 грн. відповідачці. Ініціатива написання розписки виникла між сторонами. ОСОБА_3 запевнив, що будуть повернуті ці кошти після збору врожаю.
Відповідно до ст. 644 ч.1 ЦК України , якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.
Згідно пояснення позивачки і це не заперечував фермер, в січні - лютому 2007 року вона домовилась з ОСОБА_3 Той пообіцяв їй кошти на встановлення пам'ятника загиблому в сумі 5000 грн.. Обіцянки не дотримався, тому вона написала скаргу, розглядати яку виїхав свідок ОСОБА_7
Тобто в січні - лютому між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 була укладена усна угода про надання останній коштів 5000 грн. на виготовлення пам'ятника. В підтверджені цієї угоди в червні 2007 року фермер написав розписку. В обмін на ці кошти він требував мовчання від ОСОБА_1, тобто, щоб вона не зверталась зі скаргами по поводу актів Н-1 та НВП складених комісією по розслідуванню нещасного випадку з її чоловіком.
В дослідженій розписці датованій 05. 06. 2007 року він зазначив, що обіцяє виплатити ОСОБА_1 за пам'ятник 5 тис. грн.. до серпня . Присутній при цьому свідок ОСОБА_7 зазначає, що розрахунок повинен був проведений в тому ж році , коли писалась розписка. Сторони не заперечують, що розписка писалась в 2007 році.
Тобто написанням розписки відповідач письмово підтвердив раніше діючий усний договір та взятий на себе за усним договором обов'язок виплатити кошти відповідачці. Умовою договору було те, що відповідачка не повинна звертатись до державних органів зі скаргами на нього про загибель чоловіка, а він дасть кошти на виготовлення пам'ятника.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна, або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом чи договором.
Умови договору позивачка виконала. З червня по серпень вона не зверталась до державних органів, а відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання своїх обов'язків. Про це засвідчив письмово в судовому засіданні мотивуючи це одностороннім правочином. Також не довів він, що на нього під час написання розписки спричинявся будь-який тиск.
Відповідно до ст. 509 ч.3 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Тобто, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.
Зазначені відносини між сторонами випливають із трудових правовідносин, оговорених ст. 9 закону України „По охорону праці”. В ній вказано, що роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати
потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору.
Слід вважати, що даючи обіцянку виплатити кошти, ОСОБА_3діяв від імені роботодавця, тобто фермерського господарства.
Позивачка висуває вимоги до фермера ОСОБА_2 та його господарства про стягнення 5000 грн..
Зазначені кошти слід стягувати з фермерського господарства „Волошин”, а не з фізичної особи ОСОБА_3, оскільки сім'я ОСОБА_3 не може відповідати за угоди пов'язані з діяльністю юридичної особи - фермерського господарства „Волошин”.
Відповідно до ст. 4 закону України „Про фермерське господарство” голова фермерського господарства укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України. Тому ОСОБА_3 як власник та керівник господарства був вправі укладати угоду з відповідачкою.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 правочин є дійсним в силу зазначеної норми права.
З аналізу наведених норм права випливає, що правовідносини із трудових переросли в цивільно правові після письмового засвідчення фермером договору про виплату коштів в обмін за мовчання відповідачки. Хоча вимога мовчати не ґрунтується на законі / це право громадянина оговорене Законом України „Про звернення громадян”/ проте умови договору вона виконала - не зверталась зі скаргами і в суді не оскаржувала недійсність правочину. Фермер, укладаючи таку угоду , страхував своє господарство від можливих негативних наслідків - скасування державними комісіями актів Н-1 та НВП.
За таких обставин з фермерського господарства „Волошин” слід стягнути на користь ОСОБА_1 5000 грн. Судом приймається до уваги надані відповідачем документи про важкий майновий стан фермерського господарства, проте ст. 1193 ЦК України не може бути застосовано, оскільки відшкодування випливає із договірних відносин, а не відносин пов'язаних із заподіянням шкоди.
Інші вимоги позивачів пов'язані з виплатою фермерським господарством „Волошин” коштів у зв'язку зі смертю утриманця та моральної шкоди позивачі не довели, оскільки такі вимоги пред'являються після встановлення нещасного випадку пов'язаного з травмою на виробництві.
З пояснень позивачки акти Н-1 та НВП скасовані і проводиться повторна перевірка нещасного випадку на виробництві з ОСОБА_4. Крім того господарство в цьому випадку не несе тягар відшкодування шкоди, оскільки відповідно до ст 9 закону України „Про охорону праці” відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" . В В частині відшкодування шкоди позов ОСОБА_1 розглядається судом в іншому проваджені.
Волошин В. та ОСОБА_1 також не довели, що невиконанням зобов'язання їм спричинена моральна шкоди. Вона та син зазначали, що перенисли важку психологічну травму у зв'язку зі смертю чоловіка та батька. Тому ОСОБА_2 у позові слід відмовити.
Керуючись ст. 202, 204, 638, 640, 644, 647,, 651 ч.1, 653 ч.5 ЦК України, ст. 9 Закону України „Про охорону праці”; ст.ст. 8,10, 60 , 212, 213, 214, 215 ЦПК України суд
В И Р І Ш И В :
Відмовити ОСОБА_2 в задоволені позовних вимог за їх недоведеністю.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з фермерського господарства „Волошин” с. Майдан -Олександрівський, Віньковецького району Хмельницької області на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 5000 / п'ять тисяч/ грн. у зв'язку з порушенням головою цього господарством зобов'язання пов'язаного з побудовою могильного пам'ятника.
Стягнути з фермерського господарства „Волошин” на користь держави витрати з інформаціно - технічного забезпечення розгляду цивільних справ 30 грн. та держмито 51 грн.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення , а апеляційна скарга протягом 20 днів з дня подання заяви.
Суддя -------------------