Справа № 22-1108                                                    Головуючий в 1 інст. Кушнір Н.В.

                                                                                     Доповідач - Мельник Ю.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р Ї Н И

15 вересня 2008 року                                                                                     м. Рівне

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді -                Оніпко О.В.

Суддів:                                        Мельника Ю.М., Хилевича С.В.

при секретарі                             Сеньків Т.Б.

з участю     сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1  на рішення Рівненського районного суду від 19 червня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2008 року ОСОБА_2 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_3 про стягнення щомісячно по 800 грн. аліментів на утримання неповнолітньої дитини. В обґрунтування своїх вимог покликалася на те, що  у сторін є дочка ОСОБА_4 -ІНФОРМАЦІЯ_1 народження на утримання якої відповідач не надає коштів.

Рішенням Рівненського районного суду від 19 червня 2008 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 по 500 грн. щомісячно на утримання дитини, починаючи з 31 березня 2008 року і до досягнення нею повноліття.

 Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, покликаючись на те, що дане рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права. Вважає, що при визначенні розміру аліментів суд не врахував його матеріальне становище, зокрема те, що він влаштувався на роботу на посаду бармена з заробітною платою, яка складає в сумі 545 грн. і не може сплачувати аліменти в розмірах, визначених судом.

         Просить рішення суду першої інстанції скасувати та зменшити розмір аліментів з 500 грн. на 250 грн.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач , пояснивши про неможливість сплати аліментів у розмірах, визначених судом , просив скаргу задовольнити , а розмір аліментів зменшити до 250 грн.

Позивачка вважає доводи апеляційної скарги безпідставними і  просить її відхилити , а рішення суду - залишити без зміни.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 180 СК  України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 цього ж Кодексу аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183) або у твердій грошовій сумі (ст. 184) і виплачуються щомісячно.

Виходячи із  встановленої ст. 11 ЦПК України диспозитивності цивільного судочинства, що передбачає розгляд судом  цивільних справ не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу,  в межах заявлених вимог та розпорядження своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд суд обґрунтовано визначив розмір аліментів  у твердій сумі, оскільки саме у такий спосіб було заявлено позов про стягнення аліментів і своїх вимог позивачка не змінювала.          

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із визначеним судом розміром аліментів, оскільки ним не враховано матеріального становища відповідача, який на час розгляду справи не був працевлаштований та мав нерегулярний, мінливий дохід.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд має враховувати стан здоров»я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних  чоловіка, дружини , батьків , дочки, сина та інші обставини, що мають значення для справи.

Із змісту ст. 11 та  60 ЦПК України слідує, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачкою при подачі позову до суду та в суді  не було надано доказів, які б свідчили про те, що  ОСОБА_3, який не  був працевлаштований, може сплачувати аліменти у розмірі 500 грн.

Висновок суду про  можливість сплати ОСОБА_3 аліментів у розмірі 500 грн. щомісячно ґрунтується на припущеннях, що суперечить вимогам ч.4 ст. 60 ЦК України.

Під час розгляду справи по суті ОСОБА_3  погоджувався сплачувати аліменти в розмірі 300 грн., тобто визнавав позов на таку суму.

Зважаючи , що позивачкою на обґрунтування своїх позовних вимог не було надано доказів про можливість сплати відповідачем аліментів у розмірі 500 грн., а відповідач позов визнав   частково , то суд вважає, що відповідно до вимог  ч.4 ст. 174 ЦПК України позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню на суму визнаного відповідачем позову.

Оскільки рішення суду було ухвалене з порушенням норм матеріального права, то колегія суддів  вважає , що рішення суду 1 інстанції слід змінити шляхом зменшення розміру аліментів із 500 грн. до  300 грн.

На підставі наведеного, керуючись  п.3 ч.1 ст.307, п. 4 ч.1 ст. 309, ч. 2 ст.314 ст. 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити частково.

Рішення Рівненського районного суду від 19 червня 2008 року змінити, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 аліментів із 500 грн. до 300 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :                                                              Оніпко О.В.

Судді:                                                                           Мельник Ю.М.

                                                                                     Хилевич С.В.