УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0413/2/932/12 22-ц/774/16/К/13

Провадження № 22-ц/774/16/К/13 Головуючий в суді першої

Справа № 2-4318/2011 інстанції -Пустовіт О.Г.

Категорія 24 (4) Доповідач - Ляховська І.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2013 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - судді Ляховської І.Є.,

суддів - Михайлів Л.В., Соколан Н.О.,

при секретарі - Абрамян Н.Л.,

за участю -позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача Чепурної Олени Сергіївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27 серпня 2012 року та на додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 28 серпня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" про зобов'язання виконати роботи по виносу газопроводу за межі земельної ділянки, стягнення матеріальних збитків та відшкодування немайнової шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2007 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Відкритого (у теперішній час Публічне) акціонерного товариства "Криворіжгаз" (далі - ПАТ "Криворіжгаз") про зобов'язання виконати роботи по виносу газопроводу за межі земельної ділянки, стягнення матеріальних збитків та відшкодування немайнової шкоди. В обгрунтування позовних вимог зазначили, що 30 червня 2006 року внаслідок аварії на газопроводі, який проходить через присадибну ділянку та по стіні належного позивачу ОСОБА_2 будинку АДРЕСА_1, було частково зруйновано стіну будинку та припинено газопостачання. Після її неодноразових звернень працівниками відповідача було відновлено газопостачання до її будинку, однак до теперішнього часу газопровід належним чином не відновлений, тому, з метою уникнення нової аварійної ситуації та забезпечення безпеки життя та майна, просили суд зобов'язати ПАТ «Криворіжгаз»виконати роботи по виносу газопроводу загального користування за межі земельної ділянки - садиби, яка належить на праві власності ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_1, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальних збитків, які вона понесла в зв'язку з оплатою проекту ремонтування газопроводу і проведенням ремонтних робіт по газифікації - 2865,00 гривень, 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також 938,00 грн. витрат на правову допомогу та на користь ОСОБА_3 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Справа розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27 серпня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволені в повному обсязі, зобов'язано ПАТ «Криворіжгаз»виконати роботи по виносу газопроводу за межі земельної ділянки АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_2, стягнуто з ПАТ "Криворіжгаз" на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальних збитків - 2865,00 грн., 2000 грн. у відшкодування (немайнової) моральної шкоди та 983 грн. на відшкодування судових витрат. Стягнуто з ПАТ «Криворіжгаз» на користь ОСОБА_3 1000 грн. на відшкодування (немайнової) моральної шкоди.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 28 серпня 2012 року рішення суду від 27 серпня 2012 року доповнено та зазначено, що рішення суду в частині виконання робіт по виносу газопроводу за межі земельної ділянки АДРЕСА_1 підлягає виконанню протягом десяти днів, з дня набрання законної сили.

В апеляційній скарзі відповідач - ПАТ "Криворіжгаз" ставить питання про скасування вищезазначених рішень суду та ухвалення нового рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд неправомірно задовольнив позовні вимоги позивачів, дійшов помилкового висновку про те, що руйнування стіни будинку сталося внаслідок перебування її під вагою труби газопроводу, не з'ясував причину аварії та не надав належної оцінки наданим відповідачем доказам, зокрема, актам перевірки технічного стану спірного газопроводу від 17 серпня 2006 року і 15 липня 2010 року, акту обстеження газопроводу від 16 серпня 2012 року. Суд, не звернув увагу на те, що виникла аварія була вчасно ліквідована, а також був проведений капітальний ремонт спірного газопроводу. Крім того, суд залишив поза увагою положення Закону України "Про трубопровідний транспорт" та не врахував, що власником спірного газопроводу є держава, а не ПАТ "Криворіжгаз". Окрім цього, вважає безпідставним винесення судом додаткового рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 мешкають у домоволодінні АДРЕСА_1, належному позивачці ОСОБА_2 на підставі договору дарування, укладеного між нею та її матір'ю ОСОБА_5, яка була власником земельної ділянки.

