ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"03" жовтня 2006 р.                                                                              Справа № 209/5-04/12

Суддя господарського суду Київської області Писана Т.О., розглянувши матеріали справи та заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківагромаш»про перегляд рішення за ново виявленими обставинами

за позовом     акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк”, м. Київ

до                     товариства з обмеженою відповідальністю „Білоцерківагромаш", м. Біла Церква

за участю

третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю „Лутон”, м. Біла Церква

про                    звернення стягнення на заставлене майно в розмірі 344695,82грн.

В засіданні приймали участь:

від позивача         Сироватська О.М. –довіреність від 04.01.2006р. №10к

від відповідача    Чупрун О.С. –довіреність б/н від 12.08.2005р.

від третьої особи  не з’явився

Обставини справи:

          Рішенням господарського суду Київської області від 11.01.2004р. у справі №209/5-04 позов задоволено в сумі від 663557,39грн., з яких 495000,00грн. –заборгованість за користування кредитом, 19407,77грн –пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 1035,92грн. –пеня за прострочені відсотки по кредиту, 100000,00грн. – штраф за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків і неповернення грошових коштів.

Спосіб виконання рішення було визначено як звернення стягнення на заставлене майно, а саме: нежитлові приміщення, які належать відповідачу та розташовані на частині першого, на другому, третьому; четвертому та п'ятому поверхах п'ятиповерхової будівлі літера 1-Т (частини корпусу № 31), що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, бульвар 1-го Травня, 13 (надалі - Корпус №31).

На виконання зазначеного рішення господарським судом Київської області 24 січня 2005 року були видані накази про примусове виконання рішення про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 663 557,39грн. за рахунок заставленого майна; судових витрат: державне мито в розмірі 1 700,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00грн.

До господарського суду Київської області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю  „Білоцерківагромаш” із заявою про перегляд рішення господарського суду від 11.01.2004р. у справі №209/5-04 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою господарського суду від 27.06.2006р. провадження у справі №209/5-04/12 згідно з ст. 79 ГПК України було зупинено до закінчення розгляду Верховним Судом України касаційної скарги АКБ „Укрсоцбанк” від 23.06.2006р. на постанову Вищого господарського суду України від 25.05.2006р. по справі 153/16-2005р.

Ухвалою господарського суду від 04.09.2006р. провадження у справі №209/5-04/12 поновлено, у зв’язку з закінченням розгляду Верховним Судом України касаційної скарги АКБ „Укрсоцбанк” від 23.06.2006р. на постанову Вищого господарського суду України від 25.05.2006р. по справі 153/16-2005р.

Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Заявник обґрунтовує необхідність перегляду рішення господарського суду від 11.01.2004р. у справі №209/5-04 за ново виявленими обставинами тим, що постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.11.2005р. у справі №153/16-2005 договір застави від 13.06.2003р.  визнано недійсним. Постановою  Вищого господарського суду України від 25.05.2006р. рішення Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.11.2005р. у справі №153/16-2005 залишено без змін.

Суд визнав обставини, наведені заявником такими, що мають істотне значення для справи та такими, що не могли бути відомі на момент розгляду справи. За таких обставин, суд приходить до висновку, що заява про перегляд рішення по справі №209/5-04 за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 11.01.2004р. по справі №209/5-04 скасуванню.

Позивач заперечення на заяву про перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами не надав, проте,  28.09.2006р. подав до суду заяву про зміну способу виконання рішення.

Суд визнав заяву позивача про зміну способу виконання рішення такою, що не підлягає задоволенню, оскільки рішення господарського суду 11.01.2004р. у справі №209/5-04 переглядається господарським судом за нововиявленими обставинами на підставі ст. 112 ГПК України.

Заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю „Білоцерківагромаш” (далі –відповідач) про звернення стягнення на заставлене майно в розмірі 344695,82грн., з яких 495000,00грн. – заборгованість за користування кредитом, 19407,77грн –пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 1035,92грн. –пеня за прострочені відсотки по кредиту, 100000,00грн. –штраф за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків і неповернення грошових коштів.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю „Лутон” (далі –ТОВ „Лутон”, Позичальник) було укладено договір кредиту №42 від 12.06.2003р., відповідно до якого позивач надав Позичальнику кредит в розмірі 500000,00грн. із сплатою 20% річних. Однак, оскільки відповідач не виконав  умови договору та не повернув позивачеві в повному обсязі кредит в строк 05.03.2004р. та не сплатив позивачу проценти за користування кредитом, в розмірі, передбаченому п. 2.5. договору кредиту, то за ним утворилась заборгованість. Відповідно до п. п. 1.3. та 1.3.1. договору кредиту, з метою забезпечення виконання зобов’язань позичальника за договором кредиту, між позивачем та відповідачем було укладено договір застави майна від 13.06.2003р., який посвідчено приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Панкратьєвою Є.В., реєстровий №5912, відповідно до якого відповідач передав у заставу позивачу в якості забезпечення виконання зобов’язань за договором кредиту нежитлові приміщення, які розташовані в частині першого, на другому, третьому, четвертому та п’ятому поверхах п’ятиповерхової будівлі Літера І-Тел. (частина корпусу №31), на які позивач просить звернути стягнення.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві №343 від 29.06.2004р.

