УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2007 року                                                                                  м.Одеса

Колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Фадєєнко А.Ф.,

суддів - Ващенко Л.Г., Вадовської Л.М.,

при секретарі - Пачевої Є.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

27 вересня 2004 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Київської районної адміністрації про визнання права власності за кожним на 1\2 частину будинку.

Позивачі зазначили, що вони є власниками 31/50 частини будинку АДРЕСА_1 у рівних частках.

Рішенням народного суду Київського району м. Одеси від 22 грудня 1986 року за позовом виконкому Київського району м. Одеси вилучена із передачею у фонд Київського району м. Одеси самовільна прибудова літ а-1, а-2 до буд. АДРЕСА_1, яка складається із 2-х жилих кімнат площею 15,6 кв м і 7 кв м, кухні 3,4 кв м і коридору 2,7 кв м.

01 липня 1988 року виконком Київської районної Ради народних депутатів прийняв рішення про оформлення за виконкомом право власності на 19/50 частини корисної площі 32,4 кв м (в тому числі дві кімнати площею 26,3 кв м) у будинку АДРЕСА_1 з надвірними прибудовами: вбиральня «З», сарай «І», сарай «Е».

Посилаючись на те, що рішення від 01.07.1988 р. виконком не виконав, свідоцтво про право власності на 19/50 частини у виконкому відсутнє, а вони добросовісно заволоділи чужим майном і продовжують відкрито, безперервно їм володіти, вони просили суд згідно ст. 344 ЦК України визнати за ними право власності за кожним на 1\2 частину будинку АДРЕСА_1.

Представник виконкому позов визнала.

07.10.2004 р. суд постановив рішення про задоволення вимог позивачів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на те, що вилучена прибудова взята на баланс ЖЕО Київського району (рішення Київського райвиконкому від № 135 від 25.02.1987 р.) та їй, на склад сім'ї 2 чоловіка (вона, дочка - ОСОБА_4), виданий ордер на кв. № 2,

¹ Справа №22ц-3116/07

Головуючий у першій інстанції Бжассо Н.В.                                           Категорія ЦП:

Доповідач Фадєєнко А.Ф.

2

яка  складається   із   однієї  жилої  кімнати площею  10,7 кв м, у буд АДРЕСА_1.

Вона з дочкою користується жилою площею, оплачує за квартиру, комунальні послуги та електроенергією.

Однак суд, задовольнивши позов колишнього чоловіка - ОСОБА_3 і його брата - ОСОБА_2, та визнавши право власності за ними на житло, в якому вона з дочкою мешкає, їх до участі у справі не притягнув. Суд не звернув увагу на те, що у справі є відповідні документи про вилучення прибудови з передачею у фонд виконкому, а представник Київської районного адміністрації при наявності таких обставин, безпідставно визнала позов.

Тому апелянтка ОСОБА_1 просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду, а справу направити на новий розгляд.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, яка доповіла зміст рішення , яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, учасників процесу, у тому числі представника Київської районного адміністрації, яка вважала рішення суду незаконним і таким, що порушує права апелянтки, колегія суддів прийшла до висновку про скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.

Вирішивши спір, суд прийшов до висновку про те, що позивачі добросовісно володіли майном виконкому, продовжують їм володіти відкрито, безперервно на протязі десяти років, тому, на думку суду, позов підлягав задоволенню на підставі ст. 344 ЦК України щодо набувальної давності.

З такими висновками суду погодитися неможливо.

Із справи вбачається, що ОСОБА_3 є власником частки спірного будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину по закону від 20.12.1989 р. і частки цього ж будинку згідно договору дарування частини житлового будинку від 17.08.2001 р. (а.с. 21-21 зворот.).

На підставі цих же правовстановлюючих документів власником частини будинку АДРЕСА_1 є і ОСОБА_2 (а.с. 21-21 зворот). Всього у буд. АДРЕСА_1 позивачам належить на праві власності 31/50 частина, про що вони зазначали і в своєму позові (а.с. 3-4).

19/50 частин спірного будинку, як самовільна, вилучена судом у фонд місцевої Ради у 1986 р. (а.с. 9-11), взята на баланс місцевих органів, про що прийняті відповідні рішення органом виконавчої влади у 1987 р. і 1988 р. (а.с. 12, 35) з наданням ОСОБА_1 ордеру на кв. № 2, яка складається із однієї кімнати площею 10, 7 кв м на склад сім'ї 2 чоловіка (вона і дочка - ОСОБА_4, 1975 р. народження).

Суд же, визнавши за кожним позивачем право власності на 1/2 частину спірного будинку, у тому числі і на частину, якою користується ОСОБА_1 з повнолітньою дочкою ОСОБА_4, в рішення не зазначив, на підставі якого закону визнано право за позивачами на частину будинку АДРЕСА_1, на яку кожний із них має правовстановлюючий документ.

Суд в рішенні не вказав, чи можливо застосовувати правила ст. 344 ЦК України щодо набувальної давності, якщо орган виконавчої влади, прийнявши на свій баланс 19/50 частини спірного будинку, видав на одну із його кімнат площею 10,7 кв м ордер ОСОБА_1

Суд не звернув увагу на те, що спір позивачів стосується прав та інтересів осіб, які користуються жилою площею у спірному будинку, наданому їм у встановленому законом порядку органом виконавчої влади, та до участі їх у справі з визначенням процесуального положення всупереч ст. 32 ЦПК України, не притягнув.

Оскільки суд першої інстанції, порушивши право ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на справедливий суд, вирішив питання щодо їх права на частину житла, яка надана їм органом місцевої влади, не притягнувши їх до участі у справі, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Колегія суддів звертає увагу суду на наявність у матеріалах справи заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову (а.с. 74), яка підлягає розгляду судом першої

3

інстанції після визначення її правового положення на підставі ст.ст. 151-153 ЦПК України.

При новому розгляді справи суду слід обговорити питання про визначення процесуального положення осіб, яких стосується цей спір, уточнити вимоги позивачів, з'ясувати юридичну сутність правовідносин сторін, визначити норму матеріального закону, яка їх регулює і в залежності від добитих фактичних даних постановити законне, обгрунтоване і справедливе рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.4, 311 ч. 1 п. 4, 313, 314, 315, 317, 318 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2004 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.

Ухвала колегії суддів набирає чинності з моменту її проголошення.

Ухвала колегії суддів може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення, через Верховний Суд України.