Після смерті ОСОБА_5 позивачка ОСОБА_2 успадкувала зазначену земельну ділянку згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.10.2009 року та є її власником на теперішній час.

Позивачі є споживачами газу, який подається відповідачем ПАТ «Криворіжгаз»надземним газопроводом загального користування,

Цей розподільний газопровід, який у теперішній час обліковується на балансі ПАТ «Криворіжгаз»як державне майно, яке не підлягає приватизації, було збудовано в 1978 року за кошти мешканців АДРЕСА_1, прокладено через належну позивачці садибу та закріплено по стіні приватного будинку АДРЕСА_1.

Спір між сторонами виник з приводу користування цим газопроводами.

Так, на території садиби ОСОБА_2 розташовані газорозподільний пункт та два газопроводи низького тиску діаметром 57мм, зокрема один газопровід, який на момент виникнення спору пролягав усередині збудованої за життя матері позивачки прибудови до будинку, від якого підключений також будинок сусіда ліворуч АДРЕСА_2, та другий газопровід, закріплений на стіні будинку та гаражу, на який підключені будинки №№19, 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35 по АДРЕСА_1, які розташовані праворуч від будинку позивачів.

30 червня 2006 року стіна будинку АДРЕСА_1, на якій змонтовано газопровід, була частково зруйнована, що спричинило пошкодження та розгерметизацію газопроводу, в зв'язку з чим газ шляхом витоку поширився на присадибну ділянку позивачки ОСОБА_2

Через реальну загрозу вибуху газу у той же день відповідач припинив газопостачання.

В цей же день витік газу було ліквідовано аварійно-диспетчерською службою.

10 серпня 2006 року позивач ОСОБА_2 звернулася з письмовою заявою до ПАТ «Криворіжгаз»про виніс діючого газопроводу з території її садиби та отримала технічні умови реконструкції газопроводу від 10.07.2006 року за № 04/1442 з у мовою забезпечення збереження газопроводу, прокладеного через територію її садиби до жилих будинків №19 - 31.

За розробкою та проведенням реконструкції ОСОБА_2 звернулася до МПП «Джерело», замовила проект реконструкції та витратила на це власні кошти у сумі 196,00 гривень.

За часткове виконання проекту - газифікацію ОСОБА_2 сплатила МПП «Джерело»власні кошти у сумі 2305,00 гривень, крім того придбала труби на суму 364,00 гривень.

15 серпня 2006 року відповідач виконав роботи по капітальному ремонту розподільного газопроводу на території належного позивачам жилого будинку, замінив ділянку надземного газопроводу довжиною 3 погонних метри в місті механічного пошкодження, відновив опори та кріплення газопроводу по стіні прибудованого до жилого будинку АДРЕСА_1 помешкання та покрасив газопровід.

09 вересня 2006 року за кошти позивачки ОСОБА_2 виконана реконструкція надземного ввідного газопроводу до жилих будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 - винесена ділянка газопроводу, яка була розташована всередині прибудованого до будинку приміщення та створена окрема лінія газопостачання з вулиці до будинку позивачки.

Від реалізації технічних умов №04/1442 на переніс газорозподільного газопроводу з території подвір'я на межу земельних ділянок позивачка ОСОБА_2 відмовилась, посилаючись на відсутність коштів.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі вимагали зобов'язати відповідача здійснити роботи по виносу газопроводу, закріпленого на стіні належного позивачці будинку та гаражу, від якого підключені будинки №№19, 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35 по АДРЕСА_1, на межу земельних ділянок позивачки та сусідів праворуч, посилаючись на існуючу загрозу життю від можливого повторення аварії, відшкодувати матеріальну шкоду, спричинену вимушеними витратами на розробку проекту реконструкції газопроводу та його часткове виконання, а також моральну шкоду, спричинену моральними стражданнями, яких позивачі зазнали внаслідок відсутності газопостачання на протязі більше 3-х місяців, існуючої загрози життю та необхідність змінювати звичайний спосіб життя, відвідувати проектну організацію, закупати матеріали для виконання робіт, звертатися за правовою допомогою з метою захисту порушених прав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач тривалий час не виконує свої обов'язки, непрофесійно реагує на звернення абонентів щодо небезпеки використання газопроводу, кріплення якого тривалий час знаходяться в аварійному стані, не реагує на звернення позивача ОСОБА_2 по винесенню газопроводу загального користування за межі її садиби.

Виходячи із цих обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав, передбачених ст. 1163 Цивільного кодексу України, які вказують на загрозу життю, майну позивачів і потребують їх усунення, порушення права позивача ОСОБА_2 в користуванні та розпорядженні її майном, а також наявність моральної шкоди, у зв'язку з чим задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів не може погодитись в повній мірі із такими висновками суду з огляду на наступне.

Так, вирішуючи спір в частині відшкодування позивачам моральної шкоди, суд дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення цієї частини позову.

Відповідно до вимог ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності. Власник, право якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема право на відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст.4 ч. 1 п. 5 Закону України «Про захист прав споживачів»(у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) споживач має право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Згідно зі ст.. 14 того ж Закону споживач має право на те, щоб продукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспортування була безпечною для його життя, здоров'я, навколишнього природного середовища, а також не завдавала шкоди його майну.

Згідно п. 33 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 р., газотранспортна організація зобов'язана неухильно дотримуватися вимог Правил безпеки систем газопостачання, гарантувати безпечне користування газовими приладами, своєчасно вживати заходів для локалізації та ліквідації аварійних ситуацій.

Пунктом 4.4.3. договору № 04/01-825 від 28 грудня 2001 року, укладеного між дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та відкритим акціонерним товариством з газопостачання та газифікації «Криворіжгаз», правонаступником якого є відповідач, користувач зобов'язаний виконувати роботи, пов'язані з використанням, експлуатацією та технічним обслуговуванням майна згідно з нормативно-правовими актами і умовами безпечної та безаварійної його експлуатації», та згідно п.п.4.4.7. цього договору - своєчасно виконувати заплановані роботи з капітального будівництва, реконструкцій, модернізації, капітальних ремонтів та інших поліпшень майна.

Згідно з Наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці №254 від 01.10.199р. «Про затвердження Правил безпеки систем газопостачання України (в редакції від 02.11.2005р.) газопроводи, які експлуатуються, повинні бути під систематичним наглядом, підлягати перевіркам технічного стану, поточним і капітальним ремонтам (п. 4.3.4).

Технічний стан зовнішніх газопроводів і споруд повинен контролюватися комплексом заходів (обходом, комплексним обстеженням за допомогою приладів, вимірювань потенціалів та ін..) (п. 4.3.5 цього Наказу).

При обході надземних газопроводів повинні виявлятися витоки газу, порушення кріплення, провисання труб, перевірятися стан запірних пристроїв, ізолюючих фланцевих з'єднань, пофарбування газопроводів та ін.. Періодичність обходу розподільних надземних газопроводів встановлюється власником диференційно залежно від технічного стану газопроводу, але не рідше 1 разу на 3 місяці (п. 4.3.6. цього Наказу).

Відсутність звернень позивача із відповідними заявами щодо неналежного стану газопроводу не звільняє відповідача від обов'язку виконання зазначених вище вимог Правил та контролювання стану опор та кріплень..

Крім того, як убачається із матеріалів справи, внаслідок аварії, яка сталася 30 червня 2006 року, газопостачання будинку позивачів було припинено, витік газу ліквідовано аварійно-диспетчерською службою, але відновлення газопостачання здійснено шляхом вбивання дерев'яних кілків під похилені бетонні опори, які підтримували газопровід, внаслідок чого загроза повторної аварії продовжувала існувати.

11 серпня 2006 року Головним державним інспектором Дніпропетровської обласної інспекції охорони праці і газової промисловості видано припис за № 79 про заборону експлуатації газопроводу до відновлення пошкоджень аварійного газопроводу через неприйняття мір по відновленню кріплення і пошкоджень газопроводу, що проходить через садибу по АДРЕСА_1.

