ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

06 червня 2012 р. Справа № 2а/0270/1712/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни

позивача: не прибув

відповідача: Клюса Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_2

до: управління МВС України у Вінницькій області

про: скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ :

9 квітня 2012 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали справи за позовом ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про скасування рішення та зобов'язати вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неправомірність дій управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області щодо відмови у винесені питання про надання статусу учасника бойових дій на розгляд комісії УМВС.

В судові засідання позивач не з'являвся, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Представник відповідача у судовому засіданні, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог та письмові заперечення, проти задоволення адміністративного позову заперечував у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що позивач звернувся до УМВС України у Вінницькій області з заявою про внесення питання про надання йому статусу учасника бойових дій на розгляд комісії УМВС у зв'язку з тим, що позивач з 3 по 6 травня 2006 року в с. Білоусівка Тульчинського району Вінницької області та 3 травня 2007 року в с. Михайлівка Тульчинського району Вінницької області приймав участь в первинній ідентифікації та знешкодженні вибухонебезпечних предметів часів Великої Вітчизняної війни.

Проте, як вбачається з дослідженого судом листа УМВС України у Вінницькій області від 02.11.2011 року за вихідним №2/М-24 позивачу відмовлено в задоволенні його заяви з посиланням на те, що наказом МВС України №1339 від 11.11.2003 року визначено перелік документів, які є підставою для набуття працівником експертних підрозділів органів внутрішніх справ України статусу учасника бойових дій. До переліку необхідних документів входить: виписка з особової справи про проходження служби в експертних підрозділах, допуск на право самостійного проведення робіт з пошуку, розрядження, транспортування, знешкодження вибухових пристроїв та акт знешкодження вибухового пристрою. Враховуючи те, що позивач не проходив службу в експертних підрозділах, не має допуску до проведення робіт із знешкодження вибухотехнічних речовин, а також особисто не проводив робіт із знешкодження вибухових пристроїв, відповідач повідомив ОСОБА_2 що підстав для винесення питання про надання статусу учасника бойових дій на розгляд комісії УМВС немає.

Проаналізувавши матеріали справи та надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмову в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту) Сил, у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно статті 6 цього Закону визначено інші особи, які належать до учасників бойових дій, зокрема у відповідності до п.11 - особи, які були залучені командуванням військових частин, державними і громадськими організаціями до розмінування полів і об'єктів народного господарства, та особи, які на мінних тральщиках брали участь у травленні бойових мін у територіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 не виїздив на знешкодження боєприпасів часів війни, а лише в межах службових обовязків отримував пояснення від осіб, що виявили вказані боєприпаси.

Позивач проходив службу на посаді інспектора ОГП Тростянецького РВ УМВС до посадових обов'язків якого не входило проведення робіт з пошуку, розрядження, транспортування, знешкодження вибухових пристроїв і речовин, не мав відповідного допуску.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивач не надав доказів, які б давали можливість зробити неспростовний висновок про його участь у розмінуванні та змешкодженні вибухових пристроїв, а тому висновок УМВС України у Вінницькій області про відмову у винесені питання про надання статусу учасника бойових дій на розгляд комісії УМВС позивачу є правомірним.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час згідно ч.2 ст.71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто, протягом розумного строку.

Згідно з ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Враховуючи те, що по даній справі відсутні витрати відповідача, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз судові витрати з позивача стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна