АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження № 22-ц/790/348/13 Головуючий 1 - інстанції -Бондарева І.В.
Справа № 2/2033/1795/2012 Доповідач - Кругова С.С.
Категорія -встановлення факту,
поділ майна подружжя
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого судді - КРУГОВОЇ С.С.
суддів колегії - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.
- ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.
при секретарі - Шпарага О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скарга ОСОБА_4 на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 02 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності,-
в с т а н о в и л а :
Позивач звернулась до суду з вказаним позовом про встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності.
Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 02 листопада 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення є помилковим та незаконним.
Так, суд без будь-яких підстав відкинув численні докази, які свідчать про наявність між нею та ОСОБА_5 сімейних стосунків, що відповідають і вимогам ст. 3 СК, внаслідок чого не встановив ту обставину, що вони проживали разом як члени однієї сім'ї; припустив недоведеність обставин, на які посилалась при обґрунтуванні своїх заперечень відповідач ОСОБА_6; невірно застосував норми матеріального права, а саме ч. 2 ст. 3 СК; взагалі проігнорував її посилання як на підставу своїх вимог на ч. 4 ст. 368 ЦК та не дослідив обставини справи з точки зору застосування даної норми.
Зазначає, що суд не звернув увагу на те, що факт її проживання з ОСОБА_5 доводиться значною кількістю доказів, зокрема копіями: обмінної карти пологового будинку про народження сина ОСОБА_7; свідоцтва про народження дитини; звіту позивача як ФОП ; рахунку на оплату телефону; подяки з дитячого садку; закордонних паспортів; рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 29 серпня 2012 року; вступної та резолютивної частини рішення апеляційного суду Харківської області від 29 жовтня 2012 року, тощо.
Вказує, що ОСОБА_5 позов визнав та підтвердив усі зазначені обставини.
Водночас ОСОБА_6 не надала жодних доказів на користь того, що ОСОБА_5 фактично проживав разом з нею у сімейних стосунках.
Вважає, що суд невірно застосував положення ч. 2 ст. 3 СК, визнаючи природу стосунків між сторонами, а також без будь-яких обґрунтувань зробив висновок про те, що утворення ОСОБА_5 в цей час їх сім'ї суперечить моральним засадам суспільства.
Також, суд безпідставно відкинув рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 29 серпня 2012 року, мотивувальною частиною якого встановлено, що ОСОБА_5 з 2001 року проживає разом з нею однією сім'єю, має спільну дитину.
Вказує, що суд невірно зазначив, що інших правових підстав набуття права власності, окрім посилання на ст. ст. 60, 74 СК, нею не заявлено, між тим в судовому засіданні 03 жовтня 2012 року її представником подані додаткові пояснення про те, що спірний автомобіль був придбаний нею з ОСОБА_5 на спільно зароблені кошти та є спільною їх власністю на підставі ч. 4 ст. 368 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що вона не підлягає задоволенню .
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на час придбання автомобіля ОСОБА_5 перебував в шлюбі з ОСОБА_6, то він не набув передбаченого ст.74 СК України правового статусу подружжя з ОСОБА_4
З таким висновком суду, судова колегія погоджується з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 8 червня 1985 року. Рішенням Фрунзенского райсуду м.Харкова від 28 серпня 2012 року шлюб між ними розірвано.
Як вбачається зі змісту вищезазначеного рішення суду і інших матеріалів справи ОСОБА_5 перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 вступив у фактичні шлюбні відносини з 2001 року з ОСОБА_4 з якою проживає і на сьогоднішній день.
5 листопада 2004 року ОСОБА_5 купив автомобіль Мерседес-Бенс на який претендує як дружина з якою він перебував у шлюбі так і жінка з якою він проживав однією сім'єю без шлюбу .
З огляду на вимоги ст.25 СК , яка передбачає одношлюбність і зазначає, що жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі, а також ч.2 ст.21 СК України згідно якої проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя, особисто коли один з них перебуває в зареєстрованому шлюбі, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні позову про визнання факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу.
Що стосується поділу майна, судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст..74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено письмовим договором між ними.
При цьому, згідно п.20 постанови ПВС України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»при застосуванні статті 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Системно аналізуючи вищезазначені норми , судова колегія приходить до висновку , що діюче сімейне законодавство не передбачає поділ спільного майна між жінкою і чоловіком з яким вона проживала однією сім'єю, коли останній перебував в зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою.
Згідно норм СК поділ спільного майна подружжя можливий між чоловіком і жінкою, які проживали однією сім'єю в фактичних шлюбних відносинах , але за умов, що жоден з них не перебував в зареєстрованому шлюбі.
Що стосується посилання позивача в апеляційній скарзі на необхідність застосування норм Цивільного Кодексу, то вони неправомірні, оскільки Цивільний Кодекс не може бути застосований при вирішенні даного спору, так як позов заявлено про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та про визнання майна спільною власністю подружжя, який підлягає вирішенню згідно норм Сімейного Кодексу.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини по справі і дав належну оцінку наданим сторонами доказам і дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову за нормами СК з тих підстав, з яких позивач заявила позовні вимоги.
При цьому, відповідач ОСОБА_5 не позбавлений можливості звернутись до суду з позовом до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя і
визнання автомобіля його особистою власністю з посиланням на те, що його було
придбано в період коли він фактично не проживав з нею однією сім'єю.
Судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального права, в межах позовних вимог, з урахуванням обставин у справі , та наданих доказів.
Доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, п.1 ч.1 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 -відхилити.
Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 02 листопада 2012 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя -
Судді колегії -