Посилаючись на вищезазначений припис, відповідач ПАТ «Криворіжгаз»письмово повідомив власників будинків № № 21,23,25,27,29,31,33,35 по АДРЕСА_1 про припинення газопостачання з 14 серпня 2006 року.

Відновлення газопостачання будинку здійснено відповідачем 15 серпня 2006 року.

Як убачається із листа КМУ ГУ МНС України в Дніпропетровській області №25/1359 від 28 серпня 2006 року, газопровід знаходиться в незадовільному стані, опори трубопроводу потребують негайного ремонту, перевищена відстань між опорами (до 6-7 м), а частина трубопроводу закріплена на стіні веранди, яка ще відновлюється (т. 2 а.с. 7).

Таким чином, відповідач тривалий час не приймав належних заходів для ліквідації аварії та відновлення безпечного стану газопроводу, що дійсно спричиняло позивачам моральні страждання.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачі зазначали про те, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання, не приймав заходів до укріплення опор, які підтримували надземний газопровід, що призвело до їх похилення та пошкодження газової труби і витоку газу.

Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що аварія газопроводу, яка мала місце 30.06.2006р., сталася з вини самих позивачів, які самовільно реконструювали житловий будинок, виконали земляні роботи для закладення нового фундаменту і розширення площі жилого будинку, внаслідок чого була порушена несуча спроможність стіни, по якій прокладений газопровід, і стіна завалилась, зруйнувавши його.

Відповідно до загальних підстав відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачених ст.. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, обов'язок доведення відсутності вини покладено на відповідача, який не надав суду переконливих, належних та допустимих доказів наявності вини самих позивачів у пошкодженні газопроводу, відмовився від проведення відповідної будівельно-технічної експертизи щодо причини аварії на газопроводі, яка сталася 30 червня 2006 року.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків щодо контролювання стану опор та кріплень надземного газопроводу, що створило небезпечну ситуацію (аварію), яка сталася 30.06.2006 року та призвела до похилення опор та розгерметизації газопроводу.

Крім того, протягом тривалого часу відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо дотримання вимог Правил безпеки систем газопостачання, гарантування безпечного користування газовими приладами, своєчасного вжиття заходів для локалізації та ліквідації аварійних ситуацій, а позивачі зазнавали моральної шкоди, заподіяної внаслідок аварійного стану газопроводу, тобто небезпечної для життя і здоров'я людей продукції (газу), у зв'язку з чим суд правильно стягнув з відповідача на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 1000грн.

Проте, розмір такої шкоди, стягнутий на користь позивачки ОСОБА_2, на думку колегії суддів, є неправильним, оскільки при визначенні розміру суд виходив також із наявності порушення права позивача ОСОБА_2 на користування та розпорядження її майном, оскільки частину її власності (земельної ділянки) відповідач використовує для надання послуг по газопостачанню іншим особам і не реагує на звернення позивача ОСОБА_2 по винесенню газопроводу загального користування за межі її садиби.

На думку колегії суддів, такі обставини не можуть бути підставами для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди позивачці порівняно з позивачем, оскільки судом не взято до уваги наступне.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов виходив із того, що неможливо встановити, хто саме, з яких причин, відповідно якого права надав згоду на встановлення газопроводу загального користування мешканцями АДРЕСА_1 саме через садибу АДРЕСА_1, яким володіє позивач ОСОБА_2

При цьому суд залишив поза увагою, що на момент будівництва спірного газопроводу в 1978 році власником зазначеного будинку та земельної ділянки була мати позивачки ОСОБА_5, без згоди якої проведення та встановлення газопроводу на території її домоволодіння було неможливе.

Крім цього, судом встановлено, що за життя матері позивачки ОСОБА_5 розподільний газопровід, закріплений на стіні будинку, опинився всередині прибудованого до жилого будинку приміщення, і саме цей газопровід після аварії було реконструйовано та винесено із помешкання позивачів за заявою ОСОБА_2 за її власні кошти.

У зв'язку з цим вина відповідача у моральних стражданнях позивачки ОСОБА_2 з приводу використання відповідачем її власності та відсутності реакції на її звернення щодо винесення газопроводу за межі будинку відсутня.

