ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2012 р. м.Вінниця Справа № 2а/0270/3148/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Ковцун Ольги Мірчевни

позивача: Терещенкова Є.Г.

відповідача: Мавроді Р.Ф., Балуєва С.С.

третя особа: Тушевська Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Фуд"

до: Вінницької митниці

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області

про: визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

В липні 2012 року ТОВ "Інтер Фуд" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької митниці та Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товарів, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення надміру сплачених митних платежів.

В ході судового розгляду представником Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області заявлено клопотання про заміну статусу другого відповідача ГУДКС України у Вінницькій області на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача. Заслухавши думку представників позивача та Вінницької митниці суд задовольнив заявлене клопотання. У судовому засіданні представник третьої особи проти позовних вимог заперечував.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що при ввезенні товару ним було надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, проте вони не були враховані митним органом. Зазначає, що всупереч вимогам закону відповідачем не було застосовано послідовно всі методи визначення митної вартості товарів. Таким чином, протиправні дії Вінницької митниці призвели до того, що позивачем зайво сплачено ввізне мито в сумі 602 700,13 грн. А тому, позивач не погоджуючись з позицією митного органу звернувся до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідач проти позову заперечив, оскільки вважає, що митним органом було правомірно та обґрунтовано застосовано резервний метод визначення митної вартості, оскільки на вимогу митного органу позивачем не було надано додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару.

Суд, вислухавши пояснення сторін та третьої особи, дослідивши письмові докази по справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 4 листопада 2011 року між ТОВ "Інтер Фуд" та компанією Olam International Ltd. укладено зовнішньоекономічний контракт №0411/11, згідно умов якого продавець продає а покупець здійснює оплату за поставлений товар, а саме зневодненого молочного жиру з вмістом жиру 99,9%.

Вінницькою митницею під час митного оформлення імпортованого ТОВ "Інтер Фуд" зневодненого молочного жиру, в кількості 100 800 метричних тонн, виробництва Open Country Dairy Ltd., Нова Зеландія, по вантажно митній декларації № 401030000/2012/000545, було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів від 04.04.2012 року № 401000003/2012/000327/2, яким визначили митну вартість даного товару в розмірі 649 152,00 дол. США, або 6,44 дол. США за 1 мт. зневодненого молочного жиру, замість самостійно визначеної декларантом митної вартості 413 280,00 дол. США, або 4,1 дол. США за 1 мт.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивач, звернувся до суду з позовом до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення від 04.04.2012 року № 401000003/2012/000327/2 та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №401030000/2/0006 від 04.04.2012 р..

В декларації митної вартості №401030000/2012/000545 від 04.04.2012 р. позивачем було задекларовано вартість товару у відповідності до зовнішньоекономічного контракту №0411/11 від 04.11.2011 р., додатку №1 від 15.11.2011 р. та інвойсу №11/S/11965А від 16.11.2011 р.

На підтвердження митної вартості декларантом позивача були подані до вищезазначеної ВМД необхідні документи у відповідності з вимогами п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою КМУ № 1766 від 20.12.2006р.

Митним органом були проаналізовані митні оформлення митної вартості товарів, яка заявлена позивачем до митного контролю, в результаті чого було встановлено, що митна вартість товару, заявлена позивачем до митного контролю, значною мірою занижена від вартості подібних товарів, які були визначені митницею під час митного оформлення за іншими угодами та суперечила даним, які містяться в базі даних ЄАІС ДМСУ.

На підставі проведеного аналізу, митний орган прийняв рішення про неможливість прийняття методу визначення митної вартості за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються (метод 1).

Тому, посадовою особою митного органу до декларації митної вартості №401030000/2012/000545 було внесено запис про витребування додаткових документів згідно п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. №1766, а саме:

- договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

- копія вантажної митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.

З даним переліком позивача було ознайомлено, про що свідчить особистий підпис та дата ознайомлення - 04.04.2012 р. (зворотній бік а.с. 103). При цьому, декларантом було вказано, що зазначені документи надати немає можливості в зв'язку з їх відсутністю.

Оскільки декларант не надав всіх необхідних документів, які б підтверджували митну вартість товарів, відділом контролю митної вартості, на підставі наявних у нього відомостей, було здійснено митну оцінку із застосуванням положень ст. 273 МК України (чинного на момент вчинення спірних правовідносин) (далі - МК України), за методом 6 (резервний метод) і винесено рішення від 04.04.2012 р. №401000003/2012/000327/2, відповідно до якого була визначена митна вартість товару з розрахунку 6,44 дол. США/мт., а також винесено картку відмови в прийнятті митної деклараці, митному офрмлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 04.04.2012 р. №401030000/2/00006.

Вищезазначені рішення відповідача судом вбачається правомірними, виходячи з наведеного.

Відповідно до вимог статті 265 МК України, митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

Частиною першою статті 266 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); оцінки на основі віднімання вартості (метод 4); метод оцінки на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм, а також положень постанов Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" та від 20 грудня 2006 року № 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Судом вбачається, що нормами МК України не передбачено чітких підстав для витребовування додаткових документів, натомість, норми статті 267 МК України передбачають перелік витрат, які додаються до митної вартості, та відомостей, які впливають на її визначення.

Так, згідно з частиною першою статті 267 МК України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті.

Проте, нормами пункту 4 частини четвертої статті 267 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується, зокрема, якщо покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Згідно з частиною сьомою статті 267 МК України, при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант доведе, що така вартість є максимально наближеною до вартості однієї з нижченаведених операцій, яка здійснювалася одночасно з оцінюваними товарами або майже в той же час:

1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;

2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 271 цього Кодексу;

3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 272 цього Кодексу.

У разі застосування вимог частини сьомої цієї статті належним чином враховується наявна у митного органу та подана декларантом інформація щодо різниці в комерційних умовах продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині другій цієї статті, та витратах, які звичайно понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов'язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов'язані між собою.

Визначення вартості операцій, зазначених у пунктах 1 - 3 частини сьомої цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта і тільки з метою порівняння. Вартість цих операцій не може використовуватися замість вартості операцій з оцінюваними товарами.

Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Суд дійшов висновків, що вищезазначеними нормами пункту 4 частини четвертої статті 267 МК України прямо встановлено обмеження можливості використання методу визначення митної вартості за ціною угоди для випадків наявності зв'язку між позивачем та відповідачем. Проте, дана правова норма містить посилання на можливість використання першого методу за умови відсутності впливу взаємозв'язку на визначення митної вартості.

Також судом вбачається, що частинами четвертою та сьомою статті 267 Митного кодексу України визначено обов'язок декларанта щодо доведення відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Крім того, суд вважає, що нормами частини сьомої статті 267 МК України передбачено порядок та процедуру такого доведення. Даний порядок передбачає врахування, зокрема, вартості операцій, що здійснювалися з ідентичними або подібними (аналогічними) товарами, при цьому подання таких відомостей є обов'язком декларанта, який диспозитивно відповідає праву митного органу застосувати перший метод оцінки, у випадку наявності достатніх доказів, що така вартість є максимально наближеною до вартості операцій з непов'язаними особами.

Отже, позивач документально не підтвердив заявлену митну вартість, не виконав умови, передбачені ст.ст. 264, 267 МКУ та п. 11 ПКМУ від 20.12.2006 №1766, зокрема, позивачем для підтвердження митної вартості не надано витребовуваних документів.

Суд доходить висновків, що можливе (тобто теоретично припустиме) заниження митної вартості товарів підтверджується витягом із цінової бази ЄАІС Держмитслужби України.

Згідно зі статтею 268 МК України, у разі, якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 МК України (вартість операції), за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Метод 2 за ціною договору щодо ідентичних товарів не був застосований, оскільки в ціновій базі ЄАІС Держмитслужби України за максимально наближений час експорту не було митних оформлень товарів.

Згідно зі статтею 268 МК України, під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна походження; 4) виробник.

Згідно зі статтею 269 МК України, під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Метод 3 за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не використовувався у зв'язку з відсутністю інформації щодо митної вартості подібних (аналогічних) товарів у базі даних ЄАІС.

Для використання методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості - метод 4 визначення митної вартості згідно з 271 статтею МК України, позивач не надав документи щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України у час, максимально наближений до часу ввезення.

Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості - метод 5 визначення митної вартості згідно із 272 статтею МК України не був використаний в зв'язку з тим, що позивачем не були надані документи, на основі яких можливо застосувати даний метод: обсягу прибутку та витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну.