Третя особа  без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судові засідання не з’явилася, причини неявки свого представника суду не повідомила, однак суд вважає за можливе розглянути справу без участі  представника третьої особи, оскільки в матеріалах справи  достатньо доказів для розгляду спору по суті.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, суд приходить до  висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 12.06.2003р. між позивачем та ТОВ „Лутон” було укладено договір кредиту №42, відповідно до якого позивач надав Позичальнику кредит в розмірі 500000,00грн. із сплатою 20% річних.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов’язувався передати ТОВ „Лутон” грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 500000,00грн. зі сплатою 20% річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними тарифами на послуги по наданню кредитів, згідно додатку №1, який є невід’ємною частиною договору з наступним графіком погашення суми основної заборгованості: до 20.03.2004р. –125000,00грн., до 20.04.2004р. –125000,00грн., до 20.05.2004р. –125000,00грн., до 20.06.2004р. –125000,00грн. з кінцевим терміном повернення до 11.06.2004р.

31.10.2003р. між позивачем та Позичальником було укладено Додаткову угоду про внесення змін до ст. 1 договору кредиту і підвищення процентної ставки за користування кредитом до 22% річних.

Відповідно до п.п. 1.3. та 1.3.1. договору кредиту, з метою забезпечення виконання зобов’язань Позичальника по договору кредиту, між позивачем та відповідачем було укладено договір застави майна від 13.06.2003р., який посвідчено нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Панкратьєвою Є.В., реєстровий №5912, відповідно до умов якого відповідач передав у заставу позивачу в якості забезпечення виконання зобов’язань за договором кредиту нежитлові приміщення, які розташовані в частині першого, на другому, третьому, четвертому та п’ятому поверхах п’ятиповерхової будівлі Літера І-Тел. (частина корпусу №31), що знаходиться за адресою: Україна, Київська область, м. Біла Церква, бульвар 1-го Травня, 13, на які позивач просить звернути стягнення.

Згідно з п. 4.4. договору у разі невиконання Позичальником зобов’язань, порушення Позичальником або третьої особою, з якою укладено договір забезпечення виконання зобов’язань за кредитом, умов договорів протягом 15 днів, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився, та відповідно Позичальник зобов’язаний погасити кредит, сплатити відсотки за фактичний час використання кредиту, комісії та нараховані штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості Позичальника за цим договором дія договору припиняється.

Позичальник не виконав свої зобов’язання за кредитним договором, а саме не сплатив чергові платежі та відсотки за користування кредитом в розмірі, передбаченому п. 3.3.6., в зв’язку з чим на підставі. 4.4. договору кредиту, 21.03.2004р. закінчився термін надання кредиту і Позичальник зобов’язаний був достроково повернути кредит, сплатити відсотки за фактичний час використання кредиту, комісії та штраф.

Відповідно до п. 3.2.7. договору кредиту, позивач має право звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов’язань за кредитом в разі неповернення Позичальником кредиту або його частин, визначених у п. 1.1. договору кредиту, несплати процентів, комісій і та штрафних санкцій, згідно з умовами договору кредиту.

Відповідно до ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що  Київським міжобласним апеляційним господарським судом  визнано недійсним договір застави майна  від 13.06.2005р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Білоцерківагромаш” та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі Київської обласної філії.  

Судом також встановлено, що Постановою Вищого господарського суду України рішення Київського міжобласного апеляційного господарського суду щодо визнання недійсним договору застави залишено без змін.

Таким чином, підстав для звернення з позовом про стягнення заборгованості за рахунок заставленого майна у позивача не має.

Отже, переглянувши судове рішення за нововиявленими обставинами, суд вважає за необхідне скасувати його та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України, за розгляд заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відповідно до ст. 113 ГПК України та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 ГПК України судом покладаються на позивача.

Приймаючи до уваги вищезазначене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 112-114  ГПК України, господарський суд,

вирішив:

1. Заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задовольнити.

2. Скасувати рішення господарського суду Київської області  від 11.01.2004р. у справі №209/5-04  та прийняти нове рішення.

           3. Відмовити в задоволенні позову повністю.

Суддя                                                                                Писана Т.О.