Що стосується висновку суду про додаткові моральні страждання ОСОБА_2 через порушення її прав у зв'язку з відсутністю у відповідача права користування власністю позивачки для надання послуг по газопостачанню іншим особам (земельного сервітуту), то такий висновок є неправильним, оскільки згідно зі ст.. 110 Земельного кодексу України на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановленого обмеження (обтяження).

Статтею 11 Закону України «Про трубопровідний транспорт»до земель трубопровідного транспорту віднесено земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів. Уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони. Земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору. Порядок встановлення, розмір та режим використання охоронної зони об'єкта трубопровідного транспорту визначаються законодавством України.

Таким чином, відповідач використовує належну позивачці земельну ділянку не безпідставно, а згідно з земельним сервітутом, встановленим Законом України «Про трубопровідний транспорт».

У зв'язку з цим суд першої інстанції не мав підстав для збільшення позивачці розміру моральної шкоди до 2000грн., тому рішення суду в цій частині необхідно змінити, зменшивши цей розмір до 1000грн.

За обставин, викладених вище, відсутні й підстави для відшкодування позивачці коштів, витрачених на виготовлення проекту реконструкції газопроводу та придбання необхідних для цього матеріалів на загальну суму 2865грн.

Ці витрати позивачка понесла добровільно, вина відповідача в необхідності їх понесення відсутня, тому такі витрати не можна визнати збитками.

У зв'язку з цим рішення суду в цій частині необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні таких позовних вимог.

Крім того, ухвалюючи рішення в частині зобов'язання відповідача виконати роботи по виносу газопроводу за межі земельної ділянки, суд першої інстанції не врахував положення п. 16 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2246 від 09.12.1999р., згідно якого послуги з монтажу, технічного обслуговування та ремонту газових приладів і пристроїв, лічильників газу за заявками споживачів оплачуються ними за затвердженими в установленому порядку тарифами (цінами) з урахуванням вартості обладнання, його вузлів і деталей, крім послуг з періодичного обслуговування, що надаються за рахунок витрат газорозподільних підприємств, пов'язаних з транспортуванням природного газу.

Посилання суду на очевидність існування загрози життю, здоров'ю та майну позивача ОСОБА_2 та небезпечне використання газопроводу загального користування через наявність неналежно укріплених опор під газопроводом як на підставу для задоволення вимог про зобов'язання відповідача винести газопровід за його кошти не підтверджено належними та допустимими доказами.

Від проведення відповідної судової експертизи стосовно цього питання позивачі відмовились.

Натомість, як убачається із матеріалів справи, згідно акту від 16 серпня 2012 року було проведено позачергове обстеження газопроводу низького тиску по АДРЕСА_1, в результаті якого встановлено, що газопровід перебуває в технічно справному стані, герметичний.

Таким чином, вимоги позивачів про зобов'язання відповідача здійснити роботи по виносу газопроводу за межі земельної ділянки є безпідставними, тому рішення суду про задоволення цієї частині позовних вимог також необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні таких позовних вимог.

У зв'язку з цим додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 28 серпня 2012 року також підлягає скасуванню.

Згідно ст.. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до вимог ч. 5 ст.. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв'язку із частковим задоволенням апеляційних скарг відповідача документально підтверджені понесені ним судові витрати в сумі 214грн.60коп. підлягають відшкодуванню за рахунок позивачів.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч. 1 п. 3, 4, 313 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27 серпня 2012 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" про зобов'язання виконати роботи по виносу газопроводу за межі земельної ділянки та відшкодування матеріальної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Рішення суду від 27 серпня 2012 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" на користь ОСОБА_2, змінити та зменшити цей розмір з 2000грн. до 1000 (однієї тисячі) грн..

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 28 серпня 2012 року скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в рівних частинах на користь Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" судовий збір в сумі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Повне рішення складене 21 січня 2013 року.

Головуючий : І.Є.Ляховська

Судді: Л.В.Михайлів

Н.О.Соколан