Справа №1490/5952/12 16.01.2013 16.01.2013
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц - 784/ 299/2013 р. Головуюча першої інстанції: Гуденко О.А.
Категорія - 57 Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 січня 2013 р. м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Галущенка О.І.
суддів: Довжук Т.С.
Коломієць В.В.
із секретарем
судового засідання: Устименком М.В..
з участю:
представника
відповідача - Процюк А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за
апеляційною скаргою
ОСОБА_5 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29. 11. 2012 р., у справі за
позовом
ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» ( далі - ПАТ«ОТП Банк» ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
В С Т А Н О В И Л А:
08.06.2012 р. ОСОБА_5 звернулася з позовом до ПАТ«ОТП Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позивачка зазначала, що 26.08.2009 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу видано виконавчий напис №6839 по стягнення з неї на користь ПАТ«ОТП Банк» боргу у розмірі 243.722, 18 дол. США за кредитним договором, укладеним з Банком 27.09.2007 р.
За цим виконавчим написом постановою державного виконавця Центрального ВДВС Миколаївського МУЮ від 05.10.2009 р. відкрите виконавче провадження № 15136366.
Виконавчий напис вчинено 26.08.2009 р. тоді як, ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 19.06.2009 р. вже було відкрите провадження у справі за позовом Банку до ОСОБА_5 про стягнення боргу за тим же кредитним договором.
При цьому, у досудовій вимозі та іпотечному повідомленні, що надсилалися відповідачці до звернення з позовом Банком та в рішенні того ж місцевого суду були зазначені розміри складових кредитного боргу відмінні від тих, які зазначені у виконавчому написі.
Це свідчить про те, що боргові зобов'язання ОСОБА_5 за кредитним договором не були безспірними, а тому виконавчий напис вчинено з порушенням закону.
Посилаючись на ці обставини позивач просила визнати виконавчий напис таким, що не підлягає примусовому виконанню.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.11.2012 р. постановлено про відмову у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування рішення та задоволення позовної заяви з посиланням на те, що судом порушені норми процесуального права та неналежно оцінені докази, внаслідок чого його висновки не відповідають дійсним обставинам справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження ( далі - Закон виконавче провадження) виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів ( посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб, у межах повноважень визначених цим законом, іншими нормативними актами, виданими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавчий документ, який підлягає примусовому виконанню у виконавчому провадженні має відповідати вимогам ст. 19 Закону про виконавче провадження ( в редакції на час вчинення виконавчого напису)
Відповідно до вимог цього закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи до яких, зокрема належить виконавчий напис нотаріуса, вчинений на відповідному правочині.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум у безспірному порядку нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах.
Згідно із пунктом 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України( затв. наказом МЮ України від 03.03.2004 р. № 20/5, нотаріус вчиняє виконавчий напис, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем.
При цьому заборгованість боржника вважається безспірною і не потребує додаткового доказування, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
До таких документів, згідно із п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів ( затв. постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.1999 р. № 1172) належать нотаріально посвідчені угоди, що передбачають оплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також праов звернення стягнення на заставлене майно.
Для одержання виконавчого напису нотаріусу подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання грошового зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що 26.08.2009 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу видано виконавчий напис №6839 по стягнення з неї на користь ПАТ«ОТП Банк» боргу у розмірі 243.722, 18 дол. США за кредитним договором, укладеним з Банком 27.09.2007 р.
На підтвердження безспірності заборгованості банком надано оригінал кредитного договору, досудову вимогу про усунення порушення договору у зв'язку з наявністю заборгованості, актуальний розрахунок на час звернення до нотаріуса та іпотечне повідомлення, яке свідчить про порушення договору та наявність прострочки боржника на час надіслання повідомлення.
Суд повно та всебічно дослідив зазначені обставини справи, дав належну оцінку наданим доказам і прийшов обґрунтованого цими доказами висновку про недоведеність позовних вимог щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Cудом правильно врахована також і та обставина, що на час вирішення спору кредитором подана заява про повернення виконавчого напису без виконання, що відповідно до приписів п.1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження ( в редакції на час відкликання) унеможливлює його повторне пред'явлення до виконання.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що на час вирішення цього спору постановою державного виконавця Центрального ВДВС Миколаївського МУЮ від 20.04.2010 р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.10.2009 р. про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за тим же кредитним договором, на підставі якого видавався виконавчий напис нотаріуса.
Посилання апеляційної скарги на розбіжність у судовій вимозі, іпотечному повідомленні та рішенні суду про стягнення кредитної заборгованості, як підставу щодо визнання заборгованості не безспірною, не заслуговують на увагу, оскільки в цих документах різняться лише розміри відсотків за користування кредитними коштами, що пояснюється їх щоденними змінами, адже нарахування відсотків згідно з умовами кредитного договору, здійснюється щоденно та впливає на актуальність їх розміру і відмінність на час направлення, чи то судової вимоги, чи то іпотечного повідомлення, чи то на час вирішення спору щодо стягнення кредитної заборгованості.
Необґрунтованими слід вважати і доводи щодо наявності правових наслідків відізваного виконавчого напису в частині виконавчого збору, оскільки відмовляючи у задоволенні позову суд посилався не тільки на втрату чинності предметом спору, але і обґрунтовано зазначив про відсутність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
З врахуванням встановленого колегія суддів не знаходить підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314-315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5- відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.11.2012 р.- залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий: О.І. Галущенко Судді: В.В. Коломієць
Т.С. Довжук