Справа № 22-5921/2007 рік Головуючий у 1 інстанції Руднева О.Т.
Категорія 36 Доповідач Маширо О.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 серпня 2007 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Новосядлої В.М. суддів Маширо О.П., Ігнатової Л.Є. при секретарі Арутюнян Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1 на рішення Дзержинського міського суду від 11 травня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
установив:
До апеляційного суду звернувся ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення суду, яким йому було відмовлено у зменшенні розміру стягуваних аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Суд виходив з того, що позивач проживає удвох з матір"ю, вони ведуть спільне домашнє господарство, мають домашніх тварин, а також їм належить кілька будинків та автомобіль. За таких обставин суд вважає, що підстави для зменшення розміру стягуваних аліментів відсутні.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, оскільки вважає, що суд неповно з"ясував обставини справи та зробив неправильні висновки, до того ж, суд порушив вимоги матеріального права.
Зокрема, суд не врахував, що його доходи на цей час складаються лише з його пенсії у розмірі 540 грн., з якої за виконавчими листами щомісячно відраховується 45%, а йому залишається лише 297 грн.
Він є інвалідом 2 групи, постійно потребує суттєвих витрат на лікування, однак за своїм матеріальним станом позбавлений такої можливості.
Оцінюючи його матеріальне становище, суд посилається на те, що він начебто має у власності 4 будинки, автомобіль, а у господарстві має 2 корови, домашню птицю. Однак суд не перевірив акт щодо цього, складений головою вуличного комітету, з яким він перебуває у неприязних стосунках, не витребував правовстановлюючі документи щодо наявності у його власності будь-якого майна.
У дійсності ніякої власності він не має, одна корова належить його матері, він за станом здоров"я не має можливості займатись домашнім господарством.
Заслухавши пояснення відповідачки, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване
рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1а, з таких підстав.
У відповідності до вимог ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров"я когось із них.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням суду від 23 березня 1994 року з позивача на користь відповідачки були стягнуті аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку на утримання неповнолітнього сина Олександра, 1993 року народження (а.с. 22).
Як пояснив позивач і цей факт не оспорює відповідачка, на той час ОСОБА_1 працював прохідником на шахті, мав добрий заробіток і мав змогу утримувати сина.
Однак у 2001 році позивач став інвалідом 2 групи від загального захворювання, під час останнього огляду 12 лютого 2007 року інвалідність йому встановлена до 1 грудня 2008 року (а.с. 8). За станом здоров"я він потребує постійного медикаментозного лікування, а також протезування тазостегнових суглобів (а.с. 12, 13, 15, 16).
На час розгляду справи розмір його пенсії становив 540 грн. 68 коп.
Таким чином, з наданих сторонами доказів вбачається, що у позивача змінився як матеріальний стан, так і погіршилось здоров"я, тому на думку апеляційного суду вимоги позивача щодо зменшення розміру стягуваних аліментів на утримання неповнолітньої дитини є підставними.
Враховуючи обставини справи та матеріальне становище сторін, апеляційний суд вважає, що розмір стягуваних аліментів з позивача на користь відповідачки слід зменшити до 1/10 частини доходів позивача, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст. 182 СК України).
Апеляційний суд не може врахувати прийнятий судом першої інстанції довід відповідачки про те, що позивач має у власності 4 житлових будинки, автомобіль, дві корови та домашню птицю, оскільки право власності на це майно, перелічене в акті від 26 березня 2007 року з місця проживання позивача (а.с. 31), не підтверджене ніякими правовстановлюючими документами.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1а слід задовольнити частково, оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким зменшити розмір аліментів, стягуваних з позивача на користь відповідачки на утримання неповнолітнього сина, до 1/10 частини доходів позивача з урахуванням вимог ч.2 ст. 182 СК України.
Керуючись ст. ст. 309, 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд
вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дзержинського міського суду від 11 травня 2007 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково та зменшити розмір аліментів стягуваних з нього на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до 1/10 частини доходів, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.