ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Вінниця
01 червня 2012 р. Справа № 2а/0270/2124/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,
за участю:
секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни
позивача: Маліцький П.О.
відповідача: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: малого приватного підприємства "Ассоль"
до: відділу державної виконавчої служби Теплицького районого управління юстиції у Вінницькій області
про: визнання дій протиправними та скасування постанови, -
ВСТАНОВИВ :
В травні 2012 року Мале приватне підприємство «Ассоль» звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Теплицького районного управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.04.2012 р., за виконавчим листом №2а-10274/08 виданим Вінницьким окружним адміністративним судом 02.04.2012 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач відкрив виконавче провадження за виконавчим листом, що поданий з пропуском встановленого строку пред'явлення документів до виконання. На думку позивача, за наявності таких обставин, відповідач мав відмовити у відкритті виконавчого провадження, а тому дії державного виконавця є протиправними, а постанова про відкриття виконавчого провадження підлягає скасуванню.
Ухвалою від 28.05.2012 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою суду від 01.06.2012р. відмовлено в задоволенні клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення виконавчого провадження.
В судовому засіданні 01.06.2012 року представник позивача підтримав заявлений позов та просив задовольнити з підстав, наведених у позові. Відповідач уповноваженого представника для участі в судовому засіданні не направив, проте надіслав відзив на позов, в якому послався на порушення позивачем ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає, що оскаржити рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби лише шляхом подання скарги на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця.
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
02.04.2012 року Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі №2-а-10274/08, в якій задоволено позов Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у Вінницькій області та постановою від 15.04.2009 року вирішено стягнути з Малого приватного підприємства «Ассоль» заборгованість по штрафних (фінансових) санкціях у розмірі 2 700 грн. Судове рішення набрало законної сили 16.09.2010 року. Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання до 17.09.2013 року.
13.04.2012 року стягувач звернувся до відділу державної виконавчої служби Теплицького районного управління юстиції із заявою про примусове виконання рішення суду.
17.04.2012 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Теплицького управління юстиції Грабовим М.І. було винесено постанову ВП № 32188274 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання за виконавчим листом №2-а-102574/08 виданого 02.04.2012р. Боржнику надано строк для добровільного виконання постанови у 7-денний строк з дня винесення даної постанови.
Вказана постанова була отримана позивачем 25.04.2012 року.
Позивач вважає дії відповідача щодо винесення постанови ВП № 32188274 від 17.04.2012р. про відкриття виконавчого провадження протиправними та просить суд її скасувати.
Вирішуючи дану справу на підставі наданих документів та аналізу чинного законодавства України, суд виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
В ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, та за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, та надає строк для його добровільного виконання (до семи днів з дня винесення постанови).
Примусовому виконанню державною виконавчою службою підлягають, зокрема, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом. На підставі відповідного виконавчого документу та заяви стягувача державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Статтею 259 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами.
Згідно статті 19 Закону України № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено обов'язок державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу та боржникові.
Статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено перелік підстав, з яких державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, а саме: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
На думку позивача, державним виконавцем при прийнятті оскаржуваної постанови не взято до уваги той факт, що стягувачем пропущено строк пред'явлення виконавчого документу до виконання, оскільки Прикінцевими і перехідними положеннями Закону України від 04.11.2010р. №2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» встановлено, що виконавчі документи. Видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, становлені на момент їх видачі, а тому державний виконавець мав винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Проте, суд не може погодитись з таким твердженням позивача з огляду на норми законодавства.
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання та події, з якими пов'язується перебіг цього строку, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».
9 березня 2011 року набрала чинності нова редакція Закону України «Про виконавче провадження», при цьому норма, що врегульовувала питання застосування строків пред'явлення виконавчого документа до виконання також зазнала змін.
Із порівняльного аналізу редакцій цієї норми вбачається, що Законом України від 4 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» зменшено строк пред'явлення до виконання судових документів, зокрема виконавчих листів, виданих адміністративними судами, з трьох років до одного.
При цьому перебіг строку пред'явлення виконавчих листів, виданих адміністративними судами, залишився незмінним, а саме:
з наступного дня після набрання рішенням законної сили;
з наступного дня після закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення;
з наступного дня після постановлення судового рішення в разі, якщо судове рішення підлягає негайному виконанню.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 4 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.
Таким чином, відповідно до зазначеної норми виконавчі документи, видані адміністративними судами до 9 березня 2011 року, підлягають пред'явленню до виконання упродовж трьох років починаючи з наступного дня після їх видачі.
Однак цим Законом не врегульовано питання про строк пред'явлення до виконання виконавчих документів, перебіг якого розпочався до 9 березня 2011 року, які станом на цю дату видані не були.
Вирішуючи це питання, суд вважає необхідне за аналогією закону застосовувати положення пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 4 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)".
Отже, на думку суду, строк пред'явлення до виконання виконавчого документа, перебіг якого розпочався до 9 березня 2011 року, а виданого після цієї дати, також становить три роки.
Судом встановлено, що судове рішення набрало законної сили 16 вересня 2010 року.
Строк пред'явлення виконавчого листа по справі №2-а-10274/08, виданого Вінницький окружним адміністративним судом 02 квітня 2012 року, до виконання встановлено до 17 вересня 2013 року.
Заява про примусове виконання за вказаними виконавчим листом подана стягувачем 13.04.2012 року.
Таким чином, враховуючи що перебіг строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого судом 02.04.2012року, розпочався з 16 вересня 2010 року, тобто до 09 березня 2011 року, відсутні підстави вважати пропущеним строк пред'явлення його до виконання.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.
Відповідно до п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, надаючи оцінку діям та рішенням суб'єкта владних повноважень, які є предметом оскарження, суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підстави, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Теплицького районного управління юстиції у м. Києві є законними, а постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №32188274 винесена за наявності правових підстав.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Вінницький окружний адміністративний суд прийшов до висновку про відмову в задоволені позову.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ :
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна