ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2012 р. м. Вінниця Справа № 2а/0270/1636/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Оніщенка Петра Анатолійовича

позивача: Порхун Л.М.

відповідача: ОСОБА_2

перекладача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області

до: громадянина ОСОБА_2

про: адміністративне затримання та примусове тримання в пункті тимчасового, -

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду 03 березня 2012 року звернулось Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області з позовом до громадянина Сомалі - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 про адміністративне затримання та примусове тримання в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.04.2012 року при проведенні оперативно-профілактичних заходів, направлених на протидію нелегальній міграції, співробітниками СГІРФО Ленінського, Замостянського, Староміського РВ УМВС України у Вінницькій області та ПОРВ «Вінниця» Державної Прикордонної Служби України за адресою: АДРЕСА_1 затримано громадянина ОСОБА_2, що нелегально прибув на територію України з Російської Федерації за відсутності документів, які б підтверджували його особу та надавали право перебування на території України. Оскільки вказаний громадянин Сомалі перебуває в Україні на нелегальному становищі, не вживає заходів стосовно своєї легалізації, у нього відсутні приймаюча сторона та кошти, необхідні для проживання в Україні, у позивача виникла необхідність в його затриманні та поміщенні у пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, документування у посольстві Республіки Сомалі в Російській Федерації з метою вжиття подальших заходів відповідно до чинного законодавства України з питань міграції. Разом з тим, як зазначає позивач, є підстави вважати, що громадянин ОСОБА_2 буде умисно уникати добровільного виїзду з України та використовуватиме її територію для нелегального переправлення у країни Західної Європи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Відповідач в судовому засіданні проти заявленого позову заперечив.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши докази в обґрунтування та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд установив наступне.

Громадянин Сомалі - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (з його слів), нелегально прибув 17 листопада 2010 року в Україну з території Російської Федерації за відсутності документів, які б посвідчували його особу та надавали право перебування на території України, що підтверджується матеріалами справи. Як встановлено в судовому засіданні, власного житла, приймаючої сторони, законних джерел існування на території України відповідач не має, у шлюбі з громадянкою України не перебуває та ніхто з його близьких родичів не є громадянином України, із заявою до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не звертався.

Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», зокрема ч. 2 ст. 14, визначено, що іноземці та особи без громадянства в разі незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України затримуються та в разі, якщо порушення ними законодавства України не передбачає кримінальної відповідальності, повертаються до країни попереднього перебування у встановленому порядку.

Разом з тим, згідно з 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»іноземці та особи без громадянства перебувають у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, протягом строку, необхідного для виконання рішення суду про примусове видворення, але не більше як на дванадцять місяців.

Відповідно до п. 3.1.3 Глави 1 Положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.10.2007р. № 390, поміщення іноземців до пункту тимчасового перебування здійснюється за направленням МВС України, Адміністрації Держприкордонслужби України чи Служби безпеки України або їх територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. До направлення долучаються документи, що посвідчують особу іноземця (за наявності), постанова суду про затримання іноземця або його примусове видворення, матеріали адміністративного затримання іноземця, передбачені законодавством України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, позовна заява з вимогою про затримання іноземця чи особи без громадянства може бути подана до суду лише з метою забезпечення можливості подальшого видворення, тобто рішення судом про таке видворення повинно бути прийнято до вирішення питання про затримання або якщо такі позовні вимоги заявлені в одній позовній заяві, то під час вирішення такої позовної заяви. Дана позиція знайшла своє відображення у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2012 року № 3 «Про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні», зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого адміністративного суду Українии від 20 червня 2011 року № 3.

Судом встановлено, що таке рішення про видворення за межі України громадянина Сомалі ОСОБА_2 управлінням Державної міграційної служби України у Вінницькій області не приймалось.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна