Справа № 812/9196/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2013 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Михайлової А.В.,
при секретарі Ластовецькій К.О.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача УПФУ
в Комунарському районі м. Запоріжжя Степанової Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя, Державна казначейська служба України, про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом. В обґрунтування якого вказує, що 30.03.2011 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя був задоволений його адміністративний позов до Управління пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя, визнано протиправними дії відповідача щодо призначення та перерахунку йому пенсії у відповідності до вимог, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, зобов'язано призначити йому державну пенсію та додаткову пенсію, як потерпілій особі від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду II групи, з 22.05.2008р по 30.03.2011 року з розрахунку державної пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком для непрацездатних громадян та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з розрахунку 75 процентів мінімальної пенсії за віком, взявши за основу розмір мінімальної пенсії за віком, встановленому відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-ІУ, та здійснити перерахунок пенсії, виплату з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період. Відповідно до постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012 року по справі № 2а-2258/2011 вищезазначена постанова була скасована, а саме змінено кінцеву дату проведення перерахунку та виплати пенсії.
Станом на день подання позовної заяви вказана постанова суду виконана не була. 10 травня 2012 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя з заявою на неправомірні дії працівників та просив повідомити про причини не проведення виплат, невиконання рішення по справі № 2а-2258/2011. Згідно відповіді УПФУ було здійснено перерахунок пенсії, але через відсутність коштів в державному бюджеті фактичну виплату вказаної суми заборгованості провести неможливо. Оскільки постанови суду по справі № 2а-2258/2011 не виконуються, вважає, що діями відповідачів йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює на загальну суму 62 263,49 грн. та просить стягнути солідарно з відповідачів.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов, суду пояснив, що Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя позивачу було перераховано пенсію, але сума не виплачується, вважає, що позивачу завдано моральну шкоду на суму, вказану в позові.
В судовому засіданні представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя, заперечувала проти позовних вимог, просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову, оскільки моральна шкода позивачем не обґрунтована, а в діях відповідача відсутня вина ,оскільки через відсутність коштів в державному бюджеті фактичну виплату вказаної суми заборгованості провести не можливо.
В судове засідання представник відповідача Державної казначейської служби України не з'явився, надіслав суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, просив відмовити в задоволенні позову та надав свої письмові заперечення проти позову.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі судом встановлені наступні факти.
Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30.03.2011 року був задоволений адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя, визнано протиправними дії відповідача щодо не перерахунку пенсії, зобов'язано призначити державну пенсію та додаткову пенсію, як потерпілій особі від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду II групи, з 22.05.2008 року по 30.03.2011 року.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2012 року вищевказана постанова була скасована, позов задоволено частково, змінено кінцеву дату проведення перерахунку.
Відповідно до листа управління пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя від 24.05.2012 року управлінням було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_3, в результаті якого нараховані 62 263,49 грн. Роз'яснено , що відповідно до п.4 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»з 23.07.2011 року виплати на виконання постанов суду були припинені, тому виплата за зазначений період не провадилась.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч.2 ст.95 Конституції України зазначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, а також розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до статей 43 та 112 Бюджетного кодексу України та Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №460/2011, Державна казначейська служба України здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів; бухгалтерський облік всіх надходжень та витрат Державного бюджету України; встановлює єдині правила ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів, кошторисів, видає інструкції з цих питань, здійснює контроль за їх дотриманням та контролює відповідність платежів взятим зобов'язанням та бюджетним асигнуванням.
Окрім того, п.6 ч.1 ст.2 Бюджетного Кодексу України встановлено, що повноваження на здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету надаються розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення.
Завдання та повноваження Пенсійного фонду України визначені статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до положень якої, Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Згідно до п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»та постанови Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011 року «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»з 23.07.2011 року виплати на виконання постанов суду припинені.
Відповідно з п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік»виплати проводяться у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 25.01.2012 року № З-рп/2012 по справі № 1-11/2012 підтвердив правомірність обчислення підвищень до пенсії в розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України.
Обґрунтовуючи свою позовну заяву, позивач посилається положення ст. 56 Конституції України, відповідно якої відшкодування моральної шкоди у разі заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Суд прийшов до висновку, що відповідачі діяли у межах повноважень, наданих їм законодавством, будь-яких протиправних дій щодо невиплати пенсії позивачеві не вчиняли.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до роз'яснень Пленум Верховного Суду України, що містяться у постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Позивач вказав, що незаконні дії відповідачів стали наслідком неможливості своєчасного лікування, погіршення його здоров'я, що потягло за собою певні моральні страждання.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суду не надано доказів, які підтверджують наявність зв'язку між діями відповідачів та моральними стражданнями, на які вказав позивач.
На підставі вищезазначеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача, про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди не обґрунтовані і задоволенню не підлягають.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 8, 10, 11, 15, 16, 56, 57, 58, 59, 60, 213-215, 218 ЦПК України, ст.23, 1167 ЦК України, ст. 19, 95 Конституції України, ст. 43, 112 Бюджетного кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_3 до Управління пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя, Державної казначейської служби України про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя А.В. Михайлова