Справа № 2-8452/11 провадження № 22-ц/773/25/13 Головуючий у 1 інстанції:Кихтюк Р.М.

Категорія: 27 Доповідач: Русинчук М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2013 року

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді - Русинчука М.М.,

суддів - Мудренко Л.І., Матвійчук Л.В.,

при секретарі -Губарик К.А.,

з участю: представника позивача -ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про передачу в заклад та звернення стягнення на заставне майно, за апеляційною скаргою позивача на рішення Луцького міськрайонного суду від 19 червня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»(далі -ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 24 грудня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 50 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення до 20 грудня 2010 року.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 26 та 27 грудня 2007 року були укладені договори застави, на виконання умов яких було передано в заставу обладнання та транспортні засоби.

ОСОБА_5 своїх зобов'язань не виконав і у нього утворилась заборгованість, яка станом на 18 серпня 2009 року становила 22 456,76 доларів США, а тому позивач просив звернути стягнення на заставне майно шляхом його продажу останнім.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 19 червня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ КБ «ПриватБанк», покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Вказує на те, що після смерті ОСОБА_5, як боржника за кредитним договором, що порушив умови цього договору, за його зобов'язаннями повинні відповідати спадкоємці, якими є відповідачі у справі.

В суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з підстав в ній викладених.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав у вигляді передачі в заклад та звернення стягнення на заставлене майно шляхом пред'явлення такої вимоги до спадкоємців, які не погоджуються виконувати зобов'язання за боржника таким чином і можуть нести таку відповідальність лише в межах вартості успадкованого майна.

Однак, з такими висновками місцевого суду не можна погодитись з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 грудня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 329/с, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 50 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування в розмірі 14% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 20 грудня 2010 року (а.с.5-10).

Для забезпечення виконання зобов'язань 26 та 27 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_5 було укладено договір застави майна № 329/с та договір застави автотранспорту, відповідно до умов якого останній надав в заставу наступне майно: камера сушильна КСЕ -16, 2006 року випуску, заставною вартістю 13500 грн.; лоток КСЕ - 16, 2006 року випуску в кількості 2 одиниць, заставною вартістю 90 грн. за 1 одиницю; візок закатний до КСЕ 16, 2006 року випуску в кількості 2 одиниць, заставною вартістю 630 грн. за 1 одиницю; транспортні засоби - автомобіль «PEUGOT J5», 1992 року випуску, тип ТЗ: легковий пасажирський, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, оціночною вартістю 17422,50 грн.; напівпричіп «VIBERTI», 1998 року випуску, тип ТЗ: напівпричіп бортовий, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_4, оціночною вартістю 56812,50 грн.; автомобіль «DAF TE 95», 1999 року випуску, тип ТЗ: вантажний сідловий тягач, № кузова/шасі: НОМЕР_5, реєстраційний номер: НОМЕР_6 оціночною вартістю 203 670 грн. (а.с.10-15).

ОСОБА_5 були порушені умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 18 серпня 2009 року виникла заборгованість за вказаним зобов'язанням на загальну суму 22456,76 доларів США, складовими якої є: заборгованість за кредитом 18463,69 доларів США, заборгованість за відсотками 2409,17 грн., заборгованість з комісії 125,56 доларів США, пеня 359,17 доларів США, штраф (фіксована частина) 31,29 доларів США, штраф (відсоток від суми) 1067,88 доларів США.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер. Його спадкоємцями за законом є дружина ОСОБА_2, та діти ОСОБА_3, ОСОБА_4, яких судом першої інстанції було залучено до участі у справі, як правонаступників основного боржника, в якості відповідачів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За статтею 523 Цивільного кодексу України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником. Застава, встановлена первісним боржником, зберігається після заміни боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року і після його смерті відкрилась спадщина, до якої в силу ст. 1216 ЦК України включаються всі права та обов'язки, що належали спадкодавцю.

Відповідно до матеріалів спадкової справи, спадщину прийняла дочка ОСОБА_3, як спадкоємець першої черги за законом. Інші спадкоємці першої черги за законом - дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_4 відмовились від частки у спадщині, що підтверджується їх заявами від 17 грудня 2011 року.

Таким чином у зобов'язанні за кредитним договором та договорами застави, які були укладені між позивачем ЗАТ КБ "ПриватБанк" та померлим ОСОБА_5 відбулась заміна боржника і заставодателя, яким стала ОСОБА_3 внаслідок спадкування.

Оскільки позивач пред'явив вимоги про звернення стягнення на заставлене майно на підставі згаданих договорів застави рухомого майна, зобов'язання заставодавця за якими перейшли від боржника-заставодавця до його спадкоємиці ОСОБА_3, то в розглядуваному випадку підлягають застосуванню норми щодо прав і обов'язків сторін за договором застави, а не правила щодо відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця із встановленими ст. ст. 1230, 1281, 1282 ЦК України обмеженнями обсягу відповідальності спадкоємців та процедурою пред'явлення кредитором до них своїх вимог.

Зобов'язання первісного боржника за кредитним договором ОСОБА_5 було забезпечене заставою, де у відповідних договорах він виступив заставодавцем. В силу частини 2 ст. 523 ЦК України така застава зберігається після заміни боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки, у договорах застави від 26 грудня 2007 року та від 27 грудня 2009 року іншого не було встановлено, тому застава встановлена первісним боржником ОСОБА_5 не припинилась, як помилково вважав суд першої інстанції.

Правові наслідки невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, визначені у ст. 589 ЦК України, зокрема заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 20 Закону України «Про заставу»заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Статтею 21 зазначеного Закону передбачено, що реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - виключно з аукціонів (публічних торгів).

Ст. 25 Закону України «Про заставу»встановлено, що якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про заставу»застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції встановлено, що зазначені в договорах предмети застави та документи на них перебувають у відповідача ОСОБА_3 Не отримання спадкоємцем ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у позові, так як відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Оскільки, застава не припинена, зобов'язання за кредитним договором порушене, сума заборгованості обрахована за життя боржника, то вимоги банку про звернення стягнення на предмет застави для задоволення своїх вимог є правомірними.

За цих обставин колегія суддів приходить до висновку, що позов ПАТ КБ "ПриватБанк" в частині вимог до відповідача ОСОБА_3 є підставним. Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та дають підстави для скасування оскаржуваного рішення в цій частині з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову про звернення стягнення на заставне майно шляхом його продажу на прилюдних торгах для погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором від 24 грудня 2007 року, укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_5

Щодо висновку суду про відмову у задоволенні позову в частині вимог банку до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4, то воно ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в цій частині немає, оскільки вказані спадкоємці відмовились від спадщини на користь відповідача ОСОБА_3 і до них не перейшов обов'язок за згаданими договорами застави.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (далі -Закон) обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

Боржник вправі до дня продажу предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах повністю виконати забезпечену обтяженням вимогу обтяжувача разом з відшкодуванням витрат, понесених обтяжувачем у зв'язку з пред'явленням вимоги і підготовкою до проведення публічних торгів. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах.

Статтею 26 Закону передбачено такі позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери;

5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Ч. 2 ст. 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.

На підставі наведеної норми Закону, колегія суддів вважає правильним висновок суду щодо відмови у передачі в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк»шляхом вилучення у відповідача заставленого майна, визначеного в договорах застави від 26 та 27 грудня 2007 року, оскільки відсутні дані про дотримання обтяжувачем встановленої наведеною нормою Закону процедури.

У зв'язку з тим, що згадана спадкоємиця прийняла спадщину, але не оформила свого права власності на спадкове майно, яке включає і транспортні засоби, які потребують реєстрації права власності на них за новим власником, визначений п. 2 ст. 26 Закону спосіб звернення стягнення на заставлене майно у вигляді продажу обтяжувачем заставленого майна шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем від імені заставодавця не може бути застосований. За таких обставин слід застосувати інший спосіб у вигляді продажу заставленого майна на публічних торгах.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України суд стягує з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» понесені останнім при подачі позовної заяви судові витрати (судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи) в сумі 1820 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 19 червня 2012 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 329/с від 24 грудня 2007 року, загальним розміром 22456,76 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом 18463,69 доларів США, за відсотками 2409,17 грн., комісії 125,56 доларів США, пені 359,17 доларів США, штрафу (фіксована частина) 31,29 доларів США, штрафу (відсоток від суми) 1067,88 доларів США, звернути стягнення на заставлене майно: камера сушильна КСЕ -16, 2006 року випуску, початковою ціною 13500 грн.; лоток КСЕ - 16, 2006 року випуску в кількості 2 одиниць, початковою ціною 90 грн. за 1 одиницю; візок закатний до КСЕ 16, 2006 року випуску в кількості 2 одиниць, початковою ціною 630 грн. за 1 одиницю; транспортні засоби - автомобіль «PEUGOT J5», 1992 року випуску, тип ТЗ: легковий пасажирський, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, початковою ціною 17422,50 грн.; напівпричіп «VIBERTI», 1998 року випуску, тип ТЗ: напівпричіп бортовий, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_4, початковою ціною 56812,50 грн.; автомобіль «DAF TE 95», 1999 року випуску, тип ТЗ: вантажний сідловий тягач, № кузова/шасі: НОМЕР_5, реєстраційний номер: НОМЕР_6, початковою ціною 203670 грн., шляхом продажу вказаного майна на прилюдних торгах.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 1820 (одну тисячу вісімсот двадцять) грн. судових витрат.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: