АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
11/796/171/2013 Головуючий в І-й інстанції - Кицюк В.П.
Категорія: 236-7 КПК України Доповідач - Одинець В.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 січня 2013 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва, в складі:
Головуючого, судді Одинця В.М.,
суддів Бовтрук В.М., Присяжнюка О.Б.
прокурора Карпука Ю.А.,
захисника ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляцію захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 25 грудня 2012 року.
встановила:
Вказаною постановою залишено без задоволення скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову прокурора м. Києва Мельника А.С. від 01 листопада 2012 року про порушення кримінальної справи щодо ліквідатора ТОВ «Роспромінвест» - адвоката ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України.
В обґрунтування рішення, суд першої інстанції вказав на наявність у компетентної особи, яка порушила кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України, законного приводу і достатніх підстав у відповідності до вимог ст. ст. 94, 98 КПК України, для порушення кримінальної справи.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, захисник ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить скасувати постанову суду, а матеріали провадження за скаргою повернути на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Як на підстави для скасування постанови суду апелянт вказує, на порушення кримінально-процесуального закону, та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Зокрема апеляція мотивована тим, що судом не дана оцінка доводам викладеним в скарзі, та не зазначено, чому наведені в скарзі аргументи відносяться до питань про доведеність чи не доведеність вини особи та правильність кваліфікації, та чому вони були відкинуті судом, при цьому зазначаючи, що судом дана неправильна оцінка посиланням на постанову Печерського районного суду м. Києва від 20.03.2012 року, якою була скасована постанова про порушення кримінальної справи заступника прокурора м. Києва Могильницького М.С. щодо ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України, оскільки після скасування постанови про порушення кримінальної справи, матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи повинні були зберігатися в суді, а вказані матеріали після постанови суду були направлені до органу досудового слідства, та стали підставою для повторного порушення кримінальної справи, а тому, джерело отримання цих матеріалів не можна вважати законними.
Крім того апелянт зазначає, що висновки суду в частині наявності ознак злочину, без перевірки повноти та об'єктивності дослідчої перевірки та наявність обставин, які виключають порушення справи, свідчить про неповноту та однобічність судового розгляду.
Також, апелянт вказує, що висновки прокурора про те, що ОСОБА_2 достовірно знав про порушення п.п. 15.3.1, 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та наявність у нього умислу на ухилення від плати податків на додану вартість, а також про наявність предмету злочину, не ґрунтується на матеріалах справи, а в акті за результатами перевірки, дані умисно перекручені та не відповідають дійсності, а тому зазначений акт ДПІ з огляду на порушення законів, не може бути використаний як підстава для порушення кримінальної справи, оскільки джерело його тримання є незаконним.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції захисника, пояснення захисника, який підтримав апеляцію та просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи та матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Виходячи зі змісту положень статті 382 КПК України апеляційний суд при перевірці судових рішень по даній категорії справ має з'ясувати, чи з додержанням вимог процесуального закону суд першої інстанції розглянув скаргу.
Розглядаючи вищеназвану скаргу про порушення кримінальної справи, суд заслухав пояснення захисника, думку прокурора, вивчив матеріали скарги, дослідив матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення справи, і дійшов до висновку про дотримання прокурором вимог ст. ст. 94, 97, 98 КПК України при порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2
Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає законним і обґрунтованим, а тому з ним повністю погоджується.
В силу вимог ст. 236-8 КПК України суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, приводом і підставою до порушення кримінальної справи є заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян та коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
На думку колегії суддів було обґрунтовано визнано, що приводом для порушення кримінальної справи стало безпосереднє виявлення прокурором ознак злочину, а підставою наявність фактичних даних, що містяться в акті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 49/1-23-20-32588661 від 03.02.2012 року та матеріалах дослідчої перевірки.
Посилання апелянта на незаконність і неправильність акту перевірки ДПІ Голосіївського району ТОВ «Роспромінвест» з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.12.2011 року, в зв'язку з чим він може бути використаний як підставі для порушення справи, колегія судді визнає необґрунтованими, оскільки він не оскаржений в адміністративному порядку, не був скасований відповідним судовим рішенням, а всі доводи апелянта в цій частині є лише суб'єктивною оцінкою дій та висновків ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.
Також, доводи захисника про відсутність в діях ОСОБА_2 умислу та обізнаності про порушення п.п. 15.3.1, 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не можуть бути перевірені судом в процесуальних рамках розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи, оскільки досліджувати докази, давати їм оцінку, перевіряти дані, чи мав ОСОБА_2 умисел на вчинення злочинів, в інший спосіб перевіряти питання щодо доведеності чи недоведеності його винності, правильність кваліфікації його дій, розглядати чи вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінальної справи по суті, суди при розгляді скарг на постанови про порушення кримінальної справи не вправі, оскільки це буде порушенням конституційних засад правосуддя.
Крім того, не заслуговують на увагу і доводи апелянта в частині неправильної оцінки постанови Печерського районного суду м. Києва від 20.03.2012 року, якою була скасована постанова про порушення кримінальної справи заступника прокурора м. Києва Могильницького М.С. щодо ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України, в зв'язку з цим матеріали, що стали підставою для повторного порушення кримінальної справи, не можна вважати законними, оскільки, як правильно встановлено судом першої інстанції, підставою скасування постанови про порушення кримінальної справи, стало винесення постанови неналежним суб'єктом, а не відсутність приводів і підстав для порушення кримінальної справи.
Тому, доводи апеляції захисника, відносно того, що постанова суду першої інстанції є незаконною, оскільки суд залишив поза увагою відсутність приводів та підстав до порушення кримінальної справи - є безпідставними і спростовуються матеріалами даної справи, та матеріалами, на підставі яких було прийнято рішення про порушення справи.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, ретельно перевірив виконання органом досудового слідства вимог ст. ст. 94, 98 КПК України при порушенні кримінальної справи, дав їм належну оцінку з позиції допустимості та достатності даних для порушення кримінальної справи, перевірив як доводи захисника, так і прокурора, а тому вважає, що порушень вимог кримінально-процесуального законодавства допущено не було, а відтак жодні правові підстави для задоволення апеляції та скасування законної та обґрунтованої постанови суду відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України 1960 року та п.п. 11, 13, 15 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України 2012 р., колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 25 грудня 2012 року, якою залишено без задоволення скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову прокурора м. Києва Мельника А.С. від 01 листопада 2012 року про порушення кримінальної справи щодо ліквідатора ТОВ «Роспромінвест» - адвоката ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України - залишити без змін, а апеляцію захисника ОСОБА_1 - без задоволення.
Судді:
__________________ ____________________ __________________