Номер провадження № 22-ц/785/483/13

Головуючий у першій інстанції Малиновський

Доповідач Станкевич В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого -Станкевича В.А.

суддів -Варикаші О.Д.

-- Ступакова О.А.

при секретарі -Соколенко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2, яка виступає в інтересах малолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участю третьої особи без самостійних вимог акціонерного товариства «Міська страхова компанія»- про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 29 серпня 2012 року,-

встановила:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовними вимогами в інтересах своєї малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, посилаючись на те, що 12.03.2011р. ОСОБА_4 керуючи автомобілем марки «Мерседес», р/н НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_5, на вулиці Ак. Воробйова, 3 в м. Одесі здійснив наїзд на малолітню ОСОБА_3. В зв'язку з чим дочка ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні в Одеській дитячій обласний клінічній лікарні з 12.03.2011р. по 22.04.2011р. з діагнозом: політравма, закрита травма брюшної порожнини з розривом капсули та паренхіми селезінки, важкий удар підшлункової зализи, удар і деформація нирок, внутрішньо-черевнева кровотеча. Проведено видалення органу - селезінки. ОСОБА_2 зазначала, що внаслідок ДТП її дочці була завдана матеріальна шкода в розмірі 345 800 гривень, яка складається із витрат на лікування в лікарні, наступної реабілітації після перенесених операцій, витрат на санаторно-курортне лікування, проїзд до санаторію, витрат на репетиторів у зв'язку з пропущенням занять у школі, витрат на лікування в інших лікувальних установах. На думку ОСОБА_2 завдана матеріальна шкода повинна бути стягнута з відповідачів в солідарному порядку на підставі ст.ст. 1187, 1199 ЦК України. Посилаючись на те, що ОСОБА_3 внаслідок ДТП отримала тяжкі тілесні ушкодження здоров'я, перенесла дві операції та до цього часу в силу стана свого здоров'я не може повернутися до нормального життя, ОСОБА_2 просила стягнути з відповідачів в солідарному порядку завдану моральну шкоду в розмірі 500 000 гривень.

Ухвалою суду від 11.04.2012р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4 було залучено АТ «Міська страхова компанія».

Позивач та її представник в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.

Представник ОСОБА_4 в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнала в повному обсязі посилаючись на те, що ОСОБА_4 не є винним у наїзді на дитину, а відтак не повинен відповідати по пред'явленим позовним вимогам.

ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначила, що вона дійсно є власником автомобіля «Мерседес», р/н НОМЕР_1, проте автомобіль за довіреністю був переданий ОСОБА_4, який використовував автомобіль на свій погляд.

Представник третьої особи АТ «Міська страхова компанія»в судове засідання не явився без поважних на те причин. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 29 серпня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2, яка виступає в інтересах малолітньої ОСОБА_3 задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень.

В частині позовних вимог до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди відмовлено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 107,30 гривень.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, якім позовні вимоги до ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.03.2011р. приблизно об 13-30г. ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «Мерседес», р/н НОМЕР_1 по вулиці Ак. Воробйова, в м. Одесі, з боку вул. Грушевського в напрямку вул. С. Ядова, в районі Одеської обласної дитячої клінічної лікарні передньою правою частиною автомобіля здійснив наїзд на малолітню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Причиною наїзду на малолітню ОСОБА_3 стало порушення з її боку п.п. 4.9, 4.14,(а),(г) Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р.

Згідно постанови слідчого від 23.01.2012р. кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_4 у скоєнні злочину передбаченого ст. 286 ч.2 КК України була закрита за п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину. Дана постанова заінтересованими особами у встановленому законом порядку не оскаржувалась.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Транспортний засіб «Мерседес», р/н НОМЕР_1, на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії ВНС № 096599, належить на праві власності ОСОБА_5 На час скоєння ДТП ОСОБА_4 керував автомобіль «Мерседес»на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 05.10.2010р. за якою ОСОБА_5 уповноважила його керувати та управляти вищезазначеним транспортним засобом, тобто використовував автомобіль на правовій підставі.

Оскільки ОСОБА_5 передала належний їй на праві власності транспортний засіб ОСОБА_4, який керував ним під час дорожньо-транспортної пригоди, будь-якими своїми діями або бездіяльністю не завдала шкоди малолітній ОСОБА_3, то суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_5 матеріальної та моральної шкоди є безпідставні, так як пред'явлені до неналежного відповідача, а відтак задоволенню не підлягають в повному обсязі.

В зв'язку з виниклою дорожньо-транспортною пригодою малолітня ОСОБА_3 зазнала ушкоджень здоров'я та двічі була прооперована в Одеській обласній дитячій клінічній лікарні.

Згідно виписки з історії хвороби № 1142, ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні в ООДКЛ в період з 12.03.2011р. по 22.04.2011р. Була виписана з діагнозом: політравма, закрита травма брюшної порожнини з розривом капсули та паренхіми селезінки, забої підшлункової зализи, забій нирок, внутрішньо-черевнева кровотеча. Проведено видалення органу - селезінки. Постгеморрагічна анемія легкого ступеню. Стан після спленектомії.

На лікування ОСОБА_3 її матерю ОСОБА_2 було витрачено 9 447,55 гривень. Дані витрати підтвердженні відповідними фіскальними чеками на придбання лікарських засобів, які були придбані за відповідними лікарськими призначеннями (а.с.21-41).

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Вказана норма не визначає обов'язковість встановлення вини у особи, яка завдала шкоди малолітній особі, тому суд першої інстанції правильно не взяв до уваги, посилання на відсутність вини у ОСОБА_4, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно ч. І ст. 1199 ЦК України, у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов'язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.

При таких даних суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що ОСОБА_4 зобов'язаний відшкодувати витрати на лікування малолітньої ОСОБА_3

Щодо інших витрат пов'язаних з відшкодуванням шкоди на користь малолітньої ОСОБА_3 то з боку ОСОБА_2 та її представника, то в матеріалах справи відсутні докази, яки б свідчили про понесені витрати на лікування ОСОБА_3, а відшкодування таких витрати, як заняття з репетитором не передбачено законом.

На підставі наведеного суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відшкодуванню підлягають витрати на лікування ОСОБА_3, які документально підтверджені та знаходяться в матеріалах справи.

Проте, суд першої інстанції правильно встановивши обставини справи дійшов помилкового висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_4 на час ДТП застрахував в АТ «Міська страхова компанія»транспортний засіб марки «Мерседес», р/н НОМЕР_1 на випадок заподіяння шкоди третім особам під час ДТП. Дана обставина підтверджується полісом № ВЕ/2630526. Договором страхування був визначений ліміт відповідальності за шкоду заподіяну життю і здоров'ю (на одного потерпілого) в розмір 51 000 гривень. На виконання умов договору страхування та ст. З Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ОСОБА_4 13.03.2011р. звернувся до страхової компанії та повідомив про настання страхового випадку.

Таким чином, суд першої інстанції вважав, що оскільки ОСОБА_4 застрахував свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами, то обов'язок відшкодувати витрати пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, реабілітацією ОСОБА_3 у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів, повинно нести АТ «Міська страхова компанія». ОСОБА_4 в даному випадку буде нести відповідальність у випадку і недостатності страхової виплати згідно ст. 1194 ЦК України.

Оскільки, позивач позовні вимоги до АТ «Міська страхова компанія»не пред'являв то суд першої інстанції вважав необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди.

Між тим відповідно до ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, змінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати, за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

При таких обставинах суд першої інстанції повинен був залучити до участі в справі акціонерне товариство «Міська страхова компанія»як співвідповідача, а не як третю особу без самостійних вимог. Вказане позбавило можливості позивача звернутися з зазначеними позовними вимогами до АТ «Міська страхова компанія».

При таких даних колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 29 серпня 2012 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди та ухвалення в цій частині нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2, яка виступає в інтересах малолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду в розмірі 9 447,55 гривень, що не позбавляє ОСОБА_4 звернутися до АТ «Міська страхова компанія»про виплату вказаної суми.

Що стосується відшкодування моральної шкоди то суд першої інстанції правильно зазначив, що згідно п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Враховуючи що внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - автомобіля, малолітня отримала ушкодження здоров'я, а як наслідок фізичного болю та страждань. ОСОБА_3 перенесла дві операції та в неї була видалена селезінка, вимушена постійно проходити лікування з метою поліпшення свого стану здоров'я, то суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про необхідність у рахунок її відшкодування стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію.

Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей особи.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 (зі змінами до пункту 9 внесеними постановою від 25.05.2001 р. № 5), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру - немайнових втрат(їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оскільки суд першої інстанції при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди враховував характер дій, глибину душевних страждань, які перенесла ОСОБА_3, з урахуванням відсутності вини ОСОБА_4 у завданні шкоди та інших обставин справи, виходив із засад розумності, виваженості, та справедливості, то колегія суддів вважає, що в цій частині рішення суду необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 29 серпня 2012 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, яка виступає в інтересах малолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди -скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2,

яка виступає в інтересах малолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду в розмірі 9 447,55 гривень.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області В.А. Станкевич

О.Д. Варикаша

О.А. Ступаков