Приймаючи до уваги надані до митного оформлення документи від позивача та наявну у митниці інформацію на момент здійснення митного оформлення товарів, митницею було прийнято рішення про здійснення митної оцінки товарів за методом 6 згідно ст.273 МК України (резервний метод).

Визначення митної вартості з застосуванням резервного методу полягає у гнучкому застосуванні інших методів визначення митної вартості товарів і передбачених Митним кодексом України.

При застосуванні резервного методу, незважаючи на певну гнучкість, обов'язковою вимогою до всіх базових цінових даних, які беруться за основу для розрахунків, є їх прив'язка до конкретного товару.

Проте, не погоджуючись із прийняттям митним органом рішенням, позивач скористався правом, наданим наказом Держмитслужби України від 17.03.2008р. №230 "Про затвердження Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України" та провів митне оформлення товарів під гарантійні зобов'язання.

Згідно п.13 наказу Держмитслужби України від 17.03.2008р. №230, декларант повинен подати митному органу необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості та забезпечити можливість перевірки. Строк дії гарантійних зобов'язань не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.

07.06.2012 року Вінницька митниця отримала лист від ТОВ "Інтер Фуд" із пакетом додаткових документів для підтвердження правильності визначення митної вартості, перелік яких був доведений декларанту під час витребовування додаткових документів відповідно до пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою КМУ № 1766 від 20.12.2006 р., а саме декларантом було надано:

- договір з третіми особами, що пов'язані з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- інвойс третіх осіб на користь продавця;

- копію вантажної митної декларації країни відправлення;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, що має відповідні повноваження згідно із законодавством.

Під час розгляду пакету документів митним органом встановлено ряд неточностей, розбіжностей та сумніві щодо їх достовірності.

Зокрема, надана позивачем калькуляція не засвідчена належним чинном, відсутні реквізити та дата складання документу. Також основними положеннями по обліку і калькуляції собівартості продукції встановлено типове угрупування витрат по статтях калькуляції, зокрема вона повина включати наступні статті: 1) сировину і матеріалів; 2) поворотні відходи (віднімаються); 3) вироби, що купуються, напівфабрикати і послуги виробничого характеру стороніх підприємств і організацій; 4) паливо і енергія на технологічні цілі; 5) заробітню платнювиробничих робітників; 6) відрахування на соціальні потреби; 7) витрати на підготовку і освоєння виробництва; 8) загально-виробничі витрати; 9) загальногосподарські витрати; 10) витрати від браку; 11) інші виробничі витрати; 12) комерційні витрати. В даному випадку калькуляція містить лише 4 статті: сировину; витрати на оплату праці; упаковку, інші витрати.

Окрім того, було виявлено невідповідність між вартістю товару зазначеній у ВМД країни відправлення №37671813 від 22.12.2011 р. (318 911,89 дол. США) та контрактом від 04.11.2011 р. №0411/11 та додатком до договору №1 від 04.11.2011 р. №0411/11 (413 280 дол. США).

Враховуючи вищевикладене, митний орган дійшов до висновку про неможливість застосування митної вартості заявленої декларантом. Тому, відповідно до п. 9 ст. 55 МК України, листом від 12.06.2012 року №8/2-3238 Вінницькою митницею надано роз'яснення ТОВ "Інтер Фуд" стосовно правильності визначення митної вартості за рішенням Вінницької митниці від 04.04.2012 року №401000003/2012/000327/2.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що при проведенні перевірки правильності визначення митної вартості у митного органу виникли обґрунтовані сумніви стосовно прийняття заявленої декларантом ціни товару.

При цьому судом визнається, що нормами Митного кодексу України унеможливлено застосування щодо ввезеного позивачем товару першого методу визначення митної вартості (ст.267), митним органом доведено неможливість застосування третього, четвертого та п'ятого методів визначення митної вартості.

Відповідно до статті 264 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. У разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

Повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету податків і зборів (обов'язкових платежів), контроль за справлянням яких покладено на митні органи, здійснюється в установленому законодавством порядку. Відповідно до статті 50 Бюджетного кодексу України органи Державного казначейства України здійснюють за поданнями органів стягнення повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Товариство сплатило зазначені кошти на виконання свого зобов'язання, тому відсутні правові підстави вважати заявлені суми ввізного мита, такими, що помилково або зайво сплачені до бюджету.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що представником позивача у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Оскільки, товариство самостійно визначило розмір митної вартості та суму митних платежів, яку самостійно сплатило. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна