ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ
ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
Від "27" листопада 2006 р. по справі № 7/153-75
За позовом Підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 Луцького району
до відповідачів: Волинської обласної спілки споживчих товариств, м. Луцьк
та Комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", м. Луцьк
про визнання права власності
Суддя Шум М.С.
ЗА УЧАСТЮ ПРЕДСТАВНИКІВ СТОРІН:
від позивача: ОСОБА_1., підприємець, ОСОБА_2., юрист (доручення від 01.02.2006р.)
від відповідача: Горгут В.М., голова правління, Данилік Ф.Я., заст. нач. юрвідділу (доручення №1/6-243 від 04.09.2006р.)
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін було роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України були роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки. Заяв та клопотань від останніх на розгляд господарського суду не поступило.
Суть спору: позивач - підприємець ОСОБА_1. звернувся в господарський суд Волинської області з позовом про визнання права власності на приміщення надбудови над спорудою громадської вбиральні, що знаходиться на території Луцького ринку "Завокзальний" по вул. АДРЕСА_2.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 січня 2003 року між Луцьким госпрозрахунковим ринком та підприємцем ОСОБА_1. було укладено додаткову угоду до договору оренди з викупом від 23.02.2002р., згідно п. 8.3. якої надбудова як окрема будівля над орендованою спорудою туалету у відповідності з затвердженим орендодавцем (в даному випадку - Луцьким госпрозрахунковим ринком) планом криші туалету (додатку №НОМЕР_3 до договору оренди з викупом від 23.02.2002р.) являється власністю орендаря (в даному випадку - підприємця ОСОБА_1.), який використовує її на власний розсуд.
Відповідач - Волинська обласна спілка споживчих товариств у запереченні на позовну заяву пред'явлені позовні вимоги відхиляє, мотивуючи це тим, що земельна ділянка на момент закінчення будівництва надбудови перебувала у користуванні Луцького госпрозрахункового ринку на умовах оренди (договору оренди від 28.02.1997р.) та відповідно до положень ст. 376 Цивільного кодексу України Волинська обласна спілка споживчих товариств, як правонаступник Луцького госпрозрахункового ринку, може претендувати на визнання за нею права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Відповідачем також зазначається, що примірники договору оренди з викупом від 23.02.2002р., додаткова угода від 11.01.2003р., акт приймання виконаних робіт за січень місяць 2003р. та акт прийоми-передачі об'єкта незавершеного будівництва від 11.01.2003р. відсутні у Волинської облспоживспілки.
Волинське обласне бюро технічної інвентаризації у листі повідомило суд, що заяви та заперечення щодо позовних вимоги відсутні та просить спір розглядати без участі його предсавника.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, господарський суд дійшов висновку, що пред'явлені позовні вимоги підприємця Пахолка Л.П. безпідставні та до задоволення не підлягають, з наступних підстав:
рішенням господарського суду від 07.07.2003р. по справі №7/106-72 визнано за Волинською обласною спілкою споживчих товариств право власності на об'єкт нерухомого майна - торговий комплекс-ринок "Завокзальний", що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. АДРЕСА_2.
Рішенням господарського суду від 07.07.2003р. по справі №7/106-72 також встановлено те, що згідно статуту Луцького госпрозрахункового ринку, нова редакція котрого затверджена постановою правління Волинської облспоживспілки №10 від 17.01.2003р. та зареєстрована у виконкомі Луцької міської Ради 29.01.2003р. розпорядженням №32-рв), Луцький госпрозрахунковий ринок є підприємством, створеним Волинською облспоживспілкою, яка є його засновником та власником всього майна, підприємство є юридичною особою і керується у своїй діяльності Законом України “Про споживчу кооперацію”, Законом України “Про підприємства в Україні”, іншими законодавчими актами України, рішеннями з'їздів, конференцій, зборів Рад Укоопспілки і облспоживспілки та даним Статутом, має відокремлене майно, самостійний баланс, фірмовий знак та інше, діє на принципах повного господарського розрахунку. Згідно з п.п. 3.1, 3.2 Статуту Луцького госпрозрахункового ринку, майно останнього складається з основних засобів, переданих власником підприємства - облспоживспілкою - в оперативне управління, оборотних коштів, а також інших цінностей, набутих в процесі господарської діяльності. Суб'єктами права власності госпрозрахункового ринку є власник - Волинська облспоживспілка, як юридична особа.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень, ухвал суду. Обов'язковість виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду віднесено також до принципів організації і діяльності названого суду. Статтею 115 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, які набрали законної сили є обов'язковими на всій території України та невиконання вимог яких тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством. Відповідно до ст.ст. 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.
Волинським обласним бюро технічної інвентаризації 14.07.2006р. було виготовлено технічний паспорт на зазначений об'єкт нерухомості та проведено реєстрацію права власності за Волинською обласною спілкою споживчих товариств на торговий комплекс-ринок "Завокзальний", загальною площею 11 063,6 кв.м.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про власність", право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження власником належним йому на праві власності майном. Кожен в Україні має право володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном особисто або спільно з іншими.
Згідно ст. 4 названого Закону, власник майна має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Користуючись своїм правом, Волинська обласна спілка споживчих товариств листом №НОМЕР_1 від надала дозвіл Луцькому госпрозрахуновому ринку передати туалети в оренду при умові приведення останній орендарем у відповідний санітарний стан. Факт надання Волинською обласною спілкою споживчих товариств дозволу передачі туалету в оренду не заперечує позивач, оскільки сам про це зазначає в позовній заяві в якості обґрунтування позовних вимог.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою визнається засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Статтями 759-760 Цивільного кодексу України та ст.ст. 283-284 Господарського кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних.
Орендар (наймач) за договором оренди (найму) не набуває права власності на передане останньому майно.
Підприємець ОСОБА_1. під час використання наданого в оренду майна здійснив надбудову над спорудою громадської вбиральні без дотримання встановленого порядку проведення таких робіт, отже є самочинним будівництвом.
Спеціальним актом, що встановлює правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання території і спрямований на забезпечення сталого розвитку населених пунктів, є Закон України "Про планування і забудову територій".
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій" фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво).
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій" у разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта.
Частина 14 статті 24 зазначеного Закону передбачає, що дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу місцевої інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.
Відповідно до ст. 29 цього Закону дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.
Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05 грудня 2000 року №273 затверджено Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт. Це положення встановлює порядок та умови надання дозволу на виконання будівельних робіт з нового будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення, реставрації та капітального ремонту об'єктів. Положення розроблено згідно зі статтею 29 Закону України "Про планування і забудову територій".
В даному випадку, позивачем - підприємцем ОСОБА_1. вищезазначених вимог законодавства не було дотримано.
Крім того, з наявних в матеріалах справи документів, а саме припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Луцької міської ради від 28.07.2006р. вбачається те, що в результаті проведеної контролюючим органом перевірки встановлені допущені підприємцем ОСОБА_1. в процесі проведення будівельних робіт по надбудові об'єкту нерухомості порушення, котрі полягають у самовільному проведенні надбудови магазину над вбиральнею по вул. АДРЕСА_2, а також запропоновано підприємцю усунути наслідки самовільного будівництва згідно ст. 376 Цивільного кодексу України. На підставі зазначеного припису Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю було винесено постанову за №165 від 28.07.2006р. по справі про адміністративне правопорушення у сфері містобудування у відповідності до котрої підприємця ОСОБА_1. за самовільне проведення останнім надбудови магазину було притягнуто до адміністративної відповідальності.
З долученого до матеріалів справи акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Волинської обласної спілки споживчих товариств від 17.11.2006р. №НОМЕР_2, складеного контрольно-ревізійним управлінням в Волинській області вбачається, що в січні 2003 року комісія для передачі майна підприємцю ОСОБА_1. не створювалась, а отже акт здачі в якому вказано балансову вартість 54 557 грн. підписано неповноважними особами, а з врахуванням того що за січень 2003 року відсутні будь-які бухгалтерські проводки про балансову вартість , можна стверджувати про те, що 11.01.2003р. акт не складався. Саме тому на акті здачі відсутній відтиск печатки позивача, яка була діючою на час складання акту. Тому вказаний акт є неналежним доказом і не може бути прийнятий судом як доказ передачі майна підприємцю ОСОБА_1. крім того, Луцький госпрозрахунковий ринок є платником податку на додану вартість і в разі вибуття основних засобів в обов'язковому порядку мав би вказати виникнення податкового зобов'язання на суму 9 092 грн. (20% від вартості надбудови), відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість". Однак, оскільки вибуття основних засобів - незавершеного будівництва надбудови не здійснювалось, по бухгалтерському обліку не відображалось, податок на вказану операцію не нараховувався.
Таким чином, відсутні як правові підстави набуття права власності, так і фактичне підтвердження набуття права власності на надбудову позивачем.
Підприємцем ОСОБА_1. 18 лютого 2005 року було укладено із Луцькою міською радою договір оренди землі, згідно якого Луцька міська рада надає, а підприємець ОСОБА_1. приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування громадської вбиральні, яка знаходиться на вул. АДРЕСА_2, а не для проведення будівництва чи реконструкції нерухомого майна.
Заява позивача про забезпечення позову до задоволення не підлягає у зв'язку з винесенням рішення по суті спору та відмовою позивачу в позові.
Керуючись ст. 30, 48, 49, 55, 56 Закону України "Про власність", ст.ст. 20, 144, 147 Господарського кодексу України, ст.ст. 328, 334, 376 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
В позові відмовити.
Суддя Шумом Миколою Сергійовичем