Справа №1490/5644/12 22.01.2013 22.01.2013 22.01.2013
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/784/21/2013 рік Головуючий у 1 інстанції
Категорія ч.2 ст.121 Копейка Т.О.
КК України Доповідач апеляційної інстанції:
Ржепецький О.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 січня 2013 року колегія суддів апеляційного суду Миколаївської області у складі:
Головуючого: Ржепецького О.П.,
Суддів: Івченко О.М., Пісного І.М.
при секретарі: Євтушенко М.М.
за участю прокурора: Іванова А.О.
засудженої: ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, на вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 25 червня 2012 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Добре Баштанського району Миколаївської області, громадянка України, раніше не судима,
- засуджена за ч.2 ст. 121 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді позбавлення волі, строком на 5 років.
На підставі ст. 75 КК України засуджену ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 3 роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь Добренської сільської ради Баштанського району Миколаївської області двісті гривень.
За вироком суду, ОСОБА_3 визнано винною в тому, що 30 березня 2003 року близько 18.00 години в с. Добре Баштанського району Миколаївської області в домоволодінні ОСОБА_4 по АДРЕСА_1, після розпивання спиртних напоїв, між ОСОБА_3 та її співмешканцем ОСОБА_5, виникла сварка, яка переросла у бійку, внаслідок чого ОСОБА_3, не маючи наміру на вбивство, долаючи опір ОСОБА_5, нанесла ножем ОСОБА_5 вісім ударів, від яких останній помер на місці події. Згідно висновку судово -медичної експертизи №21 від 01.06.2003 року тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_5, по критерію небезпеки для життя відносяться до категорії тяжких, як такі, що потягли смерть останнього.
В апеляції прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, не оспорюючи фактичних обставин скоєння ОСОБА_3 злочину, доведеності її вини та правильності кваліфікації дій, просить вирок суду скасувати внаслідок неправильного застосування кримінального закону, а саме ст. 75 КК України. Стверджує, що викладені в мотивувальній частині обставини є достатніми підставами для призначення судом покарання із застосуванням ст. 69 КК України, однак ніяк не можуть бути достатніми для звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням. Вказує, що судом при призначенні покарання не враховано, що вчинений засудженою злочин відноситься до категорії тяжких злочинів, тяжкість наслідків -настання смерті ОСОБА_5, обтяжуючу покарання обставину -вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння. Вважає, що суд помилково прийшов до висновку про можливість звільнення засудженої від відбування покарання. Стверджує, що ОСОБА_3 необхідно призначити покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 5 років позбавлення волі, без застосування ст. 75 КК України.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора Іванова А. О. в підтримку апеляції, поясненння засудженої ОСОБА_3, яка просила залишити вирок без зміни, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини злочину, які викладені у вироку, доведеність вини та кваліфікація дій ОСОБА_3 за ч.2 ст. 121 КК України судом встановлені вірно на підставі досліджених в судовому засіданні доказів та апелянтом не оспорюються.
Ухвалюючи рішення про призначення ОСОБА_3 більш м'якого покарання ніж передбачено законом, суд виконав вимоги ч.1 ст. 69 КК України та роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", та належним чином його мотивував. Так, судом вірно враховано повне визнання ОСОБА_3 своєї вини, її сприяння у розкритті злочину та щире каяття у вчиненому. А також те, що засуджена вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, а також протиправну поведінку потерпілого відносно засудженої. Вказані обставини є підставами для застосування судом вимог ст. 69 КК України та призначення покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, тобто нижче нижчої межі встановленої у санкції ч.2 ст. 121 КК України.
Вирішуючи питання про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, суд врахував те, що ОСОБА_3 є особою похилого віку, має на утриманні маму похилого віку, яка потребує догляду, та щиро кається у скоєному.
Крім вказаних обставин судом враховано також і те, що з часу вчинення злочину минуло майже десять років. Під час розгляду справи судом першої інстанції , а також під час апеляційного розгляду прокурором не надані дані, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 за вказаний період вчиняла інші злочини, притягувалась до адміністративної відповідальності чи характеризувалась негативно, не має таких даних і в матеріалах кримінальної справи.
З окремої постанови суду першої інстанції вбачається, що тривале розслідування справи не пов'язано з поведінкою засудженої.
Доводи прокурора про тяжкість наслідків злочину не можуть бути прийняті до уваги і враховані як обтяжуюча обставина, оскільки є кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції покарання засудженій призначено необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для задоволення апеляції, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366, КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, залишити без задоволення.
Вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 25 червня 2012 року, у відношенні ОСОБА_3, залишити без зміни.
Головуючий :
Судді :