АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 2-1688/2011 Номер провадження 22-ц/786/400/2013 Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н.Л. Доповідач Лобов О. А.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Лобова О.А.
Суддів: Акопян В.І., Петренка В.М.
при секретарі Лутицькій Л.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, і ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2011 року у справі за позовами Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 5»до ОСОБА_3, ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання ордеру недійсним, виселення та зняття з реєстраційного обліку.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача апеляційного суду, -
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2011 року КП «ЖЕО №5»пред?явило у суд позов до ОСОБА_3, ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення та зняття з реєстраційного обліку.
У серпні 2011 року КП «ЖЕО №5»пред?явило у суд з позов до ОСОБА_3, ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, про визнання ордеру недійсним.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 11 серпня 2011 року обидва позови об?єднані в одне провадження.
Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що ордер №384 від 21 листопада 2001 року виданий ОСОБА_1 на вселення у кімнати АДРЕСА_1 з порушенням вимог ст.47, ст.48 ЖК України, а також вимог «Примірного положення про гуртожитки».
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2011 року позов задоволений частково: визнано недійсним ордер № 384 від 21 листопада 2001 року на житлову площу в гуртожитку по АДРЕСА_1 серії КО № 252979, виданий на ім'я ОСОБА_1; виселено ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з кімнат №№ 1, 2, 3, 57, 58, 59, 60 в гуртожитку по АДРЕСА_1 з наданням житлової площі в кімнаті № 56 площею 19,1 кв.м. в гуртожитку по АДРЕСА_1; виселено ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з кімнат №№ 1, 2, 3, 56, 57, 58, 59, 60 в гуртожитку по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 12 березня 2012 року апеляційні скарги ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, і ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилені -рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2011 року залишене без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2012 року касаційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволені частково -ухвала Апеляційного суду Полтавської області від 12 березня 2012 року в частині визнання ордера на жиле приміщення недійсним та виселення з гуртожитку ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 скасована, справа у цій частині передана на новий апеляційний розгляд.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1 і ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просять рішення місцевого суду скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обгрунтування заявлених вимог відповідачі стверджують, що суд неправильно оцінив їхні доводи про відсутність у КП «ЖЕО №5»права звертатися до суду з таким позовом, оскільки він не є власником гуртожитку. Суд неправильно застосував норми закону щодо строків давності. Ухвалюючи рішення про виселення відповідачів з наданням їм іншого приміщення, суд у порушення вимог ст.11 ЦПК України вийшов за межі заявлених позовних вимог. Суд безпідставно не застосував для вирішення спору положення ст.125 ЖК України. Висновки суду про недійсність ордеру № 384 від 21 листопада 2001 року суперечать встановленим обставинам та положенням матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.
Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції в порядку ч.1 ст.33 ЦПК України КП «ЖЕО №2»залучене до участі у справі в якості другого позивача.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити з наступних підстав:
Відповідно до п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове по суті заявлених вимог в разі неправильного застосування судом матеріального або процесуального права.
Згідно ч.4 ст.338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов?язковими для суду апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
З матеріалів справи вбачається, що будинок АДРЕСА_1 є гуртожитком. На підставі рішення п'ятдесят сьомої сесії п'ятого скликання Полтавської міської ради від 28 вересня 2010 року «Про прийняття до комунальної власності міста гуртожитку по вул. Маршала Бірюзова, 94 від ВАТ «Полтавахіммаш»та акту прийому-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність від 14 жовтня 2010 року даний гуртожиток прийнято до комунальної власності територіальної громади міста Полтави та передано на баланс КП «ЖЕО № 5».
ОСОБА_1 разом зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та матір?ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, інвалідом І-ої групи, проживає у зазначеному гуртожитку на підставі ордеру № 384 від 21 листопада 2001 року, виданого на її ім?я. ОСОБА_3 зазначена у ордері як член сім?ї ОСОБА_1
Відповідачі по справі згідно ордеру займають ліву секцію №3 на першому поверсі, зокрема кімнати №№ 1, 2, 3, 57, 58, 59, 60 загальною площею 151,5 м.кв.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання ордеру недійсним та виселення, суд першої інстанції виходив з того, що видача ордеру на ім?я ОСОБА_1 суперечить загальним принципам, визначеним главою 4 ЖК України, та Примірному Положенню про гуртожитки, оскільки відповідачі отримали у користування кімнати загальною площею, що перевищує встановлені законом норми, на час видачі ордеру відповідач ОСОБА_3 була зареєстрована у с.П?ятихатки Кременчуцького району, оспорюваний ордер виданий керуючим санацією ВАТ «Полтавхіммаш», який не мав на те повноважень.
З такими висновками колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.59 ЖК України ордер на жиле приміщення може бути визнаний недійсним у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу у поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене у ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.
Як роз?яснено у абзаці першому п.6 Постанови Пленуму ВСУ №2 від 12 квітня 1985 року, виданий на жиле приміщення ордер у випадках, зазначених у ст.59 ЖК України, підлягає визнанню недійсним з наслідками, передбаченими ст.117 цього Кодексу.
Статтею 117 ЖК України встановлено, що у разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. У випадках визнання недійсним ордера з інших підстав громадяни, зазначені в ордері, підлягають виселенню з наданням іншого жилого приміщення або приміщення, яке вони займали раніше.
Таким чином, житловим законодавством встановлені два окремих види правових наслідків недійсності ордеру на жиле приміщення: виселення без надання іншого житла -виключно у разі доведеності вчинення особами, які одержали ордер, неправомірних дій, і виселення з наданням іншого житла -у разі доведеності інших обставин, передбачених у ч.1 ст.59 ЖК України.
Враховуючи роз?яснення, викладені у абзаці другому пункту 6 Постанови Пленуму ВСУ №2 від 12 квітня 1985 року, а також положення ч.1 ст.11 ЦПК України слід вважати, що позовні вимоги про визнання ордеру на жиле приміщення недійсним та виселення його мешканців без надання іншого житла та з наданням іншого житла є різними за своєю правовою природою. Отже, суд при розгляді спору про визнання ордеру недійсним та виселення осіб без надання іншого житла має на підставі наданих доказів встановити факт вчинення особами, які одержали ордер, неправомірних дій. У разі встановлення інших обставин, передбачених ч.1 ст.59 ЖК України суд за своєю ініціативою за відсутності відповідної позовної вимоги не вправі вирішити питання про виселення відповідачів з наданням іншого житла, оскільки позивач зобов?язаний надати дані про приміщення, в яке вимагається виселити відповідачів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач як на підставу заявлених вимог посилався на такі обставини: ордер виданий з порушенням вимог п.12 «Примірного положення про гуртожитки», ст.47, ч.1 ст.48 ЖК України (т.2 а.с.3-5); ордер виданий і підписаний неуповноваженими особами; на момент видачі ордеру ОСОБА_3 була зареєстрована в іншому населеному пункті (т.1 а.с.197-199). Інших обгрунтованих доводів на підтвердження недійсності ордеру, зокрема щодо вчинення відповідачами неправомірних дій для отримання ордеру, позивач суду не надав.
Окрім того, колегія суддів при вирішенні спору виходить з наступного.
Предметом судового розгляду у цій справі є матеріально-правова вимога про виселення відповідачів з гуртожитку без надання іншого житла. Правила ст.129 ЖК України про те, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на цю площу, не означають, що на такі правовідносини поширюються положення ст.117 ЖК України про наслідки визнання ордеру недійсним. Глава друга ЖК України про користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду, яка включає ст.117, і глава четверта ЖК України про користування гуртожитками регулюють не аналогічні відносини, і в останній (главі четвертій) відсутня указівка про те, що на правовідносини, які нею регулюються, поширюється дія глави другої ЖК України і відсутні підстави для висновку про поширення її дії на правовідносини, пов?язані з користуванням гуртожитками.
Правила глави четвертої ЖК України встановлюють, зокрема, випадки, коли особи, які проживають у гуртожитку, можуть бути виселені без надання іншого житла (ч.1, ч.2 ст.132 ЖК України) і коли це забороняється (ч.ч.3-5 ст.132 ЖК України).
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 пропрацювала на ВАТ «Полтавхіммаш»більше дести років (абзац другий ч.1 ст.125 ЖК України), а ОСОБА_7, яка заселилися у гуртожиток як член сім?ї, є пенсіонером по старості та інвалідом першої групи (абзац шостий ч.1 ст.125 ЖК України). За таких обставин відповідно до ч.4 ст.132 ЖК України вказані особи можуть бути виселені з грутожитку тільки з наданням іншого жилого приміщення, яке має відповідати вимогам, передбаченим частиною другою ст.114 ЖК України.
Задовольняючи частково позов та виселяючи ОСОБА_1 разом з неповнолітнім ОСОБА_2 із займаних приміщень з наданням житлової площі у кімнату №59 цього ж гуртожитку площею 19,1 м.кв., суд першої інстанції за відсутності згоди власника гуртожитку на таке переселення не обгрунтував, що дане приміщення відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам (ч.2 ст.114 ЖК України) та, зокрема, виключає можливість визнання осіб, які виселяються, такими, що будуть потребувати у подальшому поліпшення житлових умов, у тому числі у зв?язку з проживанням в одній кімнаті осіб різної статі, старших дев?яти років, крім подружжя.
З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2011 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовів КП «ЖЕО №5».
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двацяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий О.А. Лобов
Судді: В.І. Акопян
В.М. Петренко
Копія згідно: суддя О.А. Лобов