УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2013 р. Справа № 9104/13247/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Пліша М.А., Судової-Хомюк Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області на постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 18 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області про стягнення заборгованості,-

встановив :

У березні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача у якому просив зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії згідно ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 2 мінімальних заробітних плат та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю та відповідно до ст. 51 цього Закону у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, в межах позовної давності.

Оскаржуваною постановою суду позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії відповідача. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення підвищення до пенсії у розмірі 2 мінімальних заробітних плат за період з 24.09.2010 р. по 24.03.2011 року включно на підставі ч. 1, 2 ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням ст. 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 р.» і виплачених сум, ст. 22 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 р.» та як особі, яка віднесена до 3 категорії додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком на підставі ч. 2 ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням виплачених сум.

Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що постанова є безпідставною і необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Зокрема, в обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» стосується виключно працюючих осіб та врегульовує питання доплати до заробітної плати громадянам, які працюють у зоні посиленого радіологічного контролю. Також звертає увагу на те, що виплата додаткової пенсії встановленої ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проведена вірно з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Крім того звертає увагу, що Пенсійний фонд не є розпорядником державних коштів. Апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову якою відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Встановлено, що позивач є непрацюючим пенсіонером, який постійно проживає на території зони гарантованого добровільного відселення та віднесений до 3 категорії за шкоду заподіяну здоров'ю внаслідок аварії на ЧАЕС.

На звернення позивача про проведення перерахунку пенсії з врахуванням рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року, відповідачем у такому відмовлено.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо позовних вимог в частині права позивача на доплату до пенсії за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 2 мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та на виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю як особі віднесеній до категорії 3 в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 51 цього Закону, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 39 Закону № 796-ХІІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доплата до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, проводиться у розмірі встановленому для громадян, які працюють на цій території, тобто у розмірі 2 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 51 Закону № 796-ХІІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), особам віднесеним до категорії 3 щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким, зокрема, було внесено зміни до окремих положень Закону № 796-ХІІ у зв'язку з чим з 22.05.2008 року відновлено дію ст. ст. 39, 51 Закону № 796-ХІІ.

За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду є обов'язковими до виконання на території України. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Враховуючи вищенаведене, а також виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо застосування ст. 39, ст. 51 Закону № 796-ХІІ, а не постанови КМ України № 836 від 26.07.1996 р. та постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 року, на підставі яких відповідачем здійснювалось нарахування пенсії позивачу, що мало наслідком звуження раніше встановлених законом прав позивача.

Згідно із положеннями частини 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при нарахуванні та виплаті позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідач діяв всупереч спеціального законодавства.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що нарахування і виплату щомісячної додаткової пенсії, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», слід проводити з врахуванням положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Так, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» хоча і передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений аб.1 ч.1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, однак, чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за цими правилами ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційних прав і гарантій на щомісячну додаткову пенсію, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 51 Закону № 796-ХІІ.

Відповідно до ст. 9 ч.7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Положенням «Про Пенсійний фонд України» визначено вичерпний перелік напрямів використання бюджетних коштів, які здійснюються виключно за призначенням, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. № 80-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 березня 2008 р. за № 209/14900, одним із основних завдань управління є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області - залишити без задоволення.

Постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 18 травня 2011 року у справі № 2а-3615/11 у справі за позовом ОСОБА_1 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді : М.А. Пліш

Н.М. Судова-Хомюк